Коли говорить бізнес, музи мовчать

23 грудня, напередодні новорічних і різдвяних свят, на сесії Київради було затверджено рішення про передачу нежилих приміщень на вул. Толстого, 31«а» та «Б» у власність ТОВ «Архітектура Люкс». І мало хто звернув би увагу на цей факт, якби в зазначених будинках не розташовувалося найстаріше музичне училище в Україні — імені Р.М.Гліера.

Педагогічний склад навчального закладу таке рішення захопило зненацька — результатів переговорів «нагорі» вони не знали, тому діяти почали досить імпульсивно, написавши листа на ім’я міського голови Олександра Омельченка. Копію цього листа одержала й редакція «ДТ».

Переїжджати училищу Гліера не вперше — за свою 136-річну історію заклад змінив кілька адрес, а нині змушений орендувати додаткові приміщення у різних районах міста, оскільки навчальної площі катастрофічно не вистачає. Через перевантаження училище змушене працювати з 8-ї до 23 години, при цьому задовольнити потреби студентів і педагогів, як і раніше, не вдається. Рішення, прийняте Київрадою, передбачає відселення музучилища в будинок на вулиці Річковій, 4, реконструкція якого доручається ТОВ «Архітектура Люкс». Головним каменем спотикання є площа запропонованого будинку — вона на 1000 кв.м менша за площу будинку, який займає училище сьогодні. Втім, рішення, запропоноване «Архітектурою Люкс», вишукане та привабливе — прибудова до будинку додаткових приміщень і надбудова двох поверхів. Ескізний проект, наданий будівельною компанією, виглядає заманливо — він дозволяє вирішити проблему відсутності площ, а заодно і здійснити давню мрію педколективу та студентів про концертний зал. По коментар ми звернулися до директора музучилища імені Гліера Сергія Михайловича Волкова.

— Ми дізналися про рішення Київради зі ЗМІ. Я вийшов із відпустки після Нового року, й педагоги повідомили мені, що нас, виявляється, виселяють. Це питання, загалом, обговорювалося з Управлінням культури та самим ТОВ «Архітектура Люкс» давно — нам навіть показували ескізи проекту на Річковій. Ми згодні переїжджати, якщо йдеться про збільшення площ, оскільки на сьогодні училище перебуває у скрутних матеріальних умовах і потребує істотного збільшення площ як мінімум удвічі — основна будівля і флігель займають 3000 кв.м, а нам потрібно принаймні тисяч сім навчальної площі. Різні інстанції по-різному рахують — якщо раніше Міносвіти потребувало на кожного студента 14 кв.м навчальної площі, то сьогодні існують розроблені Держміськбудом державні будівельні норми, які визначають не загальну площу, а конкретно — скільки кв.м потрібно під аудиторії, скільки — на коридори тощо. Однак у нас навчальний заклад специфічний і з загальною міркою до нас підходити не можна — у когось актова зала є додатковим приміщенням, а для нас це робочий майданчик, оскільки там репетирує оркестр, а йому потрібен для занять зал — через кількість людей і акустичні вимоги. Коли ми розробляли ці проекти, йшлося про повну реконструкцію будинку на Річковій із добудуванням, але нині ми не знаємо, чи вистачить там місця для розширення площі, а на сьогодні воно навіть менше за те, що ми маємо тут.

— У якому стані ваші нинішні будівлі?

— Я б не назвав їх аварійними, вони приблизно у такому ж стані, як і ті, на Річковій, 4. Звичайно, вони потребують ремонту, адже рік їхнього будівництва — 1937-й, за сімдесят років перекриття і балки, звісно, зносилися, але фундамент і самі будівлі міцні, стіни тримаються. У нас був гарний проект реконструкції, затверджений О.Омельченком 1998 року, але на будівництво не знайшлося грошей. Можливо, проект від початку мав певні надмірності, але сьогодні він не годиться з іншої причини — наша територія залишилася старою, а обстановка навколо дуже змінилася, по обидва боки ведеться будівництво, планується зведення 25-поверхової споруди. Тож наш попередній проект, який уже тоді коштував 40 із гаком мільйонів гривень, сьогодні, з урахуванням нових матеріалів, подорожчав у багато разів. Проект потрібно було б доробляти, переробляти й шукати дуже великі гроші. Можливо, їх у міста немає, а може, ми мали б бути більш наполегливими в цьому питанні, щоб будувати на теперішній території.

Дістати коментар у чиновників, які приймали рішення про передачу земельної ділянки, що належить нині училищу Гліера, у приватні руки, нам так і не вдалося — глава постійної комісії Київради Володимир Петрович Дейнега розмовляти з кореспондентом «ДТ» відмовився, поспілкуватися з завідувачем відділу з питань власності виявилося так само складно. Результатом телефонної бесіди з головою інвестиційної компанії «Житло ХХІ століття», яка і стоїть за маловідомою «Архітектурою Люкс», Олексієм Бутенком стало запевнення в тому, що споруду на Річковій буде добудовано, компанія готова розпочати реконструкцію вже в березні-квітні, а здачу забезпечити до першого вересня. У Київському ж управлінні Головархітектури нам повідомили, що проект реконструкції будинку на вул. Річковій, 4 у них іще ніяк не фігурував, його не було затверджено та схвалено, тож про будівництво в найближчі кілька місяців і не йдеться.

Київське вище музичне училище імені Гліера перебуває у віданні Головного управління культури, очолюваного нині Олександром Биструшкіним. Його реакція на колективний лист профспілкового комітету викладачів училища була різко негативною:

— Я не вірю, що під заявою підписався весь колектив училища. Гадаю, у цій справі беруть участь цілком конкретні люди. На жаль, люди бувають різними, і я маю це сказати — Вадим Венедиктович Козін, якого я дуже шаную, так і не піднявся до рівня керівника такого навчального закладу, як училище Гліера. Управління культури постійно займається вирішенням складних питань — візьмімо історію з переїздами естрадно-циркового училища, у якій нашому управлінню довелося не тільки шукати приміщення, а й перевозити училище, обладнувати його наново — і все це за бюджетні кошти. А коли ми повернули єврейській общині синагогу Бродського і найстаріший ляльковий театр залишився без даху над головою? Ми також вирішували ці питання самотужки. А пан Козін на мене тиснув — давайте мені 47 мільйонів гривень для капітального ремонту, реконструкції і добудування училища Гліера. Я йому не раз говорив — почекайте, давайте пошукаємо інвестора, не може Управління культури дістати такі величезні гроші. Другий варіант — навіть якщо ми знаходимо такі гроші, капітальний ремонт означає припинення навчального процесу. Про це, схоже, взагалі ніхто не думає. Мені незрозуміле обурення педскладу — їх що, відривають від роботи?

— Головне запитання, яке ставлять у листі педагоги, — чи передбачає реконструкція приміщення на Річковій його добудування, тобто збільшення реальної площі для училища?

— Звісно, передбачає! Потрібно розуміти різницю між реконструкцією і капремонтом — якби в рішенні Міськради йшлося про капітальний ремонт, хвилювання було б зрозумілим, але реконструкція в цьому разі передбачає обов’язкове збільшення площі — 6000 кв. м замість того, що училище має сьогодні. Більше того, у новий будинок училище Гліера переїде лише тоді, коли закінчаться роботи, буде оцінено результат. І тільки після переїзду училища «Архітектура Люкс» дістане право зайняти їхні колишні будинки на вулиці Толстого.

— Нам відомо, що існував план реконструкції наявного помешкання з добудуванням концертного залу...

— Так, був такий проект, було затверджено план, але на нього просто не знайшлося достатніх коштів. Крім того, добудування передбачало певні перешкоди навчальному процесу. А сьогодні там уже просто немає місця для добудовування — по обидва боки зводяться висотні споруди, попередній проект уже просто неприйнятний, та й ціни зросли багаторазово.

Я впевнений, що цей лист — робота кількох людей, педагогів, які не хочуть, щоб нове керівництво на чолі з Волковим і Зільберманом, котрі плідно й активно працюють разом, вивело училище на новий, гідний рівень. Запевняю, ніхто не зможе примусити училище переїхати до будівлі, якщо вона не задовольнятиме запити та вимоги училища. Нині в нас є просто ідеальний варіант переїзду — без використання бюджетних коштів, настільки необхідних на кілька проектів одночасно, наприклад, на будівництво театру на Троєщині, куди нарешті дістанеться метро...

Оскільки головним закоперщиком педагогічного повстання було названо колишнього директора училища Вадима Венедиктовича Козіна, котрий протягом 12 років очолював училище Гліера, його думка здалася нам досить цікавою.

— Усе почалося ще 2002 року, коли глава «Ремакс Груп» Олексій Миколайович Бутенко прийшов до мене з пропозицією будувати багатоповерхівку на подвір’ї училища, — розповідає Вадим Венедиктович. — Цей проект здався мені просто неможливим — він порушував усі існуючі норми. Потім народилася нова ідея — спорудити житловий будинок у 18 поверхів на території училища, а нам відвести в ньому чотири поверхи. Такого просто не може бути — як у житловому будинку може розміщуватися навчальний заклад, де студенти з ранку до ночі грають? Я їм відмовив у досить різкій формі, назвавши цю ідею маревною. У мене є лист від 22.11.2002 року, підписаний керівником авторського колективу, головним архітектором проектів і заслуженим архітектором України Б.Кучером, де йдеться про те, що така пропозиція про поєднання житлового будинку з музучилищем позбавлена не лише нормативно-правових, а й морально-етичних підстав. Проте з 1998 року в нас лежав затверджений і підписаний Олександром Омельченком проект реконструкції училища на старій території з готовою робочою документацією — було передбачено зведення двох нових навчальних блоків із їдальнею, виставковим залом, нові корпуси об’єднувалися зі старим у єдину будівлю, на місці спортмайданчика утворювався внутрішній дворик, у який виходили б вікна концертного залу, а все приміщення передбачалося оснастити звуковбирними склопакетами. Проект був дорогим, але його затвердили! Втім, згодом грошей на будівництво та реконструкцію не знайшлося. На жодне наше подальше звернення Олександр Олександрович не відгукнувся, хоча свого часу ми його обирали всім колективом на теперішню посаду. Я вважаю, що основна мета переведення училища — звільнити привабливий будівельний майданчик, на якому буде зведено багатосекційний житловий будинок, вартість кв. м житла в ньому становитиме від півтора до трьох тисяч доларів. Більше того — 1997 року Кабінет міністрів затвердив програму соціально-економічного розвитку м. Києва до 2010 року. У ній, серед іншого, є пункт, у якому йдеться про проведення реконструкції училища Гліера. Зауважте, не переселення, а реконструкції. Я впевнений, що за цим рішенням стоять особисті інтереси конкретних персон. Оскільки починалася ця справа ще при мені, я в курсі всіх її обставин і переконаний — якщо земельна ділянка в 0,27 га на Річковій утричі менша за нашу, у 0,8 га, говорити про поліпшення матеріальної бази училища просто смішно.

Можливо, педагоги переполошилися занадто рано, а проект, запропонований «Архітектурою Люкс» в ескізному вигляді, в разі його реалізації справді піде на користь київському музучилищу. Можливо, вигідний для міського бюджету проект усе-таки не стане годівницею для чиновників, але очевидним є те, що ще одним старим затишним будинком у Києві поменшає, зате в історичному центрі виросте пара-трійка висоток, настільки любих серцю нашого градоначальника.