"Іда", польський тріумф

Нинішнього року на "Оскарі" в номінації "Найкращий фільм іноземною мовою" інтрига розгорнулася між російським фільмом "Левіафан" та польською картиною "Іда". У результаті "Оскар" дістався останній, утвердивши тріумф польського кіно. Як повідомили DT.UA в Польському інституті в Києві, на українських екранах "Іду" режисера Павла Павліковського можна буде побачити у квітні в рамках фестивалю "Дні польського кіно в Україні".

Польща, 1962 рік. Юна послушниця Ганна готується прийняти постриг, але дізнається від тьоті, що її справжнє ім'я - Іда (вона народилася в єврейській сім'ї, знищеній під час Другої світової війни). Дві жінки вирушають у подорож, щоб знайти могилу Ідиних батьків. Ця подорож повністю змінює життя однієї з них…

Критики стверджують, що "Іда" - фільм про Голокост, про вину поляків перед євреями. Але сам режисер зізнається: ""Іда" - фільм не для соціальної діагностики, а для зосередженої медитації. Мій фільм не про вину, а про прощення - християнське, біблійне прощення. Я нікого не хочу таврувати. Про вину поляків, які видавали нацистам сусідів-євреїв, щоб заволодіти їхньою власністю, сказано багато: написані книжки, ось уже років 15 триває дискусія в суспільстві. Мене більше цікавлять цінності людського буття".

Хоча картина отримала "Оскара" і про неї пишуть ЗМІ всього світу, деякі кіноексперти говорять про антипольський зміст фільму.

Наприклад, історик і публіцист Тадеуш Плужаньський заявляє: "Я зовсім не радий цьому успіху, вважаю, що картина більше нам шкодить, ніж приносить користі. Вона спотворює історію, а поляків виставляє антисемітами. Це брехливий образ. Антисемітами були німці… Вони чинили масові вбивства... Світ знову побачив і нагородив фільм, який зображає поляків у дуже невигідному світлі. Це педагогіка сорому, якою нас годують давно…"

У картині дві головні жіночі ролі: молода послушниця Іда і її тьотя Ванда. Їх зіграли дві Агати - польські акторки Тшебуховська і Кулеша. І якщо Агата Кулеша - професійна, талановита й тонка акторка, то Агата Тшебуховська аж ніяк не професіонал, а звичайна студентка - знайома пана Павліковського побачила її випадково в одній із кав'ярень Варшави.

У чорно-білому кадрі режисера Павліковського - побут провінційної соціалістичної Польщі початку 1960-х: готелі, "неєвропейські" дороги, напівпорожні кав'ярні, невідомі джазисти. На ці роки випало дитинство 58-річного режисера. Коли Павлу було 14 років, його сім'я емігрувала у Великобританію. Понад 10 років Павліковський знімав документальні фільми, а з 1998-го працює в ігровому кіно ("Останній притулок", "Моє літо любові").

Про перспективи прокату "Іди" в Україні про особисте ставлення до цього фільму DT.UA розповіла заступник директора Польського інституту в Києві Катажина ВЕНЗОВСЬКА.

- Пані Катажино, чи планується показ фільму "Іда" в Україні - у фестивальному форматі або в прокаті?

- Плануємо показати "Іду" під час фестивалю "Дні польського кіно в Україні". Він відбудеться у квітні. Запрошуємо всіх. Що стосується широкого прокату, то поки що не знаємо, чи буде дистрибутор зацікавлений у цьому. Польський інститут, своєю чергою, готовий допомогти зв'язатися з польською стороною.

- Що, на ваш погляд, стало вирішальним у позиції кіноакадеміків, які віддали голоси за цю польську картину (хоча великі шанси були і в російського "Левіафана"), - релігійні, антивоєнні мотиви, бездоганна художня якість чи геополітичний чинник?

- На мою думку, "Іда" - надзвичайно естетична і якісно знята стрічка. В історії польського кіно вже давно не було такого фільму. Сама стрічка чорно-біла. Багато великих статичних кадрів. Але головна складова - духовний сюжет. Це взагалі універсальний фільм. Адже канва сюжетної лінії - історично складні польсько-єврейські взаємини. Ця історія стосується майже кожного з нас. І нікого не залишає байдужим. Адже тема геноциду зачіпає не тільки Польщу. В "Іді" також дуже важливі ролі другого плану.

Я ще не дивилася картину "Левіафан", але бачила інші фільми режисера Андрія Звягінцева. Вони мені подобаються. Чому кіноакадеміки віддали голоси за "Іду"? Вважаю, тут кілька складових. По-перше, як я вже сказала, це дуже якісне кіно. А по-друге, "Іда" потрапила до хороших професійних дистрибуторів. Вони й зробили професійний піар, завдяки якому польську картину побачив і оцінив світ.

В Україні великий інтерес до польської мови і польської культурі загалом. Але що стосується більшості інших країн, там такого інтересу аж ніяк не спостерігається.

- Чи є у вас інформація про реальні касові збори "Іди" - як у Польщі, так і в інших країнах?

- Так, я зверталася в Польський інститут кіномистецтва. І маю інформацію з інших країн (на 2014 р.). Наприклад, у США касові збори від продажу квитків становили 4 млн дол. А в Польщі (на батьківщині) - всього 334 тис. дол. Франція - понад 3 млн дол. Англія - 600 тис. дол. Взагалі, самим полякам дуже подобається вітчизняне кіно, вони часто ходять у кінотеатри на польські фільми. Але думаю, що в Польщі дистрибуція й реклама цієї картини проводилися не так професійно, як наприклад, у тій же Франції.

- Що б ви сказали як глядач про особливості манери пана Павла Павліковського, режисера проекту?

- "Іда" - особистісний, духовний і спокійний фільм. Це аж ніяк не комерційна картина. Режисер сам зізнався, що "Оскар" став для нього несподіванкою, адже він робив цей чорно-білий фільм про прощення. Саме про біблійне прощення, про потребу спокою й відсторонення від цього суєтного світу. Але… з іншого боку, завдяки "Іді" Павло Павліковський опинився в самому центрі великого світу, зі статуеткою "Оскара" в руках.