У київському Палаці спорту 8 листопада відбувся виступ легенди британської рок-сцени Елтона Джона. Артист відвідав українську столицю під час світового туру The Million Dollar Piano.
Власник казкової кількості нагород (справжнє ім’я - Реджіналд Кеннет Дуайт) наближається до 65-річчя, його мільйонні записи - серед світових лідерів продажів. За свою творчість і надзвичайно вагому громадську діяльність артист нагороджений у 1995 році орденом Британської імперії, а до п’ятдесятиріччя - титулом лицаря-бакалавра. Співак відомий на ниві розпочатої ним наприкінці 1980-х боротьби проти епідемії СНІДу. Досі музикант, введений у Зал слави рок-н-ролу в 1994 році, залишається одним із найуспішніших поп-виконавців Великобританії. Вдале поєднання рок- і поп-компонентів його музики, ретельна продуманість кожного шоу продовжують приносити серові Елтону незмінну любов не тільки британського двору, а й мільйонів шанувальників на всій планеті.
Це був четвертий приїзд артиста до України (він двічі брав участь у приватних вечорах і безкоштовно відпрацював на Майдані 16 червня 2007 року). Під час виступу співак кілька разів із задоволенням згадував попередні відвідини нашої країни. Велетенський зал, попри високу вартість квитків, що сягала майже восьми тисяч гривень, був заповнений. Виступу зірки передував короткий «розігрів»: після півгодинної затримки вийшли два молодих дуже вродливих віолончелісти в однакових рожевих сорочках і, обриваючи волос на смичках, ушкварили кілька гостроритмізованих номерів. Недавно ці доти невідомі хлопці з Хорватії - Лука Суліч і Стефан Хойзер - виклали на You Tubе’і власну версію пісні Майкла Джексона Smooth Criminal. Два талановитих молодих академічних віолончелісти, які доти були суперниками у своїй професії, знайшли себе у спільній грі на електричних інструментах. До них миттєво прийшла світова популярність і надійшла пропозиція від Елтона Джона взяти участь у турі The Million Dollar Piano. Саме дует 2Cellos розпочав вечір цією композицією у стилі року, яка принесла їм успіх.
Потім з’явилася інструментальна група з п’яти музикантів: барабанщик Найджел Олссон, який працює в команді понад 40 років, перкусіоніст Джон Махон, клавішник Кім Баллард, гітарист і музичний директор Деві Джонстоун (другий давній партнер сера Елтона) і басовитий Боб Берч. Природно, «за кадром» залишився лише постійний багаторічний партнер сера Елтона, автор його текстів Берні Топін.
Вихід поп-ідола, вдягнутого в чорно-рожеву фрачну пару, зал зустрів гучним захопленим ревінням. Чесно кажучи, зовнішність артиста не дуже вписується в стандарти шоу-бізнесу. Тим більш разюча його неймовірна й заслужена артистична слава, побудована виключно на велетенському композиторському таланті й колосальній виконавській чарівності музиканта. Усе було наживо в усіх сенсах. Не тільки виконувалося прямо на очах і вухах слухачів, що у вітчизняних фанерних поп-широтах видається небаченою екзотикою, а й звучало досить енергійно, напористо, жваво та стильно. Усе було обставлено з найвищою сценічною культурою, традиційний комплекс шоу-примочок межував з кітчем, так і не переступивши цієї межі. Незважаючи на ностальгічний ретро-дух 70-х у зовнішності та вбранні зовсім не юних учасників команди, потужний рок-потік лився в зал як Ніагарський водоспад. Періодично на сцену виходив жіночий бек-вокальний хор, у якому розкішно співали чотири темношкірі леді бальзаківського віку. Пісні сера Елтона звучали нон-стопом, не даючи увазі розслабитися й утримуючи напружений темп виступу. «Залізний дроворуб» (інакше не скажеш, дивлячись на його невтомність та жвавість), анітрохи не напружуючись, виконав добрих два десятки своїх найвідоміших пісень, скомпонованих за принципом контрасту. Заводні рок-н-роли чергувалися з неквапливо-м’якими lyrics. І кожну зал зустрічав схвальним гудінням. Особливо сподобалися розгорнута у велику вокально-інструментальну композицію Rocket Man і ніжна Sacrifice.
Не знаю тільки, на якій «ямасі» відіграв сер Елтон - власній, привізний, як було обіцяно, чи нашій, київській. Це цікаво ще й тому, що наприкінці шоу артист вистрибнув на рояль у найкращих ретротрадиціях, завершивши концерт витівкою, що підтверджує: рок-н-рол все ще живий!