«Країна мрій»: мода на українське

У тому, що етномузика користується найбільшою популярністю за кордоном з усього, що продукує українська музична індустрія, сумніву немає. Узяти хоча б перемогу Руслани на «Євробаченні». Іноземного глядача зацікавлює екзотична українська пісня, та й наша діаспора хоче чути не калькований поп, а рідні національні мотиви. Цю тенденцію вловив соліст гурту «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка і впродовж року в рамках фестивалю «Країна мрій» (таку ж назву має альбом гурту) організував 9 вечірок — справжніх народних українських вечорниць. Апогеєм цього заходу стало дводенне музичне фольклорне дійство з ярмарком, майстер-класами та дитячим майданчиком. На майданчиках фестивалю свою етнічну музику представили гурти з України, Білорусі, Росії, Литви, Молдови, Чехії, Польщі, Фінляндії та Шотландії. Деякі з них зробили в Україні невеличкий тур, виступивши на фестивалі етно- та world музики в Шешорах, який теж відбувся минулого тижня і, власне, розпочав святкування Івана Купала. Олег Скрипка разом із гуртом «Божичі» записав від жителів Полтавщини, які народилися до 1920 року, десятки народних пісень у автентичному виконанні. Їх музиканти донесуть до слухача. Фольклорними експедиціями займаються також білоруський гурт «Палац», литовський Intakas, київські «Карпатіянs», «Древо», «Володар» та «Буття», харківські «Мережка», «Вербиченька» та «Муравський шлях», польський Z Drogi. Цікаво, що фестиваль відбувається за підтримки міжнародного фонду «Україна 3000». Нещодавно в одному зі своїх інтерв’ю Олег Скрипка сказав, що для нього настав час політичного вибору. Якщо він вирішив, що до влади повинна прийти певна людина, треба їй допомогти: «Нас ніхто не підтримав у організації фестивалю, тільки вони. Значить, нас щось поєднує».

Відчуття святковості з’явилося ще дорогою від парку Слави до Співочого поля. Її заполонили майстри в брилях і вишиванках, які пропонували знайомі ще з Андріївського узвозу вироби народно-прикладного мистецтва. Але тут, окрім як купити, можна було виготовити бажану річ самому. Сплести квітку, чи хоча б косичку із соломи, зліпити на гончарному крузі чарівний глечик (якщо усміхаєшся — він виконує бажання). А ще — поспостерігати, як на ткацькому верстаті народжується рушник із миропільським орнаментом або як розписують глиняні дзвіночки. На ігровому майданчику «Равлик» дітлахів вчили робити ляльок з трави та ниток. А щоб було цікавіше — Петро Зборовський (науковець, дослідник Турківщини) розповідав народні казки.

Навколо концертних майданчиків відчувався дух карнавальності. Але не містично-постмодерністської, а легкої і світлої, як у «Ярмарку» Остапа Вишні. З поміж майже трьох десятків гуртів, кожен з яких представляв фольклор своєї країни чи регіону, ансамбль «Марій памаш» з республіки Марій Ел знайшов шанувальників марійського танцю (наступного дня вони навіть підтанцьовували виконавцям). Глядачі радісно зустріли колектив «Троян» з Рівненщини. Середній вік його артистів — 70 років. Проте це не завадило їм з молодецьким запалом представити обряд пов’язування намітки нареченій і виконати три танці підряд. Хореографа-постановника у ансамблю немає, танцюють так, як це робили їх прабатьки. Костюми теж автентичні. Проте найбільшу аудиторію з денних виступів зібрали гельська співачка Ішбел МакАскілл та український гурт Yo’Ghurt, які виступили дуетом. Пісні на вічні теми у автентичному шотландському виконанні Ішбел змінювалися звуками скрипки, гітари, флейти та бандури. І хоча, як зазначила сама Ішбел, чудова українська публіка не розуміла її жодного слова, усе це дійство оцінювалося єдиним епітетом — божественно. До речі, Yo’Ghurtові спочатку відмовили в участі у фестивалі, тому що гурт грає не українську етнічну музику, а шотландську. На щастя справжніх меломанів, по приїзді Ішбел їм запропонували виступити разом. Другого дня у дуету вже сформувалася команда фанів.

Ввечері на великій сцені Ніна Матвієнко та Олег Скрипка відкрили фестиваль новою спільною піснею «Купала на Івана» — традиційний український фольклор у сучасному аранжуванні. Програму продовжили київський гурт «Карпатіянs» та фінський Spontaani Vire. Ці колективи зібрали у своєму складі кращих музикантів, що грають етно. Та для глядачів звуки трембіт не стали близькими, коли вони не адаптовані до вуха пересічного слухача так, як це було у Руслани. Так само публіка не дуже зрозуміла world music, представлену віртуозами з фінської команди. Напевно тому, що повільні джазові мелодії приспали розніжених на сонці слухачів.

Те, що добре знайомі українцям вокалісти з молдавського гурту Zdob Si Zdub змусять танцювати усіх, сумніву не було. Значна частина глядачів йшла послухати саме їх. А от що перед виходом чеської команди зал стоячи скандував «Чанкішоу», викликало подив, зважаючи на те, що хлопці минулого тижня виступали в Україні вперше: спочатку в Шешорах та Львові, а потім на «Країні мрій». Гурт таки достойний нових українських шанувальників, які, вочевидь, їздять слідом за виконавцями. Саксофоніст Давід відкрив секрет: «Ми відчуваємо, що граємо музику стародавнього народу чанкі, який жив у пустелі. Його представники мали лише одну ногу. Оскільки чанкі розмовляли на ходу, їх мова була ритмічною, подібною до репу. Ми вважаємо, що це початок музики як такої. Наш величезний 180-кілограмовий вокаліст інтуїтивно вловлює далекі вібрації народу чанкі. Він усе співає експромтом».

Увечері другого дня потужну програму представив білоруський гурт «Палац». В їх музиці рок-складова значно переважала етнічну. Хоч глядачі жваво реагували на виступ, та не можна сказати, що артисти випромінювали якесь особливе тепло, як, наприклад, Енвер Ізмайлов зі своєю командою (хоча кримськотатарська фольклорна музика не є масовою і розрахована на меломана). Білоруси, скоріше, не грали, а відіграли. Абсолютно протилежна ситуація з українським колективом «Мандри»: нічого нового вони не представили, проте вже після першої композиції танцювали всі. Наші виконавці найкраще знають смаки українського слухача. До того ж, вміє працювати з такою великою аудиторією лише частина гуртів-гостей.

Фестиваль закрив спільний виступ Олега Скрипки та гурту «Божичі». Співак по праву назвав себе «майстром ритуалу» (у інтерв’ю для «ДТ»), адже, спостерігаючи за його роботою із залом, музиканти з-за кордону так, напевно, і не зрозуміли, як він отримує таку тисячократну віддачу. Для цього справді треба бути Майстром. А ще, завдяки своїм організаторським здібностям, фестивалем «Країна мрій» Олег Скрипка продовжив моду на українське.

Олег Скрипка, вокаліст гурту «ВВ», ініціатор фестивалю «Країна мрій»: «Ця «Країна мрій» краща, ніж я уявляв. Але сил та енергії на подібний багатьма очікуваний тур по Україні у мене не вистачить. Якщо не буде підтримки від держави, ми навіть другого фестивалю не зробимо. Не вийде. Тому що це ми зробили на ентузіазмі, але наша держава не те що не допомагає, а заважає». (Наприклад, пожежники забороняли під’єднувати апаратуру, ревізії інстанцій ).

Ніна Матвієнко, народна артистка України: «Цей фестиваль — щось дивовижне. Мені хотілося б, щоб наші люди на своїй власній землі збиралися хоч кожного дня під стінами святої Лаври і слухали українську музику. Від таких мелодій у молодих закоханих пар, які ось сидять на траві, будуть народжуватися хороші і талановиті діти. Такими я хочу бачити українців. Я б залюбки хоч зараз поїхала у тур етномузики. Ми ж все тут робимо безкоштовно. Я серйозна співачка, а для мене це все, наче прекрасна гра».

Ішбел МакАскілл, гельська співачка: «На жаль, до цього вечора я не чула української етнічної музики. Я, власне, й приїхала, щоб обмінятися пісенним досвідом наших культур. Але те, що я вже встигла почути і побачити, — дивовижне, справжня країна мрій. Якщо ви чогось хочете, обов’язково тут знайдете. Можна слухати музику найрізноманітніших напрямів. І все, що навколо, — чудове. Лиш Дніпро чого вартий! Я вважаю, що робота Олега Скрипки неоціненна. Все відбувається так, як він і говорив. Все працює, і все вчасно. Таке хороше звучання мені забезпечують не завжди. І аудиторія приємна».

Фома, вокаліст гурту «Мандри»: «Я фестиваль відчув як належне. Зробив багато відкриттів — от чеський гурт, наприклад, дуже класний. Якби зробити такий тур Україною, ми б поїхали. Фестиваль — справді країна мрій. Тому що ми всі якимось чудесним дивом зараз разом спілкуємося, Україна ж трохи замкнена країна. Гарне свято, тут навіть моя мрія здійснилася».