Чи можна зрадити театр?

Не так давно з'явилася тривожна інформація, що театр може залишитися без свого приміщення.

Виявляється, СХІД OPERA - єдина національна опера в Україні (а їх налічується всього чотири), в якої роздроблений загальний майновий комплекс. Нині театр перебуває під юрисдикцією Міністерства культури України - у сфері державної власності. Однак, попри це, деякі приміщення (близько 14 тис. кв. м), частину з яких уже приватизовано, з 2012-го перебувають у власності комунальній. Певна річ, ще тоді це спричинило безліч різних проблем, зокрема й творчого характеру - погіршення репетиційного процесу, показу вистав, поставлених для малої сцени…

Керівництво театру наголошує, що "театр для повноцінної роботи вкрай потребує відновлення цілісного майнового комплексу, адже ХНАТОБ - це такий об'єкт, утримувати який сьогодні під силу тільки державному бюджету".

Яка ж ситуація прямо зараз у зв'язку із "квартирним питанням" театру? Наразі профільні комісії Харківської облради рекомендують облраді повністю перевести приміщення опери в комунальну власність. Але таке не практикується в жодному національному оперному театрі України. Оскільки повсюди і приміщення, і трупа фінансуються з одного джерела. Одне слово, ситуація складна, керівництво колективу каже, що зараз театр живе, як на вулкані.

Аби ми зрозуміли всі перипетії проблем із театром, ситуацію для DT.UA роз'яснює перший заступник генерального директора ХНАТОБ Ігор Тулузов:

ХНАТОБ / СХІД OPERA

- Ще 2010-го театр отримав статус національного, але залишався на балансі обласної влади, яка не могла забезпечити його утримання, не кажучи вже про розвиток. Нарешті 2012 р. вийшло розпорядження Кабінету міністрів про передачу цілісного майнового комплексу театру з обласної комунальної власності у державну.

Однак облрада тоді виконала розпорядження не повністю, залишивши у своєму управлінні чималу частину площ (деякі на сьогодні приватизовані) й таким чином роздробивши цілісний майновий комплекс театру.

- Які у зв'язку з цим проблеми виникли для театру?

- Це серйозно ускладнює завдання забезпечення безпеки будівлі, розвитку інженерних комунікацій та проведення ремонтних робіт.

Та найголовніше - проблеми, пов'язані з творчим процесом, оскільки в нас відібрали малу сцену, а вона з самого початку призначалася під репетиційний майданчик.

Тому ми не втомлюємося повторювати, що треба завершити процес, накреслений урядовим розпорядженням, і віддати цю важливу для театру частину, яка залишилася в управлінні облради, у власність держави.

І ось у лютому досить несподівано облрада спробувала все поставити з ніг на голову. На сесію винесли проект рішення, яким пропонувалося запустити зворотний процес, тобто передати будівлю з державної власності в обласну комунальну.

Таким чином, виникла реальна загроза, що Національний театр залишиться у віданні держави, а сама будівля перейде в управління облради, що заклало б надзвичайно гострий конфлікт інтересів на роки наперед і однозначно призвело б до знищення Національної опери в Харкові.

На щастя, такий проект рішення не пройшов.

- Хто тоді допоміг вам лобіювати інтереси театру?

- Тут, безумовно, зіграла свою роль позиція нашого керівного органу - Міністерства культури України. Депутати отримали лист міністра Євгена Нищука, який закликав виконати рішення Кабміну. Мінкульт нас підтримує, але до вирішення питань власності, очевидно, мають долучитися якісь інші важелі на рівні уряду. Нині ситуація в підвішеному стані, і потрібна активність державних органів влади, щоб нарешті вирішити питання власності на будинок.

Хочу підкреслити: такої ситуації немає в жодному національному оперному театрі України. Скрізь і приміщення, і трупа фінансуються з одного джерела, інакше й бути не може.

- Що сьогодні входить до цілісного майнового комплексу театру? За які ласі кусні на цьому етапі йде боротьба? І хто на них претендує безпосередньо?

- Ви знаєте, через цю чехарду з власністю ми живемо, як на вулкані. Ми не знаємо, звідки прилетить черговий "сюрприз". Наприклад, недавній волаючий випадок: ми були змушені скасувати виставу, оскільки школа Гришка (а це один із нових орендарів від облради) перекрила шляхи пожежної евакуації зі сцени.

ХНАТОБ / СХІД OPERA

Адже будівлю театру з самого початку проектували саме як цілісний автономний комплекс із завершеним циклом виробництва. У нашому випадку єдина мета - створення і публічне виконання театрального продукту. Це означає, що, буквально, всі приміщення в будівлі мають своє цільове призначення у забезпеченні життєдіяльності театру. Тому "ласі кусні" - це насправді міф.

Певна річ, будинок у самому центрі міста може здатися комусь привабливим для дрібного дерибану. Але насправді всі ці приміщення, практично, неможливо використовувати поза контекстом театру, не з метою театру.

Тому театр для повноцінної роботи вкрай потребує відновлення цілісного майнового комплексу. Нині треба зробити хоча б те, що реально можливо, - повернути в оборот театру ту частину, котра залишається в управлінні облради.

- Чи траплялося, в принципі, в Україні таке, щоб місцеві й державні органи влади схожим чином поставили під удар роботу і життєдіяльність театру?

- Думаю, ні. Принаймні я ні про що таке не чув. Навпаки, для будь-якої влади в будь-якому місті підтримка своїх театрів - справа честі. А тут взагалі йдеться про національний театр опери та балету, яких в Україні всього чотири! У будь-якій країні такими театрами опікуються, їх щосили підтримують, адже це справжнє національне надбання. Ми б хотіли вірити, що все це просто тимчасове помутніння й помилка. Але, щоб повірити в це остаточно, потрібні підтверджувальні дії з боку обласної влади.

- Якщо говорити про загальний стан театру - про потреби в ремонтних роботах, реставраційних, - як у вас із цим? Якою мірою допомагали вам місцеві й столичні органи влади саме в цьому - у відновленні, ремонті?

- Стан будівлі - особлива розмова. Доки театр перебував в обласному управлінні, його взагалі не ремонтували ніяк. І тільки після переходу більшої частини будівлі у держвласність ми нарешті змогли розпочати капітальний ремонт.

Затвердили великий інвестиційний проект, і Мінкульт стабільно його фінансує. Завдяки чому торік почали реконструкцію даху, утеплення фасадів, заміну холодних віконних конструкцій енергоощадними склопакетами. Тільки на капітальний ремонт даху та вітражів держава виділила торік понад 35 млн грн. І ще потрібно, як мінімум, 200 млн грн на першочергові ремонтні потреби. Зауважте: весь бюджет на культуру в Харківській області торік становив 98 млн. Тому ХНАТОБ - це об'єкт, утримувати який нині під силу тільки державному бюджету!

- Якщо, припустімо, справу не вдасться зрушити з мертвої точки, чи можливі судові позови задля збереження театру як єдиного комплексу?

- Ми сподіваємося, що здоровий глузд усе-таки переможе і єдино правильне рішення про передачу державі всіх складових частин цілісного майнового комплексу буде прийнято. Що стосується судових позовів, то в нас може не залишитися іншого виходу, адже наш театр - це державне підприємство, і ми мусимо використати всі можливі способи для захисту його прав та законних інтересів. Хочеться вірити, що до цього не дійде, адже розвиток Національного театру опери та балету імені М.Лисенка має бути спільною метою і для держави загалом, і для регіону.

ХНАТОБ / СХІД OPERA

- Чи позначаються такі перипетії на відвідуваності театру? Як реагують ваші шанувальники на цей скандал?

- Саме цього ми дуже боїмося. Бо Харківська опера нині на небаченому за всі роки незалежності піднесенні. За останні чотири роки наша відвідуваність зросла вчетверо! Глядач починає поступово звикати до аншлагів. Ви уявляєте, що таке зал на 1500 місць, у якому на балетній або оперній виставі немає жодного вільного місця?! Цього сезону ми вже зіграли низку таких аншлагових вистав. Але, починаючи з лютого, ми, безумовно, відчуваємо стурбованість глядача тими подіями, в які втягли наш театр. Реакція на нашій сторінці у Facebook свідчить, що глядачі стежать за ситуацією і вони стривожені.

- Недавно у ЗМІ була інформація про запуск оперного проекту, присвяченого відомій історичній особі - Вишиваному (композитор Алла Загайкевич, режисер - Ростислав Держипільський). Чи триває робота над цим проектом, і чи не позначиться на ньому ситуація з приміщенням?

- Чудово, що ми відірвалися нарешті від проблемної частини, адже набагато цікавіше розповідати про наше творче життя. Звісно, робота над цим проектом триває, прем'єра готується на кінець календарного року, і всі наші плани ми будемо виконувати. Ми, взагалі, дуже активно працюємо над відновленням репертуару. Минулого сезону в нас було вісім прем'єр. У цьому вже випустили три нові вистави й готуємо четверту. А з постановкою про Вишиваного в нас пов'язані, безумовно, особливі очікування. Сподіваємося, що цей проект із такою зоряною командою стане справжньою новою віхою не тільки для нас, а й для всієї української культури.

- Керівник Львівської опери Василь Вовкун намагається обмежити в залі свого театру виступи артистів естради, року, маючи на увазі особливу акустику, власне кажучи - збереженість будівлі. Як на це дивитеся ви? Чи часто зараз у вашому театрі виступають представники неоперного жанру?

- У нас немає жодних побоювань за акустичні якості залу. Річ у тому, що наш театр набагато молодший за ту ж Львівську оперу. Його все-таки будували в другій половині ХХ ст. й проектували як універсальний майданчик, на якому можуть проходити і вистави, і концерти. Отож тут ми, мабуть, гнучкіші. Концерти неоперного жанру відбуваються на нашій сцені не так уже й часто - кілька разів на місяць, а більша частина календаря все-таки зайнята нашими власними проектами. Зараз ми граємо до 270 вистав на рік. Це тільки на великій сцені, без урахування подій на нових камерних і відкритих майданчиках, які ми почали створювати. Ми розвиваємо ці майданчики для того, щоб такими новими музичними форматами приваблювати молодь. Але це окрема тема для розмови. Тому що ми справді дуже активно розвиваємося, і про це розповідати можна годинами. Тепер же ми дедалі більше говоримо про проблеми.

Із досьє

Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.Лисенка (ХНАТОБ) - перший український стаціонарний оперний театр. Театр заснований у 1925 р. як "Українська державна столична опера" на базі постійної з 1880 р. оперної антрепризи. Будівлю на вул. Римарській, 21 побудував у 1829 р. невідомий архітектор. У 1855 р. її придбав підприємець Зарудний і перебудував для показу вистав.

Починаючи з сезону 1991–1992 рр., театр працює в новому приміщенні постмодерністської архітектури, що на вулиці Сумській, 25. Як відомо, торік у Харківської опери з'явилося нове ім'я - СХІД OPERA. Недавно цей театр також став членом організації Opera Europa, яка об'єднує близько 200 оперних театрів та фестивалів.

У репертуарі театру - оперні вистави українською, російською, французькою та італійською мовами, класичні й сучасні балетні постановки. З останніх гучних прем'єр - балет "Містерії Пандори" на музику Ріхарда Вагнера (постановка Антоніни Радієвської).

У репертуарі також опери "Аїда", "Борис Годунов", "Бременські музиканти", "Дон Жуан", "Євгеній Онєгін", "Запорожець за Дунаєм", "Іоланта", балети "Баядерка", "Весна священна", "Дон Кіхот", "Жізель", "Попелюшка".

P.S. Текст почали готувати ще до біди, яка трапилася з одним із його авторів - Олегом Вергелісом. Він досі перебуває у важкому стані. Бажаючі допомогти можуть переказати гроші на картку Приватбанку 5168 7453 0215 4692 (Юлія Самборська).