Нинішня «Японська осінь в Україні» виявилася на рідкість сприятливою для киян. І особливо відзначився в цьому сенсі її фінал...
Відомо, що традиційні барабани Країни вранішнього сонця мають специфічну гаму звуків: «дон», «ка», «тен». Перші букви цих трьох типів звуків і дали назву групі «Dа.К.Т.». Її організували в 1999-му три молоді виконавці — Мотофудші Хіроші, Аджьо й Секігучі Норіакі. Відтоді «Dа. К.Т.» дає концерти живої музики, записує пісні для телесеріалів і, найголовніше, усіляко пропагує гру на традиційних японських барабанах. Утім, попри тяжіння групи до стародавніх інструментів і народної музичної традиції, публіка, котра зібралася на майстер-класі в Дитячій академії мистецтв, змогла переконатися: гості з «Dа.К.Т» не лише цілком сучасні люди, а й космополіти. Вони охоче вивчають музичні стилі та ритми Заходу, Азії й африканських країн. Правда, при цьому пріоритет однаково віддається давній японській музичній традиції. До речі, група «Dа.К.Т.» пропагує й популяризує гру на традиційних японських барабанах не лише з допомогою своїх концертів: барабанщики часто виступають із лекціями серед молоді, проводять майстер-класи. І ось нині дісталися й до молодої української аудиторії.
Найпоширеніша мелодія, заснована на візуально-слухових особливостях японських барабанів, складається із серії ударів у шістнадцятитактовому темпі. У цьому стані мистецтво гри на Wadaiko тяжіє не лише до музики, а й до театрально-спортивного шоу. До речі, одну зі своїх шістнадцятитактових композицій учасники групи назвали Idaten — на честь японського бога, який рухається швидше за вітер.
Що ж це таке — традиційні японські барабани? Група «Dа.К.Т.» продемонструвала київській публіці так званий великий барабан — Oodaiko, «перев’язаний барабан» — Shimedaiko, бочкоподібний барабан Okedoudaiko і корейський ударний інструмент Chango. «Великий барабан» використовується як тло для спектаклів театру Кабукі, а також у святкових і поминальних ритуалах. За «великим барабаном», як і за іншими, що використовуються групою «Dа.К.Т.» інструментами, тягнеться давня ритуальна традиція, «діла давно минулих днів», які й досі не втратили своєї актуальності та гостроти.
Так, «перев’язаний барабан» застосовується в спектаклях Театру Но як акомпанемент для музики Нагаута, а також у сакральній синтоїстській музиці Кагура. «Бочкоподібний» застосовується в музичній традиції синтоїстських храмів, корейський chango — бажаний гість скрізь: від сільських свят до шаманських ритуалів. Модель цього корейського барабана японці запозичили свого часу, і нині без нього неможливо уявити традиційну музику Країни вранішнього сонця.
Попри те, що ці чотири типи барабана — гості з сивої давнини, відчуття від їхньої гри були навдивовижу яскравими. Організатори «Японської осені» зуміли продемонструвати киянам гармонію традиції й новаторства: за церемонією вручення сучасного звукового устаткування Театру імені Франка був концерт так званої традиційної музики з ритуальним корінням. Словом, ніщо так тісно не пов’язано із сучасністю, як «діла давно минулих днів». Усе це — ланки одного ланцюга, як ще раз довела нам цьогорічна «Японська осінь в Україні».
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google