Британський Атлас на Співочому полі

Хедлайнером третього міжнародного етнічного фестивалю «Країна Мрій», що його проводить Олег Скрипка (в Києві на Співочому полі), стала британська співачка Наташа Атлас — у сприйнятті європейців такий собі «синтезатор» західної та східної культур.

На Співочому полі цього разу здебільшого виступали знайомі з попередніх фестивалів колективи та виконавці. Причому переважно чомусь із київською пропискою. Так, із усієї торішньої розмаїтості автентичних українських народних ансамблів (тобто «справжніх» сільських бабусь, які виспівували народні пісні в компанії з дітьми-онуками-правнуками і при цьому ще й хвацько витанцьовували), до Києва дісталося, здається, лише два — із сіл Вовче Турківського району Карпат і Переброд (Рівненське Полісся). Етнорок, що, за традицією, сприймається київською публікою досить доброзичливо, на «КМ» також чомусь вичерпався: якщо не брати до уваги самого Скрипку, який відпрацював у фіналі третього дня з оркестром, де-факто музичний напрям представляла єдина добре відома в Україні група – «Гуцул Каліпсо». (Зазначу при цьому: реально ж, у зв’язку зі світовою модою на етніку, кількість груп, які експериментують або просто експлуатують фолк, у країні невпинно зростає.) Іронічні коментарі може викликати спроба організаторів зробити платним вхід на фестиваль, між іншим, включений до переліку акцій Державної програми охорони і збереження нематеріальної культурної спадщини на 2004—2008 рр. (Постановою КМУ від 23.12.2004 р. №1732): за інформацією на сайті центральних театральних кас, передбачалося, що за присутність на «КМ» протягом одного дня глядач муситиме викласти 150 грн., абонемент на всі три — коштуватиме 400 грн. Найпомітнішою подією на «КМ-2006» стала присутність учасників-британців. На жаль, попри всю очевидність важливості цього прецеденту для країни та етнофестивалю, виступ єдиної загальновідомої світової суперстар Наташі Атлас, швидше, треба заносити у список «мінусів» організаторів.

Чи знаєте ви, хто така пані Атлас і яке місце посідає співачка у «табелі про ранги» шоу-бізнесу?

Народилася Наташа Атлас у марокканському кварталі Брюсселя в родині араба—вихідця з Єгипту (тиражуючи спростовані самою Атлас чутки, офіційний буклет фестивалю називає батька співачки євреєм) і мусульманки-англійки, з восьми років живе у Великобританії, вважається першою в історії мусульманкою арабського походження — зіркою світової — а не локальної чи навіть у цілому близькосхідної — поп-сцени. Популярність Наташі пов’язана з її співпрацею із засновниками ворлд-м’юзік – Джа Уобблом і особливо зі знаменитим електронним мультикультурним мегапроектом Transglobal Underground. Познайомившись із учасниками TGU на студії Nation Records на початку 1990-х, Атлас як вокалістка брала участь у запису вже першого альбому групи One Hundred Nations (1991), виконуючи пісні в індійському стилі. Надалі як солістка, а крім того, виконавиця танцю живота, Наташа стала одним із ключових учасників TGU і залишалася в групі аж до виходу альбому Rejoice Rejoice. Водночас не без допомоги музикантів «трансглобального андеґраунду», у тому числі й як продюсерів, уже в 1995 р. вийшов перший сольний альбом співачки. Diaspora здійснила таку собі міні-революцію в головах британських шанувальників ворлд-м’юзік, адже вперше тут поєдналися новаторський global-dance/world-beat а-ля Transglobal Underground і традиційні арабські мелос та гармонія у стилі таких музикантів, як відомі туніський співак і композитор Walid Rouissi, єгипетський композитор Essam Rashad. Після виходу другого сольного альбому Halim (він присвячений великому єгипетському співакові Абделю Халіму Хафезу) і третього — Gedida (1997) Атлас стала знаменитістю у Франції, де й сьогодні часто виступає. На той час вона не лише експериментувала зі змішанням музичних стилів — при тому що в основі все одно лежали екзотичні для вуха європейця арабські мелодії. («Та музика, яку я записую, певною мірою відбиває стиль єгипетського шаабі. Шаабі — більш вуличний стиль, можна навіть сказати, що це музика робітничого класу. Вона скидається на блюз, вона традиційніша в тому сенсі, що в її основі лежать старовинні арабські гами». Наташа захопилася створенням «арабізованих» клубних кавер-версій європейських і світових суперхітів. Найбільш вдалими і популярними сьогодні залишаються її I Put A Spell On You, де клубний біт доповнюють струнні інструменти. (Українським меломанам пісня авторства Скріміна Джея Хоукінса («Screaming» Jay Hawkins) більше відома завдяки каверу The Сreedance.) Наташу визнано співачкою року на церемонії нагородження найпрестижнішою Victoire de la Musique Awards. (До речі, свої «хрестоматійні» кавер-версії Наташа виконала й на київській «Країні Мрій».) Атлас записувала арабомовний реп і захоплювалася — і захоплюється — традиціями суфізму. («Один із моїх альбомів — Foretold in the Language of Dreams — побудований на фільмі Пітера Брука «Зустрічі з чудовими людьми» за однойменною книжкою Георгія Гурджієва», — охоче пояснює вона.) Всупереч умовностям, цитує у своїх «світських», клубних арабомовних піснях Коран, а священний для мусульман заклик до молитви Adhan поклала на музику ще в першому альбомі Diaspora. Для європейців Атлас символізує мало не еталонний приклад інтеграції західної та східної культур. Самі мусульмани — втім, на батьківщині, у Єгипті, творчість співачки стала відома пізніше, ніж у Європі, — оцінюють її як такого собі популяризатора цінностей ісламської цивілізації, свідчення її прогресивності всупереч сучасній західній пропаганді. Останній у часі (і сьомий за ліком) альбом Атлас Mish ma’lou вийшов навесні 2006 р., до нього входять 10 пісень арабською. «У мені завжди житимуть дві індивідуальності: арабська і європейська, — підкреслює сама співачка. — Я бачу сни двома мовами, і не настане той день, коли я перестану говорити арабською». А в тому, що стосується специфіки роботи з різними — західноєвропейською та мусульманською — аудиторіями, констатує: «Коли слухачі — араби, я точно знаю, що вони розуміють, про що я співаю. Європейці скидаються на загіпнотизованих, але я можу сказати, що вони не розуміють до кінця. Ось чому я вирішила використовувати більше англійських текстів у своїх піснях».

Гопак під східні, проспівані глибоким гортанним голосом, хіти Атлас на Співочому полі в Києві — це ще півбіди. Вся річ у тому, що, хай там як, а музика, написана й виконувана Наташею, — суто клубна. І поза специфічним клубним контекстом, а тим паче на тлі справжньої музичної архаїки (крім Атлас, «електронної» музики на «Країні Мрій» не було), просто не сприймалася. І не слухалася. «Цікаво, звісно, було особисто оцінити. Але якось це... занадто дистильовано, чи що?» — підсумував враження Сашко Ярмола, лідер відомої української етнорокової групи «Гайдамаки». І я погодилася. «Розчарували однотипні семпли. А взагалі, мені здається, це лише в нас така музика може вважатися «східною». На Сході, швидше за все, із таким самим успіхом її назвуть «західною», — додав трохи згодом ще один музикант, лідер клубного електронного проекту Blamish Віктор Пушкар. І я знову погодилася. Та-а-к, хороша, звісно, Наташа. Але не наша. Поки що принаймні. Ось тільки навряд чи це — Наташина проблема.