ФЕНІКС, ЩО ПОСТАВ З ПОПЕЛУ

У фільмі Нікоса Кундуроса «Байрон» Грецію названо всесвітнім міфом. Але в цього міфу дві складові — біломармурова Еллада й золота Візантія. Байрон віддавав перевагу першій, але для греків, свободою яких він марив, була більш пам’ятна друга. Греки воювали за свою православну батьківщину, Байрон збирався воювати за поганську Елладу, але й іноземні друзі еллінів, і самі елліни боролися за землю обітовану й почасти за мрію про Грецію, за всесвітній міф. І в цьому немає нічого образливого для національного визвольного руху — навпаки, небагато міст і сіл можуть претендувати на звання всесвітнього міфу. Хіба що Єрусалим або Рим...

25 березня — день національного визволення Греції. Його святкуванню в Києві передували Дні грецької культури, у рамках яких у кінотеатрі «Панорама» пройшов кінематографічний фестиваль. До речі, востаннє кияни могли прилучитися до грецького кіно 1992 року, коли в «Панорамі» відбувся показ, подібний до нинішнього. Правда, цього разу перед початком демонстрації фільмів виступали два дитячі колективи — ансамбль танцю «Зорбас» і київський хор Грецького культурного центру.

Кінофестиваль, організований грецьким культурним центром «Зорбас», посольством Греції в Україні й управлінням у справах національностей і міграцій, можна швидше назвати ретроспективним показом відомих і улюблених фільмів. Серед них і класика кінематографу цієї країни — фільми Нікоса Кундуроса «1922-й» і «Байрон». Показані киянам фільми були присвячені, в основному, національному визвольному руху й винищенню греків турками за часів Кемаля.

«Фенікс Греції постане зі свого попелу» — ці слова з прокламації Олександра Іпсіланті постійно спадають на думку під час святкувань Дня незалежності «біломармурової Еллади». Власне кажучи, нинішні Дні грецької культури в Києві пройшли під знаком Іпсіланті, і не лише легендарного Олександра, а й померлого в Києві 1816 року Константінаса, господаря Молдови й Валахії. Знаковим для Днів культури став весь рід Іпсіланті, котрий символізує спадкоємність поколінь у боротьбі за свободу вітчизни. Тут варто пригадати й Дмитра Іпсіланті, головнокомандуючого військами Східної Греції, які вигнали турок з її території. Словом, Фенікс Греції повстав із попелу з допомогою фанаріотського роду, представники якого свого часу знайшли притулок на київській землі.

Напередодні 25 березня греки згадують не лише про національне торжество, а й про національний геноцид. Фільм «1922-й», продемонстрований у «Панорамі» 24 березня, нагадував «Шоа» Клода Ланцманна. Утім, «1922-й» Нікоса Кундуроса набагато страшніший від «Шоа». Принаймні, після перегляду цього фільму від ореолу «ататюрка» Кемаля та його бравих солдат і жмутів не залишається. Згадуються лише жорстокі завойовники з Кораном в одній руці та з шаблею в іншій, котрі взяли колись Константинополь.

Грецький культурний центр «Зорбас» готувався до березневого святкування й кінофестивалю два місяці. На відкритті останнього пообіцяли цю традицію продовжити. Надзвичайний і повноважний посол Греції в Україні Димитрій Кондумас висловив велику надію на подальшу культурну співпрацю наших країн. Словом, дай, Боже, фестивалю та Дням грецької культури в Києві довгих років життя й розширення програми. А глядачі завжди знайдуться.