Елегійна багатоголосиця. ManSound і Білозір побували в «зоні» вокалу

Учасники групи ManSound провели Другий Міжнародний фестиваль Vocal Zone імені Володимира Міхновецького. Нагадаю, що з дня раптової смерті сорокарічного екс-керівника ансамблю минуло три роки. І в тому, що ініціатива стає традицією, що форум набирає сили, позначився міжнародний авторитет секстету та організаторський талант директора групи й продюсера фестивалю Дмитра Виговського. Протягом двох вечорів мистецтво акапельного співу сприймалося легко і невимушено.

Відкривали фестиваль гості з Кишинева — група UniVox. Молдавська сімка представила ускладнені сучасною стилістикою та аранжуванням опрацювання народних пісень в інтерпретації композитора Ігоря Якимчука, який живе в США, і кілька «стандартів». Співали чисто, виразно. Утворена в 1999 році зі студентів і викладачів Кишинівської консерваторії, група UniVox має міцну фахову основу. Хоча, як мені здалося, цьому ансамблю не вистачає самобутності, артистизму.

«Тихою бомбою» фестивалю став виступ другої по ходу концерту польської команди Affabre Concinui (з латини їхня назва перекладається як «абсолютно гармонійні»). Нічого не скажеш, поляки підтвердили цю характеристику сповна! Вийшовши у строгих академічних костюмах, із пультами та нотами в руках, вони спочатку насторожили. Та після перших же звуків з’явилося відчуття прозорого звукового струмка. Ансамбль продемонстрував найвищу музичну культуру, тонкий смак.

Вітанням стала пісня «Прилетіли соколи...». Друга пісня, лірична, ніжна, що нагадує баладу, змінилася кількома точними вокальними інтерпретаціями відомих академічних хітів Вівальді та Баха. Захоплення публіки викликав відомий «котячий концерт» Россіні. Потім пішли обробки популярних мелодій 60-х років, які звучали дуже навіть «неакадемічно», а навпаки, еротично-джазово. Спів секстету здавався простим, тому що був досконалим. Наприкінці сету польський ансамбль сів на стільці й запустив фрагмент із «Болеро» Равеля — імітація симфонічних інструментів, точне звучання партитури, уся промовистість розвитку знаменитої теми — все це було просто блискуче. Польські музиканти дуже досвідчені, колективу майже 25 років. Їхнє уміння ідеально інтонувати кожний інтервал щільної вертикалі робить музичну тканину легкою і прозорою. А артистизм і образна точність навіть коротких сольних виходів викликає захоплення залу. Останньою їхньою перлиною стала стилізуюча манера Луї Армстронга «Hello, Dolly!» Поляки жартували та іронізували, але не на словах, а лише музичними засобами, не припустившись жодної незграбності.

Завершили перший вечір Stouxingers (Німеччина). Ко­лектив створено на початку 90-х років. На початку кар’єри учасники проекту виконували госпели і спіричуелс, але незабаром розширили репертуар власними композиціями та аранжуваннями Стіві Вандера, Ела Джерроу. Нині вони працюють у різних манерах: соул, фанк, R&B, поп-музика. У Києві Stouxingers довелося нелегко. Після приголомшливого успіху зрілих поляків «перелаштувати» публіку на свою хвилю було непросто. Після другої пісні німецький соліст поділився з колегою реакцією на недостатнє розуміння залу і той швидко відреагував: працюй, мовляв, старайся. Публіка налаштувалася, піддавшись чарівності артистів. І виявилося, що в німецької групи цікавий репертуар.

Другий день розпочали учасниці українського квінтету Beauty Band. Склад групи оновлювався, і нині в ній співають Оксана Рябоконь, Євгенія Пахомова, Оксана Резніченко, Олена Левченко, Євгенія Іванова. Трохи боялися спочатку, але розспівалися, відчули розкутість. Особливо вдало пролунали добротні аранжування Телоніуса Монка і Чіка Коріа.

Група з Нідерландів ROCK 4, можливо, найіменитіша з гостей. Проект відомий аранжуваннями поп- і рок-хитів, що використовують можливості лише чотирьох чоловічих голосів. Відчуття звучного живого Queen було неймовірно достовірним. Досвідчені голландці Люк Девенс (соло-вокал), Люк Неліссен (вокальна перкусія), Петер Велтенс (контратенор) і Ніко Якобс (бас) — зрілі виконавці. Група домагається повного враження звучання рок-групи, і що особливо цікаво, не тільки голосів, а й усіх інструментів. Важливе місце в її роботі посідає звукорежисер, котрий чудово знає всі партитури й домагається такого якісного саунду.

Завершили фестиваль уже самі господарі. Проспівали хіт Бенсона і кілька українських пісень. Потім представили дві композиції з Оксаною Білозір. Зал слухав чемно, а коли народна артистка пішла, підбадьорився і порадів перевіреним хітам ManSound’у.