Франкфурт-2005: літературна феєрія, хай-тек і пластикові соняшники

Писати про Франкфуртський книжковий ярмарок — заняття претензійне. Це немовби спроба обійняти океан, усвідомлюючи заздалегідь нереальність починання. Традиційно в осінню пору Франкфурт на кілька днів набуває статусу німецької книжкової столиці: плакати і транспаранти на вулицях, переповнені підземки до станції Buchmesse, завжди насичена франкфуртська культурна програма... Здається, у ці дні місто забуває про все на світі і живе лише книжками, книжками, книжками. Охопити палітру переживань, програми й інформації неможливо, тут можна хіба що ділитися окремими враженнями-фрагментами, що я і спробую зробити.

З 19 по 23 жовтня нинішнього року у місті над Майном панувало відчуття свята. Сотні тисяч відвідувачів, немов у мурашнику, рухалися кількома величезними будинками-холами, де на кількох поверхах загальною площею понад 160 тисяч кв. м. розмістилися зі своєю продукцією 7.200 учасників ярмарку зі 101 країни. Кількість відвідувачів (близько 280 тисяч) стала рекордною. Економічні результати ярмарку налаштовували організаторів позитивно. Задоволення приносили і активна участь видавництв, і яскрава програма країни-гостя Кореї, і велика кількість публіки, і багатогранний синтез політики, культури та економіки, що вилився у 3000 різноманітних заходів — дискусій, виставок, читань, презентацій, інтерв’ю, концертів, частина з яких одразу виходила в телеефір.

Як на мене, Франкфуртський книжковий ярмарок — це насамперед величезне літературне свято. Тож не випадково початок і завершення ярмарку маркували дві премії. Щойно започатковану Німецьку книжкову премію, що нею відзначають книжки, які відповідають смакам широкого читацького кола і виходять великими накладами, вручено сучасному німецькому письменнику Арно Ґайґеру за роман—родинну саґу «Нам добре». А вже традиційну Премію миру Німецької книготоргівлі (вручається вона з 1950 року і становить 25 тисяч євро) отримав турецький письменник Орхан Памук, відомий читачам як автор романів «Чорна книга», «Мене звати Червоний», «Сніг» та ін. За словами Ради фундації, цей письменник творить світ, де сходяться Європа з її західно-урбаністичним світобаченням та традиційна мусульманська Туреччина. Премією відзначено і літературні досягнення Памука, і його суспільно-критичну діяльність.

На ярмарку не бракувало літературних зірок — від Ніка Горнбі чи Дубравки Уґрешич до Мартіна Вальзера і Вольфа Бірманна. Приємним моментом стали літературні заходи у щойно відреставрованому елегантному Літературному домі над Майном, де, зокрема, можна було почути голоси тих, чиї імена ввійшли до європейського літературного канону, як, наприклад, Кріста Вольф. Тут-таки, зокрема, відбувався й виступ Юрія Андруховича та Любка Дереша. Останній саме успішно дебютував німецькою із романом «Культ» у видавництві Suhrkamp. Ця книжка у поп-артівський обкладинці вже курсувала ярмарком, а в Літературному домі можна було послухати окремі пасажі з «Культу» українською та німецькою мовами. Презентація почалася виразним Дерешевим «Ґутен абенд!», фактично без акценту, вслід за чим Андрухович повідомив публіці, що Любко німецькою не розмовляє. Проте й поза чудовим німецьким перекладом, який здійснили Юрій Дуркот та Сабіна Штьор, на чужомовне вухо милозвучно лягали Дерешеві алофонії «сексу — кексу», «сідниці — спідниці» тощо.

Країною-гостем цьогорічного ярмарку була обрана Південна Корея — країна, яка досі в Європі мало відома як культурна держава. Тому подивитися на корейський павільйон — святий обов’язок. Витриманий у білих кольорах, простий і елегантний, він цілком відповідав основній ідеї — чистота та невинність. Корея дуже вдало представила себе як країна із давньою традицією книгодрукування — від перших рухомих металевих літер, які були винайдені корейцями ще за 200 років до Ґутенберґа, аж до сучасних форм книжок U-Book, коли текст можна скачувати на дисплей мобільного телефона.

У дизайні павільйону традиційні елементи вдало поєднувалися із хай-теком: поряд з імітаціями доісторичних кам’яних колон розмістилися мобільні телефони і ноутбуки, з допомогою яких відвідувачі могли отримати вичерпну інформацію про корейську літературу та видавничу справу. До речі, в цій країні працює понад 22 тисячі видавництв, і лише за минулий рік було видано 50 тисяч найменувань книжок.

До участі в ярмарку було запрошено 40 письменників Південної Кореї, які представляли широку палітру корейської літератури. Для неї характерні поєднання традиційних та сучасних форм, ретроспективи й намагання зрозуміти динаміку сучасності. Такі тенденції зумовлені динамічною історією Кореї у ХХ столітті, насиченою конфліктами і позначеною швидким переходом від колоніалізму, громадянської війни до інтенсивної урбанізації та індустріалізації. Для аналогічного розвитку Європі знадобилися два століття.

Наступними у моєму маршруті стали, безперечно, українські видавництва. За організацію цьогорічного стенда України взявся Державний комітет телерадіомовлення. Ще свіжими були спогади про дизайн корейського павільйону... Однак стенд України мав свою своєрідність та неповторність — це, зокрема, й гірлянди з пластикових соняшників, що увінчували полиці з українськими книжками. Такий декор важко собі уявити десь у контексті видавництв Bertelsmann чи Suhrkamp e;t, не кажучи про Корею.

За скляними вітринами чимала кількість книжок, розміщених тематично — історія, мистецтво, освіта, дитяча література, словники тощо. Загалом було представлено близько 30 українських видавництв, такі, наприклад, як «Молодь», «Український письменник» та ін. Щоправда, принцип, за яким ті чи інші видавництва потрапили до державного стенду, з’ясувати мені так і не вдалося. На жаль, стенди були закриті назовні, неначе їх призначення — вберегти й заховати привезені книжки, а не рекламувати їх. Презентація явно непрофесійна, не кажучи вже про привабливість, хоч обійшлася вона нашій країні у 400 тисяч гривень. Не зовсім зрозуміло, на що їх витрачено. Було дуже прикро, що український стенд справляв таке жалюгідне враження, хоча б тому, що по сусідству, у тому ж самому холі, містився польський павільйон, який обійшовся Польщі значно дешевше, а виглядав явно цікавіше, і головне — професійніше.

Окрім національного павільйону, деякі українські видавництва мали свої власні стенди, як, скажімо «Кальварія», «Фоліо» чи «Мистецтво». Всі вони вже кілька років поспіль приїжджають до Франкфурта. Як розповіла Наталія Фоміна з «Фоліо», їхнє видавництво здебільшого ставить за мету купівлю прав на зарубіжну літературу, яка виходитиме в українському перекладі. Петро Мацкевич, який очолює львівську «Кальварію», заявив, що його мета на ярмарку — промоція української літератури, перетворення її на світовий бренд.

Загалом видавці констатували зростання інтересу до української літератури. Більшість замовників — видавництва Польщі, Італії, Франції, Німеччини, Фінляндії та Росії. Як стверджує Леся Коваль, голова Форуму видавців, книговидавничі контакти з іноземними видавництвами встановлювалися роками, тепер поволі стають відчутними результати. Найбільше все ж таки видавництва цікавить сучасна українська художня література. Тому «Форум видавців» представив у Франкфурті на ярмарку електронний каталог прав на твори близько 40 українських авторів, котрі, на думку українських видавництв, могли б зацікавити іноземного читача. На підставі каталогу можна ознайомитися із біографіями письменників та уривками творів в англійському перекладі. Каталог укладений за пропозиціями українських видавництв, тому єдиного принципу в доборі імен немає, і мені як сторонньому спостерігачеві було незрозуміло, чому той чи інший автор увійшов до каталогу, тоді як інші залишилися поза увагою. І все ж таки треба відзначити корисність цього починання. Із розмови з німецькими та американськими видавцями ставало зрозуміло, що потік інформації про сучасних авторів дуже обмежений, із українськими письменниками вони ознайомлюються переважно через польські та російські переклади.

Про українську літературу відвідувачі Франкфуртського книжкового ярмарку могли довідатися не лише зі стендів, а й під час літературних читань та дискусій, у яких, зокрема, взяли участь Юрій Андрухович, Андрій Курков, Любко Дереш та Сергій Жадан. Не менш вагомим джерелом аналогічної інформації став і павільйон видавництва Suhrkamp, у якому на цей момент уже вийшли три книжки Юрія Андруховича й один роман Любка Дереша. Незабаром тут-таки побачить світ поетична збірка С. Жадана «Історія культури початку століття».

Поступом у популяризації української книжкової справи за кордоном має стати Лейпцизький книжковий ярмарок 2006, куди Україна запрошена як головний гість. Із українського боку з німецькими організаторами співпрацюватиме «Форум видаців» на чолі з Олександрою Коваль, який готуватиме українську програму для цієї виставки. До зазначеного заходу готуються чергові видання української літератури, зокрема твори Миколи Рябчука та Оксани Забужко.

Залишаю українські стенди та презентації, щоб ще раз зануритися в море книжок і в цю суцільну видавничо-читацьку феєрію. В кожному павільйоні — читання і презентації на будь-який смак і в будь-яку пору дня, фактично біля кожного стенду можна затримуватися годинами, гортаючи нові видання. Увесь цей спектр пропозицій не дає знудитися навіть тим, хто буває тут щороку. І все ж таки кожен новий ярмарок приносить із собою якусь цікавинку. Нинішнього року вона полягала в особливому тематичному акценті на жанрі коміксу, представленому видавництвами з Німеччини, Франції, США, Японії та багатьох інших країн. А ще цьогорічний ярмарок підтвердив тенденції, які простежуються впродовж останніх років: дедалі більшу популярність серед любителів літератури завойовують аудіо-видання, дедалі поширенішим форматом для літератури стає mp3-формат. Саме аудіо-медії відповідають динамічному стилю життя суспільства, тому «книжка дня з Інтернету» — ось майбутнє для «книгодрукування». Видавцям є над чим замислитися, шукаючи свої ніші на величезному книжковому ринку. Електронні медії пропонують новий простір для фантазії.

Феєрія свята час від часу перебивалася критичними зауваженнями про надмір продукції, про те, що видавництва надто зосереджують увагу на бестселерах, про високі ціни на авторські права. Як висловився Манфред Мецнер із Гайбельберзького видавництва Wunderhorn Verlag, економічні показники у видавничій справі останнім часом надзвичайно низькі. Але письменники й видавці належать до тієї категорії людей, яка святкує і розважається незалежно від економічного становища. Справді, впродовж роботи ярмарку не бракувало прийомів та вечірок. Певна річ, вони мали здебільшого службовий характер, адже за ці кілька днів видавництва мають встигнути організувати свою цілорічну діяльність.

І все ж таки цьогорічний ярмарок проходив в атмосфері певного спокою. Не було жодної спекулятивно-домінантної теми, до того ж не було такого собі Дітера Болена, який ще два роки тому поглинав усі ресурси читацької уваги. Складалося враження, що складні й неспокійні роки для книговидання в Німеччині минули і ця галузь потроху стабілізується.

Щойно відшумів Франкфуртський книжковий ярмарок-2005, а для його організаторів розпочалася підготовка до наступного, який відбуватиметься з 4 по 8 жовтня 2006. Цього разу як країну-гостя запрошено Індію. Не виключено, що Україні така роль світить 2008 року.