Менше години руху від столичного Хрещатика, і авто знову опиняється на… Хрещатику, головній вулиці Боярки, донедавна містечка Боярки-Будаївки, тепер — повноправного українського міста...
Можливо, я ще довго відкладав би подорож до цього міста, якби мені не зателефонував журналіст Валерій Дружбинський і не переконав у необхідності побачити виставку скульптури члена Спілки майстрів народної творчості України Володимира Цепляєва, яка експонується в боярському краєзнавчому музеї. Спочатку я трохи вагався, в уяві навіть виник дідусь-пенсіонер, що вистругує із полінець щось надзвичайно щире, але дуже аматорське. Побачене відразу розвіяло сумніви щодо образу митця та його творчості. Володимир Цепляєв — зовсім не пенсіонер, а людина енергійна, з доброю інженерною освітою київської політехніки, його скульптура не має жодного стосунку до наїв-арту. Обробкою дерева, чи, точніше, вкладанням у нього душі та фантазії, Володимир займається з кінця 70-х років. Матеріал досить звичний, як правило тверде дерево яблуні, груші, черешні. Кожен витвір митця, навіть наймініатюрніший (дюжину можна розмістити на долоні), обов’язково сповнений не тільки пластичної чи композиційної гармонії, а й глибокої філософії та іронії. Кіт чи мавпа, король чи блазень — усі вони ніби концентрована розповідь про життя. І не так важливо, де воно вирує або сонно булькає, — в міських джунглях чи в тропічних хащах. Сотні його робіт уже розійшлися по світу, часто залишаючись в автора лише в ескізних замальовках. Володимир Цепляєв ніколи не повторює, не тиражує скульптурні образи, навіть найвдаліші. Немає жодного сумніву, що таланту і фантазії митця вистачить на тисячі нових робіт, які сам автор несерйозно називає «дерев’яшками».
Розмова про життя і мистецтво продовжилась у гостинному будинку скульптора, особливої атмосфери додали вірші та пісні поета і філософа Владислава Дорошенка, який, прихопивши гітару, теж завітав у гості. Їй-богу, один вечір такого спілкування додає більше оптимізму, ніж усі культурні програми всіх наших урядів, разом узяті.
P.S. На центральній площі Боярки стоїть обшарпаний, як і його безсмертні ідеї, Ілліч. Мені чомусь страшенно захотілося, щоб на його місці стояла робота скульптора Цепляєва «Орангутанг». У цій мавпі набагато більше людського…