Історії однієї пристрасті. Володимир Сіренко інтерпретує культові шедеври епохи бароко

Однією з найпомітніших подій нинішнього концертного сезону виявився масштабний і по-своєму полемічний задум диригента Володимира Сіренка — він вирішив презентувати столичному слухачеві всі «Страсті» Й.-С.Баха.

Кілька років тому авторові цих рядків пощастило побувати в Лейпцизькому соборі Святого Фоми (Томас-кірхе). Тут служив Й.-С.Бах, тут — його могила. Увечері хор і оркестр з англійського міста Бірмінгема виконували Месу сі-мінор цього великого композитора. Церква — переповнена. Сидячи на кам’яній підлозі, занурившись у себе, дослухалися партитур молоді хіпі, панки й металісти. Відчувалася присутність духу великого кантора, містичний контакт — крізь три століття.

У нинішньому сезоні цикл із чотирьох ораторій Баха, який утілив у музику страждання Христа, виконується в Києві. Це визначна музична подія. Увечері 17 лютого «Страсті за Матфеєм» (диригент Володимир Сіренко) прозвучали в Колонному залі ім. Лисенка за аншлагу. Як у Лейпцигу слухачі ущерть заповнювали балкон і проходи, так і в київському Колонному залі яблуку ніде було впасти. Чимало молодих музикантів приїхали навіть з інших міст.

Справжність партитур великого поліфоніста є беззастережною лише стосовно «Страстей за Матфеєм» і «Страстей за Іоанном». «Марк» визнається із застереженнями, а авторство «Луки» заперечується. Попри це, Володимир Сіренко виніс на суд публіки саме євангельські твори.

У проекті беруть участь понад двісті виконавців. Зокрема Національний симфонічний оркестр, Національна капела «Думка», Ансамбль класичної музики ім. Б.Лятошинського, Великий дитячий хор Національної радіокомпанії, молоді київські вокалісти. Організувати все це — справа непроста.

Для виконання «Страстей за Матфеєм» диригент, відповідно до партитури, поділив оркестр і «Думку» (художній керівник Євген Савчук) на дві частини, розташувавши їх по обидва боки сцени, а на балконі обіч органа розмістив дитячий хор.

Сюжет ораторії охоплює події останніх трьох діб життя Христа. Це — таємна вечеря, пророкування зради Юди, встановлення таїнства причастя, моління Христа про чашу на горі Єлеонській, узяття під варту, суд над Христом, хід на Голгофу, розп’яття, смерть і поховання. Євангельський текст Бах узяв з Лютерового перекладу Біблії німецькою мовою. Композитор цитував і лютеранські церковні співи (кантус фірмус). За всієї віддаленості Баха від опери — головного світського жанру тієї доби, її особливості глибоко проникли в його творчість. Під впливом опери він перетворив сувору музику лютеранства на лірико-драматичне мистецтво, сповнене надзвичайної емоційної сили. «Страсті за Матфеєм» тяжіють до опери завдяки драматизованому сюжету, конкретним дійовим особам. Композитор домігся єдності багатопланової структури євангельського тексту, який викладається речитативом і за тонкощами виражальних нюансів не поступається італійській опері. Ліричні арії та хори на тексти, що належать Пікандеру, протестантські хорали а капела й у супроводі органа утворюють три різні плани в розкритті трагічної ідеї ораторії.

Із хвилюванням сприймалося наростання музичного драматизму, розмірковування над ідеєю моральної стійкості, самопожертви.

Божественна музика органічно й драматично-фресково звучала у виконанні хору та оркестру. Стабільно, рівно, емоційно співала «Думка». Піднесено, ніжно-лірично вибудовувалися інструментальні соло й ансамблі оркестру (щоправда, тут не все було бездоганно, наприклад у скрипок). Вишукано-легко грали духові.

Не все вдалося солістам-вокалістам, які грають ключову роль. Найближче до авторського задуму підійшов тенор Сергій Бортник (центральна партія Євангеліста). Хоча в останній третині ораторії він явно емоційно й фізично втомився. Обважніло звучав на верхах бас Євген Орлов (Ісус). Більше вдалися окремі репліки та арії басу Андрієві Гонюкову (Юда, Петро, Первосвященик, Пілат), сопрано Ользі Фомичовій і мецо-сопрано Марії Липинській. Дався взнаки мінімальний досвід виконання барокової музики — це загальна вада випускників наших вокальних кафедр.

Досвідченому диригентові Сіренку підвладні масштабні форми й стилі. Але для втілення їх у життя мало лише його чутливості та майстерності. Потрібні відповідні виконавські дані солістів — інструменталістів і вокалістів.

У західних консерваторіях окремо виховують солістів і артистів камерних ансамблів, оркестрових музикантів. Співаків навчають співу не лише оперної, а й стародавньої і сучасної музики. У нас же вокалістів готують виключно до оперної кар’єри. Виконання стародавньої та сучасної музики не настільки престижне, як бельканто. Звідси — труднощі інтерпретації іншої, «не оперної», музики.

Концерт цього тижня вже не зібрав стільки публіки. «Страсті за Марком» — твір не хрестоматійний. Однак ораторія сприймалася з великим інтересом. Диригент знайшов власний варіант інтерпретації «Страстей за Марком»: оповідь Євангеліста прочитав Борис Лобода. Його мовна інтонація була проста, строга і душевна, без зайвої театральності, і точно вписувалася в бахівський контекст. Хор співав гнучко. Особливу роль, як і в першій ораторії, зіграли партії органа (Валерій Михайлюк) і клавесина (Ліана Косович), які відмінно впоралися із завданням.

Першого вечора, який тривав із перервою близько трьох годин, здавалося, втомилися всі — і виконавці, котрі почали яскраво, «за здравіє», потім емоційно й технічно дещо понизили градус і знову пожвавішали у фіналі, і глядачі в задушливому залі. Зате прем’єрні «Страсті за Марком» залишили світле, радісне враження. Насолоджуючись їхньою пасторальністю, я подумала, що цикл усіх «Страстей» — величезна бахівська «симфонія» — це жанр, який диригенту Володимирові Сіренку цілком підвладний. Попереду — виконання ще двох Пасіонів: 18 і 24 березня.