Блискучий світ

"Це колись артисти грали, а тепер вони тільки знімаються". Ця фраза належить Фаїні Раневській. Свого часу її зафіксував для вічності Валерій Дружбинський, відомий журналіст, чиї тексти прикрашали шпальти "Известий", "Искусства кино", "Новин кіноекрану". Валерій Іванович також автор і великий друг "Дзеркала тижня".

У різні роки й за різних обставин він не просто зустрічався з видатними майстрами театру та кіно зі службового обов'язку, це явно була ще і його нездоланна внутрішня потреба в таких зустрічах. Це було бажання доторкнутися до світу справжнього. Тобто справді великих артистів, які в ті, часом тяжкі, часи справді не тільки "знімалися", а й воістину грали. На екрані, на сцені. У житті! Оскільки їхня захоплива гра - як спосіб порятунку від страшної і часто некомфортної реальності.

Великі артисти, зібрані під тонкою обкладинкою "Веселой книжки о кино" від Валерія Дружбинського (Видавничий дім "Авіценна", Київ), сміялися часу на зло, сміялися крізь сльози. Перетворювали своє життя й життя оточення на карнавал, на "сяючий світ" (якщо цитувати О.Гріна).

Очевидно, тому - досі, до цієї миті - їхні обличчя, ролі, імена й афоризми не розчиняються й не забуваються. Хоч би як змінювалися суспільно-політичні формації. І хоч би як утискали ретропокази на популярних телеканалах.

Герої його веселої книжки - Ф.Раневська, Б.Брондуков, Є.Леонов, В.Висоцький, З.Герд, Л.Орлова, Б.Ступка та багато інших - незмінно в строю… У нашій пам'яті.

Із Фаїною Георгіївною в багатьох кінолітописців тієї веселої пори були складні стосунки. Наприклад, журналіста Гліба Скороходова велика акторка колись мало не довела до психушки, знищивши готову його книжку - про саму себе. Валерій Дружбинський, тонко відчуваючи вдачу й темперамент лицедійки, особливо тактовний із нею. Трепет і любов живуть у його душі, коли тільки вимовляєш: "Раневська". Автор пише: "У кожного з нас є або колись були двері, перед якими, перш ніж подзвонити, зупинишся на секунду й почуєш, як намагається вискочити з грудей твоє серце. Думаю, це відчували багато відвідувачів однієї московської квартири в Юженському провулку, чекаючи, коли двері відчиняться і їх зустріне сама господиня…"

Валерій Іванович, на щастя, зберіг деякі тиради, сентенції, уривки фраз Фаїни Георгіївни, почуті під час спілкування з нею. Ось вона каже йому: "Натхнення приходить і йде, а бездарність залишається". Або: "Вона була від щастя на сьомому місяці…"

Вона ж: "Любов, як і слюсаря-сантехніка, можна шукати все життя…"

Дружбинський згадує і свою останню зустріч із актрисою. Це був Будинок творчості "Комарово" під Ленінградом на березі Фінської затоки. Саме тоді Фаїна Георгіївна і ввійшла в їдальню цього будинку з темпераментною відозвою: "У мене є пропозиція перейменувати наше "Комарово" у Будинок творчості імені Анни Кареніної! Хто за? Проти? Одноголосно!"

І таких міні-сюжетів за довге й успішне життя журналіста у Валерія Івановича назбиралося безліч.

Наприклад, він зустрічає Ельдара Рязанова у київському Будинку кіно з увічливим запитанням, чи сподобалися режисерові київські глядачі. Рязанов відповідає: "Ось у московському Будинку кіно я всіх стукачів знаю в обличчя… А тут..."

А 1971-го Дружбинський бере інтерв'ю в головної зірки радянського кіно Любові Орлової, запитуючи її: "Чому вродливі жінки мають більший успіх, ніж розумні?" Любов Петрівна відповідає: "Та тому що сліпих чоловіків украй мало, а дурних - хоч греблю гати".

Ще в його веселій книжці - незабутній тост від Людмили Гурченко, колись записаний автором: "Нехай плаче той, кому я не дісталася. Нехай здохне той, хто мене не захотів!" І розумієш, що таке сказати могла тільки вона.

А ось і Нонна Мордюкова, якій автор телефонує додому, щоб домовитися про зустріч, спочатку поцікавившись самопочуттям знаменитої актриси. Нонна Вікторівна відповідає на віки: "Херовато-задумливо!"

Таких записів і неоціненних "клаптиків" в особистому архіві Валерія Івановича, мабуть, безліч. Невипадково він мріє згодом видати також веселі книжки про літературу, театр, журналістику. Адже багато, ох як багато було веселих людей у ті часи - у тому сяючому світі, з яким не хоче розлучатися шановний автор.