Композитор Енніо Морріконе: "Цей світ уже ніщо не врятує. Хіба любов? І то навряд чи..."

Прославила Енніо Морріконе музика до дуже популярних фільмів: "За пригорщу доларів", "Хороший, поганий, злий", "Одного разу на Дикому Заході" і звісно ж, "Професіонал". Загалом, маестро створив музику до 500 картин. А ще - симфонічні камерні твори, активна концертна діяльність. 10 листопада Енніо Морріконе відзначить свій 85-річний ювілей. А 3 листопада дасть концерт у Києві в палаці "Україна". Напередодні приїзду в Україну маестро дав ексклюзивне інтерв'ю DT.UA, розповівши про свою музику, режисерів, "Оскар".

- Ви написали музику майже до 500 кіно- і телефільмів. В окремі роки на екрани виходило понад 20 картин із вашою музикою. Звідки така продуктивність, і що скажете з приводу натхнення?

- Я написав багато, бо весь час працював і продовжую працювати. Композитор повинен писати музику - в цьому весь сенс бути композитором. Хоча не скажу, що я такий уже рекордсмен. Згадайте Баха, який був зобов'язаний, за контрактом, писати щотижня нову кантату до недільної меси. Порівняно з ним, я просто ледар.

Що стосується натхнення, то я в нього не вірю. Це вигадки романтиків. Ні, звісно, мені відомі такі собі осяяння, але головне - це дисципліна й досвід, що допомагає створювати відповідну музику.

- Отже, у натхнення ви не вірите. А як щодо рятівної сили музики? Музика врятує наш світ?

- Гадаю, що цей світ уже ніщо не врятує. Хіба любов? І то навряд чи... Музика може втішити, особливо людей із чутливою душею, які ще не розучилися відчувати, співчувати, переживати, які не стали циніками.

- Як на свій вік ви чудово виглядаєте й сповнені енергії. Ваші концерти тривають майже три години без антракту. У чому секрет такої працездатності й бадьорості?

- У здоровому способі життя, який я веду багато років. Я не курю і не п'ю міцних алкогольних напоїв. Стежу за своїм харчуванням. Рано лягаю спати й рано встаю. Вранці протягом сорока хвилин роблю гімнастику, гуляю на свіжому повітрі. І, звісно, моєму здоров'ю сприяє те, що в мене хороша щаслива сім'я.

- Відомо, що ви працюєте з режисерами дистанційно, не полишаючи свою домівку в Римі. Як знаходите музичні теми, щоб висловити ті або інші драматургічні ситуації?

- Так, я розмовляю з режисером, читаю сценарій, переглядаю матеріали, що стосуються фільму. А потім сідаю за рояль. Музика - найпотужніший засіб впливу на людську душу, і при цьому річ глибоко індивідуальна. Дайте замовлення на музику для фільму десятьом різним композиторам, і вони напишуть вам десять різних музичних тем. Кожен пропускає сюжетну ситуацію через власний життєвий досвід, власні почуття. Так само і я. Напевно, моєю сильною стороною є те, що я добре навчений і досвідчений аранжувальник. Мелодії пишу доволі прості, а ось оркеструвати їх можу багато. Все-таки я отримав пристойну класичну музичну освіту й не даремно навчався в маестро Гоффредо Петрассі.

- Яким був найкоротший і найдовший період часу, за який ви писали музику до кінофільму?

- Якоїсь норми для мене взагалі немає. Інколи я впорювався за тиждень. А одного разу, коли працював над музикою до фільму режисера Еліо Петрі "Власність більше не крадіжка", режисер занедужав, і я мав аж три місяці, щоб написати музику. При цьому музика вийшла нітрохи не кращою за ту, на яку я витратив два-три тижні.

- Вас давно й практично офіційно називають генієм і легендою. Що це означає для вас? Чи вважаєте ви самі себе генієм?

- Мені, звісно, приємно, що люди інколи так мене сприймають, і я не стану їх переконувати у протилежному. Але гадаю, що, коли сам себе називатиму генієм, це буде принаймні безглуздо. Я взагалі вважаю, що мене забудуть досить скоро після того, як я покину цей світ.

- Серед ваших нагород є й почесний "Оскар" за творчість у цілому. При цьому у вас було п'ять номінацій на цю премію Американської кіноакадемії, і щоразу вас оминали. Вас це не зачіпало, що думаєте з цього приводу?

- Насправді я дуже радий, що сталося саме так. По-перше, такий почесний "Оскар", як у мене, дістався, наприклад, свого часу Чарлі Чапліну. Тим часом, у номінації потрапляв, але не отримував "Оскара" такий великий режисер як Стенлі Кубрик. Непогана компанія для мене, чи не так? А по-друге, номінація для мене значно важливіша, ніж присудження премії. З тієї простої причини, що висувають фільми на премію 15 професійних композиторів, а за сам "Оскар" голосують дві тисячі дилетантів із числа членів академії.

- Що спонукує вас досі гастролювати й диригувати оркестром?

- Мені це цікаво: побачити світ, поспілкуватися з людьми. Що стосується диригування, тут для мене цікава різниця між музикою, яка звучить у кіно, і музикою, що виконується в залі. Коли працюю над саундтреком до фільму, я мушу брати до уваги внутрішню динаміку картини, тривалість того чи іншого епізоду, чи є там діалог тощо. А коли працюю на сцені з оркестром, тут уже немає зорових образів, що асоціюються з музикою. Тут важливий тільки звук. І вже які образи виникнуть в уяві слухача, залежить від його внутрішнього світу. Крім того, завважте - я диригую тільки музикою, яку написав сам. У цьому сенсі я унікальний диригент.

- Ви не любите, коли вас просять назвати найбільш вдалі ваші мелодії. Але все-таки це факт, що ваші твори мають різний рівень популярності. Скажімо, в країнах колишнього Радянського Союзу найбільше знають тему з фільму "Професіонал". Чому ви ніколи не вирізняєте свої найкращі твори?

- Розумієте, вони ж - як мої діти. Хіба можна сказати, що одну свою дитину любиш більше, ніж інших? А що стосується "Професіонала", то музику у фільм ввели на настійну вимогу Бельмондо. Я її написав раніше, та й з іншого приводу, але Бельмондо її почув, і вона йому так сподобалася, що він наполіг, аби цю композицію взяли для "Професіонала".

- Чи відчуваєте якийсь спад активності? Чи є у вас відчуття, що час, можливо, завершувати кар'єру?

- Анітрохи. У мене на 2014 р. - у роботі музика до трьох кінофільмів. І взагалі: я все життя націлений на те, що буде далі. Я й тепер сподіваюся, що свою найкращу музику мені ще тільки належить написати.