ДИТЯЧА КНИЖКА: ПЕРЕКЛАДИ Й ШТАМПИ

На день народження свого хрещеника я подарувала йому книжку. Багато гарних казок у пахучій барвистій палітурці. А за кілька хвилин малий голосно плакав. Він побачив у книжці Бабу Ягу і злякався її. Не допомогли ні умовляння, ні те, що й справді страшну, лупату мару було сховано до книжкової шафи під ключ.

Минуло свято, та я все не могла заспокоїтись. Що ми купуємо дітям? Які книжки впливають на формування психіки малюка? Чому одні книжки подобаються, а інші навпаки — лякають? Що візьме для себе з цих творів дитина?

Схоже, багато для мене так і залишилося б таємницею. Та розмови з керівниками дитячих видавництв, перекладачами й іншими фахівцями в книжковій галузі дещо змінили мої погляди на проблеми книговидання. Бо чи не всі знають про «печерну політику» (як висловилась директор видавництва «Махаон» Л.Слабошпицька ), коли держава встановлює величезні податки і не дає пільг. Усі чули про конкуренцію української та російської друкованої продукції. ЗМІ, коли пишуть про книжку, завжди запитують, як її видавати. Чому б не подивитися з іншого боку? Чому б не запитати: що ж ми, власне кажучи, пропонуємо книжковому ринкові? Бо ж не секрет: успіх видання залежить не тільки від настрою читача під час його походу до книжкової крамниці, а й від теми твору, якості його оформлення. Коли ж це переклад, то й від якості перекладу. Про нашу ж дитячу перекладну літературу директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» І.Малкович сказав: «Читаєш і думаєш: недолуга українська мова. А то ж не мова така. То люди, які на неї перекладали, недолугі».

Мабуть, не знав пан Іван, що Ярослава Стріха, мистецтвознавець, в «Українському BESTі» трошки «проїдеться» по його «Гаррі Поттеру» й ввічливо зауважить, що «чокнутий» доречно замінити на «пришелепкуватий», що сленгових слівець «тіпа», «карочє», «кльово» в рукописах американки Дж.Р.Ролінг бути не могло, а фраза «у них запирало дух» — калька з російської, хоча дещо вдаліша ніж трапляється в перекладах творів відомих авторів. Так, речення Г.Тютюнника «в конюшині співали коники» російська перекладачка М.Дангулова переклала як «в конюшне пели лошадки». «Такий переклад роблять здебільшого механічно, без жодної уваги на специфічні особливості української лексики. Читання одержаної мовної саламахи вимагає, крім знання української мови, ще й знання російської». (С.Караванський.)

Тільки, зважмо, нині перед цим винаходом стоять діти.

— Переклад залишається однією з найбільших проблем дитячої книги, — сказав І.Малкович. — В першу чергу йдеться про розходження змісту перекладу з текстом оригіналу і непрофесійний переклад. Наприклад, в російській абетці чотиривіршик починається зі слова «аист», звісно, виділяючи початкову літеру «А». Одне з видавництв «професійно» переклало цей віршик в такий спосіб: «А крилатий наш лелека». Іноді відмова від змісту оригіналу йде на користь перекладові. Ще К.Чуковський сказав, що треба перекладати не з мови на мову, а з культури на культуру. За Ярославою Стріхою («Український BEST», рецензія на «Гаррі Поттера»): «Прочитавши частину фразок, хочеться стрибати до стелі від захвату. Скажімо, із заплутаного речення на цілий абзац перекладач виплутався на диво елегантно — «... шия місіс Дурслі була майже вдвічі довша, ніж у звичайних людей, і це ставало їй у великій пригоді: надто вже вона полюбляла зазирати через паркан, підглядаючи за сусідами».

Але відмова від змісту оригіналу не завжди йде на користь перекладові. Цитую Ярославу Стріху, «Книжка року 2002»: «Уже в одному з перших розділів спотикаюся об назву «Гогвартська школа чарів і чаклунства » — це такі метаморфози пережила Hogwarts School of Witchcraft and Wizardy (чому не «Гогвартська школа відьомства і чаклунства»?). Уже за кілька сторінок натрапляю на черговий перекладацький «шедевр». Учні, що потрапляють до Школи Чарів, розподіляються по чотирьох Houses залежно від характеру і нахилів. Оце House можна було перекласти як факультет (саме так вчинили російські перекладачі), коледж (беручи до уваги традиційний поділ давніх англійських університетів Оксфорда та Кембриджа). Дім врешті-решт. Перекладач же пропонує нам оригінальний варіант — гуртожиток. Залишається лише дивуватися його непослідовності, адже варто було Гогвартс перейменувати на інтернат, і звучання було б значно органічнішим: «наш інтернат поділяється на чотири гуртожитки...».

Як сказав відомий перекладач О.Мокровольський, «в Україні лише кілька справжніх перекладачів. Старі помирають, а молоді не приходять». Звісно, нестача перекладачів дитячої книжки викликана певними проблемами. Видавництва нині не мають коштів платити професійним перекладачам, які зважатимуть не лише на слово, а й на українську ментальність, і свою роботу зроблять так, що й комар носа не підточить. Іноді дитячі книжки перекладають викладачі вузів. Навколо таких перекладів вони будують свої наукові праці. Але зазвичай у більшості видавництв працюють студенти, для яких п’ятдесят гривень — непоганий підробіток. Так і з’являється в казках безпомічний Котофей Котофейович, а на козі — шерсть, а не вовна. Тому, хто хоче відповідної оплати свого перекладацького вміння, доводиться скрутно. Бюро перекладів за одну сторінку друкованого тексту пропонує десять гривень. Погодьтеся, смішна ціна. Саме з цієї причини всі наші українські драгомани правдами й неправдами тікають за кордон. Молоде покоління фахівців ще не виросло. Звідки, зрештою, йому взятися, коли перспектив для росту фактично немає?

В отаку круговерть потрапляє маленький читач. Він, напевне, й не підозрює, що, тримаючи в руках книжку, стискає згусток чужих нервів та енергії. Як мені сказали в кількох київських школах, для учнів 1—2 класів такими «згустками» є розмальовки, книжки з барвистими яскравими малюнками. Треті-четверті класи захоплюються коміксами. П’яти- й шестикласники полюбляють «Енциклопедії для дівчаток і хлопчиків».

Маленькі дівчатка, яких колись книжка «Все о мальчиках» навчала азам кокетування, тепер читають любовні романи. Бо їхню свідомість саме на такий рівень поставлено тими енциклопедіями. Хлопці, виховані на бойовиках і жахливчиках, переносять їх елементи на власне життя. Спробуйте запропонувати їм прочитати Симоненка чи Франка замість «Зоряних воєн» і «Володарів Марсу». Прибульці з інших світів стали стереотипами. Завідувач відділу української літератури видавництва «Веселка» запитала мене: «Ви бачите, що з нами робить глобалізація? Скрізь однакові теми книжок, ілюстрації штамповані. До речі, повертаючись до «Гаррі Поттера» «А-ба-ба-га-ла-ма-ги». 80% книжок Ролінг у всьому світі вийшли з ілюстраціями американського художника. І тільки наше видавництво, одне з небагатьох, виділилося з загалу. Ми вже не можемо уявити інакшою, ніж у Волта Діснея, Білосніжку, — говорить пані завідувачка. — Ми не маємо власних книжкових дитячих мишенят, каченят, бо є давно заштовхнуті до свідомості скруджі й міккі мауси. Ми вже не маємо майже нічого власного. Коли в видавця не вистачає коштів залучити до праці професійних художників, щоб оформити книжку, він закуповує плівки ілюстрацій за кордоном. Це економить гроші видавництва. А закордонні підприємці продають свої плівки ще комусь. Так створюється загальний стереотип казкового образу».

Існує кілька десятків видань дійсно самобутніх дитячих книжок. Передусім, видавництва « А-ба-ба-га-ла-ма-га». Прекрасні малюнки, гарний текст... Але чи до багатьох маленьких читачів вони потраплять, запитання з проблематичних. За статистикою, нині в Україні на 6 дітей припадає лише одна книжка. Для порівняння: в Польщі на одного малюка — 9,5 книжки, у ФРН — 12. Якісні книжки виходять невеликими накладами. Навіть «Гаррі Поттер», лауреат «Книжки року 2002», має наклад 10 тисяч примірників. І це на 48 млн. українців, частина з яких — діти. Однак, як кажуть, початок — велика справа. Якісні книжечки для маленьких є. Надія, що вони потраплять принаймні до державних бібліотек, все ж існує. В межах проведення «Книжки року 2002» центром рейтингових досліджень «Еліт — Профі» визначено кілька кращих дитячих творів. Експерти оцінювали їх за актуальністю появи на книжковому ринку, за якістю тексту та за художньо-технічним рівнем видання. З урахуванням цього рейтингу здійснюватиметься державна програма «Бібліотечна серія», що закуповує книжки для бібліотек.

Тому невдовзі малята зможуть почитати абабагаламагівського «Гаррі Поттера», який із великим відривом набрав найбільшу кількість балів. За хлопчиком-чарівником йде твір В.Нестайка «Тореадори з Васюківки». — Л.: «Піраміда», Марселя Еме. «Неймовірні оповідки кота, що сидить на дереві» — К.: «Обереги», Толкіна Дж. «Володар Перснів». — К.: «Школа», Некрасова «Пригоди капітана Врунгеля». — К.: «Школа», К.Люїса «Чаклунка і стара шафа». — Л.: «Свічадо», О. Волкова «Чарівник Смарагдового міста». —К.: «Школа», Л.Керролла «Алиса в стране чудес».— Х.: «Клуб семейного досуга».