ЕКСТАТИЗМ ПО-УКРАЇНСЬКИ

Сама назва всеукраїнської виставки-конкурсу «Вакханалія» задовго до її відкриття бентежила (і надихала) багатьох. Конкурс завершений, роботи вивішено, наскільки експозиція в Морській галереї «вакханальна», чи досить екстатична?

Те, що святкування Дня міста в нас завжди має форму великої містерії — відомо будь-кому. А тому всеукраїнська виставка-конкурс за назвою «Вакханалія» якнайкраще мала вписатися у загальноміське дійство. У сезон збору винограду, за традицією, мистецтво стає віддзеркаленням смакування плодів Бахуса. Одеса, сповнена екстатичністю святкування, мала в експозиції Морської галереї несподівано камерне до академічності звучання.

Роботи, представлені в конкурсі, стримані, вивірені та помірні. Як і його переможець — Євген Петров, твори якого інтелектуальні, вишукані й працюють із смисловими площинами тих-таки ж Рубенса та Йорданса, які вміли смакувати вакхічними розгнузданостями.

Художник підкреслює, що він — людина «антивакханальна» і що культура виноробства, так само як і радість буття, не обов’язково має бути пов’язана з екстремальними формами споживання вина, прославляння богів, які дарували цей напій. Хоча не боги, але бог Діоніс дарував людям виноградну лозу разом із мистецтвом її вирощування та опрацювання плодів. Непомірність, що стала звичною, — «вакханальність» пішла від барочної традиції (зазначені вище автори, Тиціан і багато інших, скульптори Донателло, Мікеланджело, багата музична традиція, опера Даргомизького «Торжество Вакха»).

Оскільки учасники виставки — художники різних міст України, то сама експозиція надала можливість познайомитися з творами художників різних регіонів. Результат чудовий: вино ними споживається, певне, помірно, і це відчутно з їхніх інтелектуальних творів. Як у Олександра Антонюка з Хмельницького в роботі «Сутінки свята». Ближчим щодо загального сприйняття містерії, здатної перейти в розгнузданість, фривольність — полотно Лери Фокіної «Вакханалія — exit». Але й воно залишає осад сутінок.

Боже, які нині художники пішли! Просто таки давлять своєю рафінованістю, жодного тобі пориву пристрастей. Пристрасть, щоправда, можна знайти в Сергія Савченка (Львів) у зображенні натюрморту з пляшками, хлібом. Оптимізм у виставку внесли кавуни Олександра Шпака (Маріуполь) і єдиного іноземця — Олександра Демидова (Мінськ). А може, ще не настав сезон вина, навіть зеленого, а ось кавуни уже дозріли.

І, звичайно, що за всеукраїнський захід без киян! Їхній проект, щоправда, ні тематично, ні ідеологічно з оголошеною темою не пов’язаний, однак головне — участь. «Jam Session Art» — низка екстравагантних, незграбних робіт, спроможних підняти тонус. Валентин Філлипенко після семи років відсутності виставив роботу, містичну, міфічну, навіть містеріальну.

Розкриваючи надзавдання акції «Вакханалія», галерист Тетяна Біновська говорить: «Найважливішою метою було залучення до підтримки художників торговельних марок, які виготовляють спиртне. Адже для розкручування їхніх виробів не обов’язково вдаватися до помпезних презентацій, які стали стандартними. Культура споживання вина може бути урочистою, а також повсякденною, щоденною, як традиція». Автор проекту не приховує того, що альянс місцевого виноробства й мистецтва може та має бути плідним.

Підсумовуючи результати конкурсу, можна резюмувати: екстатичність нашому образотворчому мистецтву не властива — навіть у вакхічних мотивах спостерігається дивна (недоречна) поміркованість. Я хочу, щоб мене правильно зрозуміли: я не закликаю до божевілля, але справжньої пристрасності все-таки якось не вистачає.