Галицьке сафарі. «КіноЛев» обіцяє «зламати стереотипи»

З 21 по 24 серпня у столиці Галичини пройде фестиваль «КіноЛев». Звісно, утвердитися в статусі серйозного й престижного йому буде не легко, зважаючи на фестивальну конкуренцію та не дуже різноманітний асортимент нового українського прокатного кіно. Втім, Олесь Дзиндра, арт-директор львівського кінофоруму, впевнений, що Львів давно заслужив право стати ще одним кіноцентром країни, з огляду і на географічне розташування, і на культурні традиції міста... З цим, звісно ж, важко сперечатися.

Кінофестивалів в Україні справді можна налічити чимало. Не завжди, правда, до кінця зрозумілі їхня концептуальна спрямованість і цільова -
аудиторія. Зазвичай одна й та сама убога обойма фільмів подорожує з Києва до Бердянська (наприклад). У цьому плані львів’яни вирішили піти якісно іншим шляхом. Їх, здається, не звинувачують у глянцевості, гламурності та зірковості. Організаторів цікавить мало розвіданий пласт молодого українського кіно, що, звісно ж, існує, розвивається, проте на екрани потрапляє не зав-
жди. Через засилля комерційного субпродукту. Пан Дзиндра вже заявив, що ключовий слоган його форуму — «свобода». До такого визначення можна ставитися і як до ідеології фестивалю, і як до технології... Останній пункт арт-директор роз’яснює:

— Якщо ми говоримо про технологію кінофоруму, то це одне. А якщо про проблеми, які нас хвилюють, — то, безумовно, це свобода, прагнення до якої притаманне кожній людині. До того ж особливий акцент у зв’язку зі свободою — подолання радянських стереотипів. Глядач, перебуваючи в темній залі, залишається сам на сам із режисером та його ідеями. І хочеться, щоб рефлексії деяких художників — бажано позитивні й гуманні — знаходили відгук у серцях людей.

Стосовно гостей, що очікуються на фестивалі «КіноЛев», організатори теж намагаються ламати стереотипи. До останнього вирішили не розголошувати спискового складу журі. З гостями теж — повна таємниця. Хоча деякі імена вже відомі.

— Ми чекаємо Сергія Землянухіна з Москви (директора програм деяких російських кінофестивалів), — каже пан Дзиндра. — У нас зберуться всі Ільєнки під одним дахом і спілкуватимуться у неформальній обстановці з глядачами в театрі «Воскресіння». У рамках «КіноЛева» відбудеться ретро-
спектива їхніх фільмів. Дав згоду кінорежисер Олесь Санін. А режисер Олесь Янчук 21 серпня презентує свій прем’єрний фільм «Владика Андрей», що розповідає про тяжкі роки життя митрополита Андрея Шептицького. Робота над фільмом щойно завершилася. Фактично, це передпрем’єрний показ. У театрі імені Марії Заньковецької ми плануємо урочисте засідання кіноакадемії... Треба реанімувати «львівську кінопам’ять». Адже саме цьогоріч виповнюється 100 років українському ігровому кіно. Ось і хочемо максимально і креативно «занурити» глядача в німе кіно. У рамках цього проекту планується показ кінокласики — Дзига Вертов «Людина з кіноапаратом». Львівський симфонічний оркестр «Леополіс» виконає твір Прокоф’єва «Петя і вовк». Ну й, звісно, дискусії, дискусії, дискусії... До них, сподіваємося, будуть залучені Богдан Батрух, Єжи Гофман...

— Яким ви в перспективі бачите обличчя львівського кінофоруму? Що реально його може відрізняти від інших кінооглядів?

— Я досі не можу сказати точно, що ж таке наш «КіноЛев» — більше імпровізація чи програмний проект, покликаний виконати певну місію. У кожному разі, це не стереотип. Ми не планували організовувати «стерильний» український форум, де всі одне одного знають, оскільки знімають кіно на одній студії. Мені здається, слід, навпаки, давати більше новинок світового кіно. Необхідно комфортно й не заздрячи подивитися в очі сусідам. І у львівських кав’ярнях до ранку обговорювати «десяту музу». Крім того — і, певно, це особливість нашого форуму, — деякі фільми демонструватимуться у театральних залах: театрі «Воскресіння», Театрі імені Марії Заньковецької, Театрі Леся Курбаса.

— А хто вам особисто сьогодні цікавий із молодих українських кінематографістів?

— Я б не хотів уголос говорити про свої вподобання — принаймні до 24 серпня (дня закриття). А ось про призи скажу — це художні твори, які ми виготовляємо на власній студії, оскільки я сам художник.

— Тепер про бюджет...

— Наскільки мені дозволяють судити досвід і фантазія, на такий кіноогляд, як «КіноЛев», необхідно півтора мільйона гривень. У проекті в нас — 840 тис. гривень. Сьогодні маємо менше 300 тис. Але духом не занепадаємо! Важливо, що в конкурсі буде близько 30 художніх фільмів — це і повний метр, і короткий. Будуть картини з Польщі та Німеччини. Окремий блок — документальні й анімаційні стрічки.

— Чи варто сьогодні серйозно говорити про те, що в Україні можуть відбуватися повноцінні кінофестивалі, якщо талановитих чи навіть комерційно якісних робіт повного метру, на жаль, не так багато?

— Це дуже складне запитання. Адже для проведення будь-якого фестивалю не так багато й потрібно... Наприклад, у Вільнюсі кіно знімають мало. Проте там є чудовий кіноогляд «Кіновесна». Я недавно був на фестивалі в польському місті Казимеж-Дольні, то в них форум, якому можуть позаздрити дві наші «Молодості»! Тут важливо, чи заохочує держава такі заходи. Тому в тих-таки поляків багато чого можна на-
вчитися. Утім, гадаю, і в нас усе налагодиться — та тільки з часом.

Головні події

21— 31.08: CINEMAFANTAZY — завмерлі образи невідзнятих кадрів. Виставка-кіноінсталяція в приміщенні Музею ідей.

21— 24.08 — Міжнародний проект молодих талантів «КіноКампус», присвячений Дню Незалежності України «Акварелі Львова». Музей ідей.

21.08.08 — Кіноакадемія в Національному театрі імені Марії Заньковецької.

23.08.08 — Круглий стіл «Бізнес — влада — кіно, перспективи кіноіндустрії в Україні». (Центр міської історії Центрально-Східної Європи).

21— 24. 08.08 — Конкурсні фільми в саду Бернардергарден на Валовій.

22 — 24.08.08 — фестиваль анімації «АніЛев» у дворику Ратуші.

22 — 24.08.08 — конкурсна програма в театрах імені Леся Курбаса та «Воскресіння». Зустрічі з авторами фільмів.