Колекціонер і Арлекін

"Мистецький Арсенал" презентує виставку "Арлекін іде…" - твори з унікальної колекції мистецтвознавця і художника Ігоря Диченка, що пішов з життя у травні цього року.

Ігор Диченко народився 1946-го в Києві. Закінчив Київський державний художній інститут. Працював у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України. Він автор досліджень про українських художників епохи авангарду і середини ХХ ст.

Перші експонати для своєї колекції Ігор Сергійович знаходив… на смітнику, куди в пориві творчого гніву молоді художники іноді викидали свої роботи. Деякі твори Диченко купував на невелику стипендію або гонорари - авангард в радянські роки не дуже цікавив музеї і коштував дешево. У результаті колекція Диченка ввійшла до десятки найкращих приватних зібрань у СРСР, а сам Ігор Сергійович виступав консультантом провідних аукціонних домів світу.

Диченко досліджував творчість видатних художників Анатолія Петрицького і Михайла Бойчука, Леся Лозовського і Василя Седляра, Олександра Богомазова і Василя Єрмилова, Олександра Хвостенка-Хвостова, Тетяни Яблонської, Олександра Данченка. В його колекції - унікальні твори Казимира Малевича, Олександра Тишлера, Олександра Бенуа, Олександра Богомазова, Василя Касіяна, Миколи Глущенка, Віктора Пальмова, Соломона Нікрітіна, 12 ескізів Сергія Ейзенштена й інші роботи.

Експозиція в стінах "МА" представить понад 300 творів українських і світових майстрів ХХ ст. Це мистецтво авангардистів, живописні і графічні твори шістдесятників (В.Зарецького, А.Горської, А.Сумара, С.Лермана) і представників "Нової хвилі" (В.Цаголова, Д.Кавсана, О.Сухоліта, інших).

Безперечно, увагу привернуть 15 графічних робіт Сальвадора Далі: ілюстрації до твору Овідія "Мистецтво любові", над якими геніальний художник працював наприкінці 1970-х. До речі, коли Диченко вперше організував у Києві виставку графіки Далі і своїх особистих малюнків із серії "Ангели і Арлекіни", то дехто з цінителів вирішили, що ангели Диченка також належать пензлю великого сюрреаліста…

Завдяки фанатичній відданості своєму захопленню, Ігор створив унікальну колекцію - сотні робіт геніїв ХХ ст. Колекціонер сам визнавав, що йому важко назвати точну кількість робіт у своїх зібраннях. "Без жартів, я сам не знаю, скільки там експонатів! Я ніколи не бачив свою колекцію цілком…" - говорив він у багатьох інтерв'ю. (До речі, свого часу це була єдина приватна колекція, яку взяла під охорону держава.)

Твори з колекції Диченка експонувались у Нью-Йорку, Токіо, Мюнхені, Вінніпегу, Лондоні, Тулузі, Катовіце, Санкт-Петербурзі, Москві, Києві, Одесі.

Якось Ігор зізнався, що інтерес до українських авангардистів став для нього однією з форм соціального протесту: "Усі ці формалісти, націоналісти і вороги народу - дуже талановиті й приречені люди!" А Віталій Коротич, побачивши колекцію Диченка, напророчив: "Сьогодні українські кубісти нікому не потрібні, а завтра вони стануть потрібними всьому світу". Купуючи твори авангардистів, Диченко не розраховував зірвати банк. Йому досить було познайомити своїх друзів з роботами кубо-футуристів, супрематистів, нео-футуристів.

Наприкінці 1980-х років Ігор передав шедеври на тимчасове зберігання в держустанови. У різний час притулком його колекції були Музей книги і друкарства України, Національний художній музей України, Музей історії Києва. А в 1990-х колекціонер заснував традицію: у день святого Миколая проводити в столиці виставки на основі власної колекції, які багатьом нагадували параджановські містерії. Одну з таких виставок Ігор назвав іменем Арлекіна - свого улюбленого непередбачуваного, як життя, персонажа.

Деякою мірою доля Арлекіна, спіткала й самого колекціонера. В останні роки життя він мріяв про власний музей, де стояв би білий рояль і де ніхто б не знав суму й спілкувався б з однодумцями… На жаль, за життя Ігоря ця мрія не збулася. І проект в "Арсеналі" - данина пам'яті невтомного колекціонера і Арлекіна.