ХТО ВІН — ГЕРМАНН ЧИ ЛЕНСЬКИЙ?

Заключний місяць 135-го театрального сезону в Національній опері був ознаменований появою її головного соліста, народного артиста України (1999), лауреата Національної премії ім. Т.Г.Шевченка тенора Михайла Дідика. Публіка могла послухати свого кумира в «Піковій дамі» і «Євгенії Онєгіні» Чайковського. Протягом року співак успішно виступає за кордоном, але наприкінці кожного сезону приїжджає до Києва і співає тут два-три спектаклі. Цей сезон не став винятком, і довгождана зустріч із ним знову відбулася.

Михайло Дідик — на диво талановитий співак і актор. 1991 року закінчив Національну музичну академію України ім. П.І.Чайковського й 1993 року — аспірантуру при академії (клас В.Третяка і В.Тимохіна). Стажувався в Паризькій опері Бастилія у професора Анни-Марії Бонді 1993 року. 1994 року завдяки ініціативі чудового диригента Олега Рябова був зарахований в трупу Національної опери, де став її провідним виконавцем і улюбленцем публіки. Незабаром його ім’я засяяло і на афішах багатьох найкращих театрів світу. Михайло гастролював у Франції, Швейцарії, Канаді, Німеччині й інших країнах. Співав на сценах Фінської національної опери (Гельсінкі), Большого та Маріїнського театрів (Москва і Санкт-Петербург), Нової ізраїльської опери (Тель-Авів), Нью-Йорк Сіті опера (США). Брав участь у спектаклях під управлінням Марка Ермлера, Мауріціо Барбачіні, Джорджа Менехена, Джуліано Карелла.

Його дебют на сцені Національної опери відбувся 25 травня 1994 року. Він співав Альфреда в опері Верді «Травіата» разом із примадонною української сцени Євгенією Мірошниченко. Це був бенефіс співачки. У перспективному молодому співаку вона бачила надію свого театру завдяки його величезному потенціалу й енергії, чудовому голосу, величезному акторському таланту. Рік по тому співак дебютував у прем’єрі «Мадам Баттерфляй» Пуччіні, виконавши партію легковажного красеня-офіцера Пінкертона і знову продемонструвавши високий вокальний і акторський рівень.

1998 року Дідик постав перед публікою в ролі розпусного і підступного Герцога Мантуанського у відновленому «Ріголетто» Верді. Завдяки його блискучим вокальним і акторським даним образ вийшов насиченим і правдивим. За чудове виконання цієї партії співак був визнаний гідним малої Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка. У партії Рудольфа в прем’єрі «Богеми» Пуччіні його блискуча акторська робота стала найвищим виконавським досягненням спектаклю. Він був ніби створений для ролі юного, щирого, ніжного і жагучого поета. Того ж 1998-го Михайло співав Ленського в «Євгенії Онєгіні» Чайковського, представивши власну інтерпретацію цієї поетичної та ліричної партії. У ній поєдналася романтична мрійність і сум юного поета з молодецьким запалом і пристрастю.

З часу дебюту Михайла Дідика на сцені НОУ пройшло 9 років, за цей період співак упевнено заявив про себе не лише в Києві, а й підкорив сцени багатьох театрів світу, завоював любов і визнання глядачів і на батьківщині, і далеко за її межами.

22 червня цього року Дідик виконав партію Германна в «Піковій дамі» Чайковського. Опера створювалася, за словами композитора, «із самозабуттям і насолодою» і була написана за сорок чотири дні. Ця музична драма потрясає психологічною достовірністю відтворення думок і почуттів героїв, їхніх надій, страждань і загибелі, яскравістю картин епохи і напруженістю музично-драматичного розвитку.

Перше аріозо «Я имени ее не знаю» звучало то елегійно ніжно, то схвильовано; у ньому відбивалися чистота і сила почуття героя. Михайло прекрасно створив образ Германна — людини з величезною уявою та сильними пристрастями, котра, опинившись у товаристві, підпорядкованому нещадній владі грошей, стає його жертвою.

Професіоналізм і акторська гра Дідика заслуговують захоплення й похвали. У фіналі третьої картини співак показав перелом у свідомості Германна, керованій невідворотною думкою про три карти; на початку п’ятої картини він блискуче виконав пристрасний монолог «Все те же думы, все тот же страшный сон». У шостій картині, коли ліричний дует із Лізою «О да, миновали страданья» заміняється надзвичайною за психологічною глибиною сценою марення Германна про золото, у сьомій, в арії «Что наша жизнь? Игра!», його герой насолоджується перемогою і жорстокою радістю. Співак прекрасно втілив цей складний трагічний образ, передав глибину почуттів, постійну зміну настрою й емоційну напругу героя.

Тиждень по тому Дідик співав Ленського в «Євгенії Онєгіні» Чайковського. Композитор назвав оперу «ліричними сценами», оскільки з пушкінського роману він узяв лише те, що було пов’язано з душевним світом і особистими долями героїв.

У першій дії, виконуючи лірично-захоплене аріозо «Я люблю вас, Ольга», співак втілив образ палкого романтичного юнака, із чистою душею і захопленими почуттями. Поєднання найвищого вокального рівня і чудової, глибоко осмисленої акторської гри, уміння вільно триматися і правильно подати себе на сцені заворожують і захоплюють. Виконуючи в другій дії аріозо «В вашем доме» — проникливий спогад про минуле — співак чудово передав зміну настрою, ревнощі, розпач і руйнацію надій Ленського.

На початку п’ятої картини звучить елегійна арія «Куда, куда, куда вы удалились, весны моей златые дни», повна смутку, світлих спогадів і тяжких передчуттів героя. Михайло виконав її дивовижно щиро і натхненно. Його чудовий, добре контрольований голос, із вражаючим середнім і високим регістрами і гарним теплим тембром, заворожував чистотою і цілісним звучанням.

У липні нинішнього року Михайло гастролює по Іспанії, а у вересні виконає партію Пінкертона в «Мадам Баттерфляй» Пуччіні в Пасіфік Опера (США). Столична ж публіка знову зустрінеться з улюбленим тенором через рік.