Чай? Кава? Пограємо

В Одесі особливо любимий і популярний "Театр на Чайній". Ця театральна лабораторія заснована силами випускників Одеського театрального ліцею. З часом трупу поповнювали випускники різних вишів та актори з різних міст. У репертуарі - сучасна драматургія та класика: Іван Бунін, Леонард Герш, Моріс Панич, Бертольд Брехт.

Цей театр розташувався в колишньому будинку чаєрозважувальної фабрики. Зала на півсотні місць завжди повна. На спектаклі записуються заздалегідь, бронюють місця. Кожну постановку хочуть побачити не один раз. На відміну від офіційних театрів Одеси, на Чайній працюють інтерактивно.

Показовий приклад: "Дивний спектакль, день другий (Усе залежить від тебе)" народжувався як продовження "Дивного спектаклю, день перший (Не все залежить від тебе)" за маленькими п'єсами відомого американського драматурга Девіда Айвза - не без участі публіки.

Тобто появу другої назви "чайники" ставили в залежність від думки глядачів. І тільки після того, як десяток "Дивних спектаклів" пройшов з величезним успіхом (а в цій театральній лабораторії заведено вислуховувати думки глядачів за чаєм чи кавою після перегляду), вирішили продовжувати роботу над наступними трьома п'єсами.

Беруть участь у постановках "чайників" різні артисти. Зазвичай розсіяні по різних колективах офіційних театрів. Вони добровільно, у вільний час зустрічаються тут для створення вистав "з любові", а не за наказом адміністрації. Півтора року в цих стінах виховували своїх студійців, частина яких залишилася працювати в цьому ж театрі.

Керівник "Театру на Чайній" і режисер більшості постановок - Олександр Онищенко. Ще в 90-тих він опанував у Іспанії навички будівельника і власноруч зробив у цьому будинку ремонт, обладнав сценічний майданчик та лаштунки. До речі, по сусідству з театром розміщується Експериментальний центр сучасного мистецтва "Чайна фабрика". Глядач спочатку потрапляє на виставку, потім зазирає в шоу-рум, а вже потім входить у глядачеву залу.

Маленький арт-кластер має тенденцію до розширення. Онищенко спільно зі студійцями відремонтував більшу залу - по сусідству, в тому ж будинку. І в перспективі вистави йтимуть паралельно на двох майданчиках.

Цей одеський театр - показовий приклад творчої ініціативи "знизу". Тобто не циркуляром і мінкультівським розпорядженням "народжується" новий український театр, а завдяки творчій енергії однодумців, завдяки бажанню оновити театральний контекст, наповнити його новою й вічною щирістю. Що в наш час сприймається як виклик офіціозному театру рутини.

Діяльність "Театру на Чайній" оцінив відомий режисер Йосип Райхельгауз. Він же згодом і запросив Олександра Онищенка на свій курс у РАТМ (колишній ГІТІС).

- Йосип Леонідович прийшов на наш спектакль "Маленький Донні, який переміг морок", а після перегляду відбулося серйозне лабораторне обговорення, - розповідає Олександр Онищенко. - Щось Райхельгауз прийняв, щось - ні. Однак від самого початку відомий режисер повірив у нас. У мене, зокрема. Так я потрапив у РАТМ.

- Вступаючи до театрального вишу, вам, людині, котра вже реалізувалася, очевидно, довелося писати твір з літератури? Цікаво, на яку тему?

- Достоєвський… Тема "маленької людини". Правда, ця тема випала на усному екзамені з літератури. А твір будувався на можливості замовити п'єсу з власним сюжетом відомому драматургові. І я написав Шекспіру.

Знаєте, Достоєвський мені близький ще з театрального ліцею. І зараз у нас іде моновистава "Сон смішної людини". Але головною книжкою, яку я щоразу заново для себе розкриваю, залишається "Моє життя в мистецтві" К.Станіславського.

Я б не сказав, що психологічний театр - точна наука. Але основи, які закладаються на першому курсі, - це конкретні речі. І педагоги стежать, щоб ти зрозумів їх усім своїм нутром.

Закони психологічного театру має бути "вбито" в актора, а той, своєю чергою, має виховати в собі їх суворе дотримання.

***

Повертаючись до "Дивного спектаклю" Олександра Онищенка, хочеться згадати про мініатюру "Філадельфія", що відкриває "другий день".

Усміхнений, світловолосо-світлоносний Олександр Бойко в образі сценариста Алекса дохідливо пояснює понурому Маркусу (героєві Дениса Фалюти), як треба правильно поводитися, коли все з ранку підозріло не заладилося: "Бачиш, всередині того, що ми сприймаємо за реальність, є такі кишеньки, такі чорні діри, які називаються Філадельфіями.

Коли в таку провалишся, то зіштовхуєшся саме з таким лайном, яке з тобою сьогодні весь день відбувається. Мільйони людей усе життя проводять у Філадельфії і навіть не усвідомлюють цього. Подивися на саме місто. Безнадійно, навіки впіймане в пастку Філадельфії. Ти думаєш, вони це розуміють? Спробуєш убити себе в Філадельфії - тільки поранишся, малий". І починаються спроби Маркуса під Алексовим чуйним керівництвом просити від життя не того, чого хочеться, щоб саме це й отримати… Ну хоча б з нахабної офіціантки почати, замовлення сформулювати "від протилежного"… Біда в тому, що "Філадельфія", схоже, заразна!.. Олександр Онищенко - з тих одеситів, які не дозволять перетворити своє місто на понуру "Філадельфію", він буде заражати своїм професіоналізмом і натхненням акторів та публіку.

Режисера захоплюють "Наталі" за Буніним, "Чеховські мотиви". В цьому ж "Театрі на Чайній" заявляє про себе режисерськими постановками актор Олег Шевчук. І це тоді, коли офіційні театри часто пропонують публіці і справді "дивні спектаклі". Але в мистецтві, де кожен за себе, все ж таки можливе акторське братство.