Вітчизняні художники мобілізувалися швидко. Протягом дня! Саме стільки часу їм знадобилося на підготовку до проведення в Українському домі екстреної акції «Актуальне мистецтво кидає виклик свинячому грипу». Цією ініціативою творці намагаються протистояти і хворобі, і паніці шляхом «зміцнення культурного імунітету нації». Учасники — відомі куратори, художники і галеристи Олександр Ройтбурд, Євген Карась, Олександр Соловйов, Віктор Сидоренко, Олеся Авраменко, Віні Реунов, Влада Ралко, Ілля Чичкан, Маша Шубіна, Антон Соломуха, Юрій Соломко, Олександра Жумайлова та інші.
Вони озброїлися пензлями, фарбами, невеличкими полотнами, а ще — «Маніфестом здорових художників», згідно з яким: «З одного боку, сучасне мистецтво може загострити проблеми і погляд на них, а з іншого — навпаки, гармонізувати ситуацію, зняти напруження і соціальний стрес...
Як завжди, в подібних ситуаціях найслабші стають жертвами обману сильних. Повною мірою жертвами істерії, яка нагнітається навколо епідемії свинячого грипу, стали діти, які позбавлені батьківської опіки, мешкають в інтернатах і не можуть сьогодні, в умовах тотального дефіциту, отримати елементарних ліків, вітамінів, фруктів і корисних харчових продуктів...»
Фото: Василь Артюшенко |
Юрій СОЛОМКО (у своїй експрес-роботі відобразив карту України: суходіл — обличчя, а Чорне море у вигляді маски. Метафора: чудовий південний регіон із Чорним морем — як очисною маскою від епідемії):
— Епідемії і творчість — це антоніми. Коли чума вперше пройшла по Європі, художники взагалі нічого не малювали. І цей грип не можна асоціювати з конкретним тваринами. Але якщо подивитися на Україну, то її обриси дуже нагадують свиню. Я зобразив би ще на ній вершника, котрий мчить у західному напрямку. Так, ми як художники реалізуємо себе в ірреальному просторі. Хоча в реальності бачимо плоди хвороби... А хвороби політиків стають виразками на тілі суспільства...
Олександра ЖУМАЙЛОВА (за дві години на полотні зобразила людину-робота з майбутнього: якась одноока кумедна біотехнологічна істота, котра зі страхом і цікавістю дивиться в цей світ):
— Не епідемія, але певні катаклізми та стресові ситуації так чи інакше провокують нас на певні вчинки й думки. Це частина нашого життя. І один із принципів актуального сучасного мистецтва — це реакція на повсякденне життя. Наприклад, сьогодні, заходячи в той чи інший торговельний центр, я просто спостерігаю за людьми. А потім приходжу додому і замальовую ці образи. Хтось неквапно, ошатний, іде по продукти, а хтось у паніці і страху все робить наспіх і — швидше додому. Деякі люди зараз схожі на інопланетян, а деякі — на тварин.
Чесно кажучи, нинішнього гасла «зміцнити культурний імунітет нації» я до кінця так і не усвідомила. Адже імунітет — рівень опірності. А що таке культурний імунітет? Це те, як ми культурно опираємося чомусь негативному? Адже так виходить? Гадаю, в даному контексті імунітет можна підвищувати увесь час...
Антон СОЛОМУХА (його робота — метафора, по кутках — «грипозно-політичний блуд», а посередині — чисте небо, хмари, цілющий дощ, словом, усе чудово і прекрасно):
— Гадаю, в Україні ніякої епідемії немає. І взагалі, скільки дозволено мучити і тероризувати людей цими словесами? Адже будь-яку ситуацію можна вирішити спокійно. А от свиню я намалював би в смокінгу з метеликом...
Скажу так: нашу націю дуже ослабили словоблуди. Не сама хвороба, а той блуд, який іде від людей, котрі повинні займатися конкретною справою. Адже страх — найсильніша зброя. І якщо людина чогось боїться, то їй уже нічого не допоможе. Не можна цілими днями займатися словесним терором. Сьогодні дивитися телевізор просто протипоказано! Уява відразу ж малює Армагеддон. Митці не мають доступу до трибуни ВР. А терор іде саме звідти, і людям не дають жити спокійно...
Олександр РОЙТБУРД (його робота за масштабом найбільш вражає: прекрасна жінка топлес у масці, поруч — соковитий лимон):
— Можливо, завдяки нам, хоч хтось щось дітям купить? Я от усерйоз подумую: чи не писати все життя людей у масках, і, дивись, це збагатить світову культуру? У Пушкіна був «бенкет під час чуми». В Україні ж «піар під час чуми». Хто ослабив культурний імунітет нації? Це відбувалося й в останні бездарні 18 років, а до них 70... Історія взагалі насичена і не сприяє культурному імунітету.
Фото Василя АРТЮШЕНКА