Каннський пасьянс: Вуді Аллен, Гас ван Сент і "Макбет"

У Каннах триває 68-й Міжнародний кінофестиваль, вочевидь найголовніший кінофорум світу. На жаль, український внесок у розмаїття каннських програм - не такий значний, як раніше. Втім, кілька українських короткометражних фільмів усе ж таки ми виявили у програмі Short Film Corner. Цікаво, що до цієї програми, яка займається промоцією короткометражного кіно, потрапили українські кінематографісти з міста Рівне Христина Сиволап та Віктор Булига.

Втім, головна битва за "Золоту пальмову гілку" розгорнеться на зовсім іншій фестивальній території. І суворими суддями - головами журі - на цій території основного конкурсу будуть брати-режисери Джоел та Ітан Коени. З ними оцінюватимуть картини основного конкурсу: Гільєрмо дель Торо, Ксав'є Долан, Джейк Джілленхолл, Софі Марсо, Сієнна Міллер. До основного конкурсу увійшло
19 фільмів. Серед них, на думку експертів, є очевидні шедеври, а є й досить суперечлива продукція. Першою стрічкою, яку показали в Каннах, став фільм Емманюель Берко "З високо піднятою головою" із Катрін Деньов та Бенуа Мажімелем у головних ролях. Вперше за свою історію фестиваль відкрився фільмом, знятим жінкою (наголошують організатори).

Важко сказати, наскільки гендерні новації можуть бути пов'язані з тим, що вперше цей фестиваль проходить без його багаторічного президента Жіля Жакоба. Мабуть, поява Берко з його відсутністю аж ніяк не пов'язана.

Наразі й великих змін у програмних пріоритетах не помітно. У конкурсі й поза ним присутні численні каннські завсідники. Отож із іменами сюрпризів майже немає.

А ось що вигадають метри авторського кіно - сказати важко.

Обіцяють багато.

Вуді Аллен, як завжди, поза конкурсом покаже нову картину "Ірраціональна людина". Історію про кохання професора та студентки йому допоможуть розповісти Емма Стоун та Хоакін Фенікс, із яким Аллен працює вперше. Оскільки останніх своїх робіт Аллен у Каннах не презентував, його повернення на червону доріжку якщо й не сенсаційне, то дуже очікуване.

Декілька володарів "Золотої пальмової гілки" візьмуть участь у цьогорічному фестивалі. Проте якщо Гас ван Сент зі своїм "Морем дерев" знову боротиметься за неї, то "Цвинтар світла" Апічатпонга Вірасетакула зможе позмагатися лише в "Особливому погляді".

Гас ван Сент розповість історію розчарованого у житті волоцюги, який вирішив завершити життя в японському "лісі самогубців". У головній ролі - Метью Макгонахі.

Апічатпонг Вірасетакул, чий фільм "Дядечко Бунмі, що пам'ятає свої минулі життя" став свого часу сенсацією Канн, швидше за все, продовжить дослідження поетичного та метафоричного кіно й намагатиметься дати з ним раду так, як уміє лише він.

Те, що він опинився цьогоріч у програмі "Особливий погляд", аж ніяк не применшує його значення для Канн. Разом із ним у цій програмі, що навіть частіше, ніж основний конкурс, відкриває нові кінематографічні території, опинилися такі каннські відкриття минулих років, як Бріянте Мендоса, Корнеліу Порумбоу, Наомі Кавасе тощо.

Свого часу саме в "Особливому погляді" грек Йоргас Лантімос показав шокуючий фільм "Ікло", який став для шанувальників радикального та безкомпромісного кіно неймовірно сильним кінематографічним враженням. Тепер його англомовний "Лобстер" із Коліном Фаррелом, Рейчел Вайс та Леа Сейду перекочував до основного конкурсу і став однією з найочікуваніших картин у ньому.

Відразу три каннських улюбленці з Італії так само беруть участь в основному конкурсі.

"Казка казок" Маттео Гарроне є, мабуть одним із найбільших сюрпризів конкурсу, адже екранізація казок ХVII ст. іронічним Гарроне обіцяє багато несподіванок.

Фільм "Молодість" від автора "Великої краси" Паоло Соррентіно продовжує досліджувати природу творчості. Його герой у виконанні Майкла Кейна - знаменитий диригент, що тепер намагається існувати у ролі пенсіонера.

Володар "Золотої пальмової гілки" Нанні Моретті презентує автобіографічний фільм "Моя мати".

Так само вартий уваги і далекий родич великого Ларса фон Трієра - Йоахім Трієр. Він, звісно, набагато менш популярний, ніж титулований Ларс. Проте його картину з Ізабель Юппер, Джессі Айзенбергом та Гебріелем Бірном знавці ставлять у топи найочікуваніших прем'єр Канн.

"Голосніше, ніж бомби" є своєрідним розслідуванням події, яка відбулася у минулому відомого фотографа.

Ну і, звісно, нова інтерпретація класичного "Макбета" австралійцем Джастіном Курцелем так само обіцяє не слабкі враження. Цікаво, як із хрестоматійними образами не хрестоматійно дадуть собі раду Маріон Котіяр та Майкл Фассбендер?

Ну й нарешті - найдовший фільм фестивалю. Попри 6-годинний хронометраж, "Тисяча і одна ніч" португальця Мігеля Гомеша, яку покажуть у "Двотижневику режисерів", аж ніяк не дасть занудьгувати. Мігель Гомеш спробував поєднати казки з актуальними темами сучасної Португалії. Після його блискучих рефлексій довкола чорно-білого кіно в "Табу" очікувати від нього можна чого завгодно.

Зрештою, як і від усього Каннського фестивалю загалом. Несподівані кульбіти знаних і заслужених метрів завжди були однією з його принад.