Київ — між казкою та євроремонтом

Що таке місто? За різних часів в різних народів це слово висловлювало зовсім різноманітні, часом протилежні змісти — від образів Небесного Єрусалима до ототожнення міста з індустріальною «залізною» бездуховною культурою. За визначенням організаторів міжнародних києвознавчих читань «Образ міста в контексті історії, філософії, культури», що проходили з 30 вересня по 2 жовтня, місто — це «феномен культури, історичного організму та особливої людської спільноти».

Сучасні дані свідчать: через кілька десятків років мегаполіси в районі Токіо налічуватимуть близько 25 млн. жителів, а в деяких точках земної кулі їхня чисельність перевалить за 50 млн. Чи залишаться ці архітектурні адміністративні та територіальні монстри звичними нам містами, чи перетворяться на якусь зовсім небачену на землі структуру з особливою расою людей, пристосованих до виживання за подібних умов? Чи готові жителі звичайного міста протистояти не просто новим спорудам, які не вписуються в звичний архітектурний ландшафт, а наміченим технологічним змінам?

Ця тема — лише одна з численних тем, пов’язаних із феноменом міста, що обговорювалися на читаннях. Центром обговорення на києвознавчих читаннях став Київ.

У день закриття відбувся дуже цікавий «круглий стіл» «Людина в ландшафті міста: історія і сучасність. Архітектурний образ Києва. Проекції майбутнього: смерть чи відродження міста?». Виявилося, що підняті теми є життєво важливими і досить болючими для тих, хто зібрався в залі.

Одна з особливостей конференції — її міждисциплінарний характер. Києвознавчі дослідження проводилися та проводяться краєзнавцями, істориками, філологами, філософами, але важливо не лише продовжувати нагромаджувати подібні локальні напрацювання, а й організувати поле для діалогу, обміну досвідом, знаннями, зрозуміти позицію одне одного. Саме для вирішення цих завдань і створювалися міжнародні києвознавчі читання. Серед учасників були представники України, Росії, Польщі, Хорватії. Кількість заявлених доповідей наблизилася до цифри 110, за матеріалами конференції видали окремий збірник.

У рамках читань відбулася презентація книжок, серед яких особливо варто виділити «Київський альбом», що включає оригінальні археографічні матеріали, а також мемуари киян. Працювала й виставка книжок, присвячених Києву, сформована з фондів Державної історичної бібліотеки України. Для учасників конференції проводилися екскурсії містом.

Одне з завдань, що поставили перед собою організатори, сформульоване в такий спосіб: «Сприяти розвитку києвознавчих досліджень і актуалізувати києвознавчу проблематику в цілому, підвищити ступінь її суспільного та загальнокультурного впливу». Якщо з боку громадськості буде виявлений інтерес до цієї проблематики, читання стануть щорічними.

Учасники конференції висловлювали тривогу з приводу перетворень у сучасному Києві, які мають односторонньо-прагматичний характер. Саме тому в підсумках читань були висловлені й такі слова: «Ми закликаємо Київську міську державну адміністрацію до більшої відкритості та конструктивного співробітництва з громадськістю міста, небайдужої до його історичної долі та його майбутнього. Проекти, що змінюють архітектурний, історичний, культурний образ міста, неодмінно мають ставати предметом відкритої, компетентної громадської експертизи, спроможної врахувати судження як києвознавців, так і киян, які побажали б висловитися з цього питання».

Особливо гостро обговорювалися питання знищення старих будинків, відновлення зруйнованих храмів і, звичайно, новий вигляд Майдана Незалежності, що поступово стає до болю звичним і став за останні кілька років одним із найдужчих «архітектурних» потрясінь киян.

Не однозначна й оцінка відновлених храмів. Безумовно, це радісна подія, проте й вона викликає безліч запитань. А чи не є Успенський собор Києво-Печерської лаври, Михайлівський Золотоверхий собор чи церква Успенія Богородиці Пирогощі на Подолі чимось на кшталт вільної стилізації під старовину? І вже, безперечно, ідея фальсифікації давнини на всю потугу проявилася у відновлених Золотих воротах, що являють собою лише одну з гіпотез реального вигляду головних воріт стольного града.

Несподіванкою для читань, своєрідним символом і благословенням став прихід на конференцію прочан із Франції — Клавдії та Роберта Мастелоні. «Прихід» у буквальному значенні слова, оскільки багато тисяч кілометрів вони здолали пішки. І метою їхнього паломництва було саме наше місто.