«Поета треба шанувати. Поета треба прочитати». Керуючись цим нехитрим принципом, Фонд Максима Рильського разом з Українським фондом культури (його очолює Борис Олійник) оголосив про старт другого Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград».
Перший вернісаж, який відбувся 2006 року, заявив про існування в Україні благодійного Фонду М.Рильського. Об’єднавшись, нащадки поета-неокласика (онуки Рильського живуть нині і в Україні, і в Росії) вирішили, що найкращою пам’яттю і найбільш доречним способом популяризації творчості Максима Тадейовича будуть різноманітні культурологічні ініціативи, брендом яких і стане ім’я поета.
Ідея логічна. І, слід відзначити, суспільно корисна. Завдяки Максиму Рильському-поету та Максиму Георгійовичу Рильському — онуку неокласика і директорові Фонду імені його славетного діда, публіка — замість споживати, за відсутності альтернативи, лише видавничі «проекти» а-ля Ірена Карпа — отримала реальну можливість відкрити для себе нові імена в українській поезії. А в невизнаних і, скажемо прямо, малоцікавих для чиновників від культури та ЗМІ вітчизняних геніїв, уперше після розпаду СРСР з’явився шанс здобути громадське визнання.
По суті, ініціатори всеукраїнського поетичного бієнале хочуть, ні багато ні мало, відродити в нових, ринкових, умовах систему підтримки літераторів-початківців, яка нібито існувала в СРСР. Паралельно з «Трояндами...» Фонд Рильського ініціював ще одну літературно-патріотичну програму — «Нащадки великих українців». Мета — налагодити культурний обмін між школярами Черкащини, де народився Тарас Шевченко, і Житомирщини — рідної землі Максима Рильського. Підлітків-переможців поетичних та історико-краєзнавчих конкурсів нагороджують турпоїздками відповідно до с. Моринці та Канева і до с. Романівка Попільнянського району Житомирської області.
Як розповів «ДТ» голова журі конкурсу другого Всеукраїнського поетичного вернісажу Борис Олійник, головна відмінність «Троянд...» від інших численних конкурсів поезії — демократичність. «До участі допускаються поети будь-якого віку, які пишуть у будь-яких жанрах. Ну, й розподілу номінацій серед «любих друзів» членів журі, як це часто буває, тут точно немає. Тому що немає фіксованого числа переможців», — не без задоволення підкреслив живий класик.
Переможців конкурсного відбору на «Трояндах» визначають у трьох номінаціях: 1) патріотична, 2) пейзажна та 3) інтимна лірика.
Умови виходу у фінал очевидні: добре писати (по-українськи) і встигнути вислати конверт із власними опусами на адресу оргкомітету до 31 серпня. Після того як журі (до складу експертної комісії, як і два роки тому, входять Іван Драч, Микола Луків, директор Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського Вікторія Колесник, онук Максима Тадейовича Рильського Максим Георгійович Рильський) назве імена найкращих поетів-аматорів, останніх очікує бенефіс — у Колонному залі столичної філармонії.
Ще в часи культурного Відродження початку ХХ століття чимало славетних (Тичина, Рильський, Хвильовий, Куліш, Сосюра і Курбас) також вийшло з «шинелі» провінції з її ідеалізованим, зворушливо-архаїчним уявленням про літературу та світову культуру. Провінція, вперше за десятки років отримавши право голосу, змінила і Україну, і світ... Інше питання — як змінила?
А тим часом зовсім не доводиться дивуватися з того, що, за словами організаторів поетичного вернісажу-2008, нинішня Україна — країна, як і раніше, не лише пісенна, а й, схоже, чи не тотально заселена віршотворцями. Вже на перші «Троянди... » у 2006-му надійшло понад 200 заявок (конвертів із віршами) з усієї країни. Причому вік претендентів на звання «поета» коливався від 10 до 80 років. Із дюжини фіналістів наймолодшою учасницею перших «Троянд...» стала
14-річна Олена Чумак з м. Ічня Чернігівської області. А найстаршому лауреатові конкурсу Леонідові Сєрову (с. Явтухи Деражнянського району Хмельницької області) виповнилося 60.
У 2008-му оргкомітет очікує збільшення числа учасників.
Роздруківки своїх україномовних текстів охочі можуть вислати до 31 серпня 2008 року на адресу: 03039, Київ-39, вул. Максима Рильського, 7, Київський літературно-меморіальний музей М.Т.Рильського. З позначкою: «Поетичний вернісаж».
Учасники конкурсу мають також зазначити поетичні жанри своїх творів і вказати основні дані про себе — ПІБ, повна адреса, контактні телефони, вік, місце роботи, посада. Надіслані твори не рецензуються і не повертаються. І хто знає, можливо, «Троянди...» згодом і справді «відкриють» Україні її «нових» Тичин, Сосюр, Хвильових і Рильських?..