«Зима» (1955 р.) |
В праці музиканта і художника багато спільного. Скрипач-віртуоз добуває смичком із струн гармонійні звуки, видатний живописець вкладає пензлем на полотно гармонію кольорів. Фальш ріже слух, фальш ріже зір. Майже неймовірно, що геніальний виконавець може грати годинами, не схибивши в жодній ноті, а художник в мозаїці кольорів не припускається жодної хиби. Не дивно, що заздрісні античні боги робили стільки шкоди митцям, боячись, що недовговічна та слабка людська істота перевершить своїм талантом безсмертних.
Не кожен митець здатний стоїчно витримувати удари долі. Всі довоєнні роботи Іллі Штільмана загинули у вогні світової катастрофи. Збереглося лише одне полотно — «Міський пейзаж» 1936 року. Але навіть без цього значного двадцятилітнього періоду творчості доробок митця, експонований зараз в національному художньому музеї України, вражає своєю насиченістю та довершеністю. До речі, вперше широкий загал може ознайомитись з графічними роботами художника.
Ілля Насонович Штільман народився в 1902 році. Навчався в Українській державній академії мистецтв (1920—1927 рр.). В 1927 став членом «Об’єднання сучасних митців України», брав активну участь у виставковій діяльності. З 1933 року художник поєднує творчу роботу із педагогічною діяльністю в Київському художньому інституті, згодом стає його директором (1940—1944 рр.) та професором (1947—1964 рр.). В 1946 році йому присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Як говорив сам художник, «основним в своїй творчості вважаю роботу над пейзажем». Зауважу, що на виставці експонуються також портрети і натюрморти.
Дивна річ, але в його картинах не помітно жодних ознак так званого соціалістичного реалізму, проявів крикливо-патетичного радянського живопису. Мабуть, художник вирішив залишитись чесним перед собою і майбуттям.
Хоча в творчості Іллі Штільмана і присутні пейзажі гарячого азійського Самарканда та холодного підмосковного Загорська, місць, в які закидали українських художників дороги евакуації, все ж основа живопису митця — Україна. Дніпрові кручі з Андріївською церквою та Володимиром Хрестителем, Хрещатик та Шевченківський парк, виднокраї Канівщини та Чернігівщини, пшеничні поля та квітучі яблуневі сади. Всі пори року, природа в спокої та в тривозі. Цей живопис сприймається не просто полотнами в рамах, а широко розкритими вікнами в прекрасний світ.
Ілля Насонович Штільман помер у 1966 році. Але, якби у сучасної України виникло бажання презентувати себе у світі як країну чудової природи та видатних митців, що прославляють її своїм мистецтвом, кращого варіанту, ніж видання книги — Ілля Штільман «Welcome до прекрасної України» не віднайти. Творчість цього живописця варта цілого міністерства культурної пропаганди.