Гамбурзькі піруети

Із 2005-го голландську трупу очолює Ганс ван Манен - один з найіменитіших і справедливо титулованих хореографів нашого часу, який 11 липня відзначив свій 87-й день народження.

Цьому видатному майстрові належить авторство близько 120 балетів у різних голландських театрах. І цього разу глядачі побачили безсюжетну, як майже всі вистави ван Манена, постановку з чотирьох невеликих одноактних номерів на музику різних авторів. Варіяції Бенджаміна Бріттена на тему Френка Бріджа, Symfonieen der Nederlander Луї Андріссена, фортеп'янні "Сарказми" Сергія Прокоф'єва і "5 танго" Астора П'яццолли.

Ханс Ван Манен

Hans Gerritsen і Kiran West

Ван Манен завжди прагнув максимально спростити декорації, намагаючись не відволікати погляди глядачів від постатей танцівників і слух - від музики. І цього разу прекрасні костюми, винахідливе підсвічування, особливо помітне під час поклонів, невимовні хореографічні "малюнки", різноманітні пози зробили виставу захопливо прекрасною. Піруети, антре, арабески, батмани, пліє, стрибки - загальна супермайстерність балерин і танцівників, вправне комбінування класичної балетної школи й танцю модерн (наприклад, ритмічне плескання й переміщення по сцені на руках) бентежили увагу, захоплювали.

Hans Gerritsen і Kiran West

Бездоганна техніка й яскрава акторська майстерність усієї трупи спрямовані на досягнення художнього результату, на створення вражаючих індивідуальних образів, і це їй чудово вдається. У нас у країні до такої стилістики прагнуть і близькі аж ніяк не державні трупи, а балет, що не прижився в Національній опері, талановитого Раду Поклітару (його Київ модерн-балет нещодавно показав нову інтерпретацію гоголівського "Вія" на музику Олександра Родіна).

Першим номером танцювали поставлені 2005-го Варіяції на тему Френка Бріджа (ор.10, 1937), які на музику свого вчителя поклав Бенджамін Бріттен. Це жанрові оркестрові варіяції молодого Бенджаміна Бріттена. Інтродукція і Тема, Адажіо, Марш, Буре класік, Віденський вальс, Перпетуум мобіле, Жалобний марш, Романс, Фуга й Фінал. Запис струнного оркестру пречудовий, але дуже бракувало живого звуку. П'ять пар солістів і кордебалет захопили увагу публіки й увели її в виставу на ноті високої напруги.

Hans Gerritsen і Kiran West

Завдяки балету Symfonieen der Nederlander 1987 року Амстердам відзначили як культурну столицю Європи. Як випливає з назви, танець виконується на музику голландського композитора Луї Андріссена. Це приклад повної симетрії та ідеальної синхронности 24 артистів. Пречудові костюми - синій низ і біло-чорний верх - допомагають створенню геометричних образів. Музика злегка джазована, сучасна й приваблива.

Pas de Deux на прокоф'євські "Сарказми" створені Гансом ван Маненом 1981 року для Клінта Фарха й Рейчел Божан, яка з 2017-го є заступницею художнього керівника NDT і репетирувала з солістами - Ігоне де Йонг і Даніелем Камарго - цей номер для гостьового виступу в Гамбурзі. До слова, гамбурзький балет уже танцював Pas de Deux на музику "Сарказмів", і прем'єра відбулася в травні 1990 року. Номер - єдиний - виконувався під живу музику (російська піяністка Ольга Хозяїнова відмінно зіграла популярний фортеп'янний цикл).

Hans Gerritsen і Kiran West

У листі М.Мясковському від 29 травня 1915 року Прокоф'єв писав: "Я почав потроху знайомити народ з моїм останнім опусом - Сарказмами (усіх п'ять, найвдаліші два останні). Народ хапається за голову; одні - щоб заткнути вуха, другі - щоб висловити захват, треті - щоб пожаліти бідного автора, який колись подавав великі надії". На сцені навколо рояля відбувається танцювально-психологічний двобій чоловіка і жінки. Кожен доводить власну значущість, бореться за верховенство в любовному дуеті. Жінка видається менш амбіційною, м'якшою і менш толерантною. Відзначу ідеальний метроритмічний ансамбль інструмента й обох солістів, повне емоційне єднання музики й танцю.

Останній у циклі міні-балет "5 танго" створений 1977 року на музику Астора П'яццолли. У ньому немає найпопулярніших "Облівіона" і "Лібертанго". Уся музика П'яццолли - величезний, надчуттєвий потік пристрасти, який щодалі більше посилюється. Червоно-чорні сукні, чорні шовкові вільні сорочки чоловіків і червоні квіти у волоссі балерин, кожен поворот, підтримка, нахил - справжній іспансько-аргентинський згусток емоцій, нуртуючих почуттів і палкого кохання.

Після закінчення вистави публіка оваціями викликала на сцену балетмейстера, йому піднесли величезні кошики квітів. Вийшов також Джон Ноймаєр, який обійшовся без слів, адже все було зрозуміло й приємно до сліз.

У Гамбурзі Ганс ван Манен чітко позначив свій балетмейстерський стиль останніх сорока років. За понад шість десятиліть роботи постановником він устиг попрацювати з Роланом Петі й усіма великими голландськими танцювальними трупами, половину його балетів поставлено для NDT. "Баланчин - мій бог!" - каже хореограф. Ван Манен за свою кар'єру отримав десятки нагород, зокрема за внесок у розвиток європейської культури, і навіть лицарський титул.