БИТВА ЗА МОРАЛЬ

Проект закону України «Про внесення змін у Закон України «Про рекламу» став на сьогодні предметом гарячих політичних баталій. Поки комітет із питань свободи слова й інформації запевняв рекламістів і телевізійників у тому, що ніякого конфлікту, власне, немає, а отже залишається тільки домовитися з ряду цілком вирішуваних питань (переривання фільмів анонсами та рекламою, можливості реклами алкоголю й тютюну в ЗМІ тощо), депутати Ю.Черновецький та О.Турчинов запропонували свої варіанти законопроекту. У них реклама алкоголю й тютюну або заборонена взагалі, або залишається справою преси, але аж ніяк не телебачення.

Якщо комітет зможе умовити рекламістів і телевізійників, то на перше читання у Верховній Раді буде винесено певний узгоджений варіант законопроекту, підтриманий трьома депутатами — О.Омельченком, Ю.Артеменком та М.Баграєвим. Якщо ні — в парламенті обговорюватимуть відразу кілька варіантів законопроекту, і справа, природно, затягнеться. А поки депутати блукатимуть у термінологічних тонкощах численних законопроектів, нам із вами доведеться дотримуватися нині діючого закону про рекламу. Його, як відомо, було ухвалено в ті наївні, рожеві часи, коли в Україні ще не існувало жодного приватного телеканалу і ніхто до пуття не знав, що таке біг-борд.

Довідка

Робочу групу проекту закону України «Про внесення змін у Закон України «Про рекламу» було створено при Громадській раді з питань свободи слова й інформації. До неї ввійшли представники великих рекламних та PR-агентств, теле- і радіоканалів, Асоціації мережевих телерадіомовців, а також незалежних аналітичних структур. Робоча група спиралася на Європейську конвенцію про транснаціональне телебачення і документи Ради Європи. Відтак було створено варіант законопроекту, який місцями викликав заперечення комітету з питань свободи слова й інформації. Зараз комітет намагається домовитися з телевізійниками та рекламістами, котрі входили в робочу групу, про ряд компромісних пунктів. Втім, за будь-якого розкладу перше парламентське читання узгодженого законопроекту відбудеться не раніше початку березня.

Питання, які профільний комітет вважає цілком вирішуваними, для телевізійників і рекламістів — справжній камінь спотикання. «Анонси — це форма реклами», — стверджує голова комітету М.Томенко. «Анонси — всього лише інформаційне повідомлення, що не має рекламного характеру», — заперечує йому О.Ткаченко (Новий канал).

Телевізійники вважають, що неправомірно позбавляти їх можливості рекламувати у вигляді анонсів власний продукт. «Це не ваш продукт, а американський», — приблизно так уточнює комітет із питань свободи слова й інформації. Ось якби ви анонсували не американські фільми, а українську телепродукцію (не українсько-російську, зауважте!) або переривали фільми свіжими новинами з Верховної Ради, це була б зовсім інша річ. «70% анонсів —реклама фільмів жахів та еротичних кінострічок, причому здебільшого призначених для нічного показу», — стверджує М.Томенко. А якщо так, то рекламувати їх потрібно після 22.00, коли «дитячий» час добігає кінця.

На перший погляд, складається враження, що депутати піклуються про моральний рівень глядачів, а аморальні телевізійники спільно з рекламістами намагаються розбестити наївну публіку. При цьому якось забувається, що докори в надмірному рекламуванні чужого, себто американського, продукту трохи необгрунтовані. Що ж ще анонсувати телеканалам, коли вітчизняне кіно, як відомо, перебуває в плачевному стані, а величезні державні гроші йдуть на моторошні агітки?! Не дивитися ж їх цілими днями й ночами! Мимоволі згадаєш про Голлівуд.

Втім, парламентський комітет із питань свободи слова й інформації запропонував телевізійникам і рекламістам анонсовий компроміс. В узгодженому законопроекті має бути зафіксовано, що переривання фільму дозволяється лише один раз (або анонсами, або рекламою), а якщо фільм повнометражний — двічі. На сьогодні в пункті 4 статті 13 проекту Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про рекламу» стосовно переривання фільмів міститься такий пасаж. «Під час трансляції кіно- та телефільмів реклама розміщається перед початком фільму чи по його закінченні. (Початком фільму вважається перший кадр образного або звукового ряду, незалежно від того, це — титри, зображення чи фонограма. Кінцем фільму вважається останній кадр образного чи звукового ряду, включно з титрами і знаком охорони авторського права.)

Трансляція кіно- й телефільмів, показ яких триває понад 45 хвилин, може перериватися рекламою чи будь-яким іншим редакційним, авторським або рекламним матеріалом один раз за кожен повний сорокап’ятихвилинний відтинок часу».

Однак тут є одне «але». На думку комітету, фільми слід переривати не на початку й наприкінці, а посередині — й один раз протягом 45-ти хвилин. «Двічі переривати фільм, особливо в середині фільму, фінансово набагато вигідніше, ніж на початку, перед титрами й після титрів», — коментує М.Томенко. Телевізійники, втім, не впевнені в цій фінансовій вигідності. Вони дозволяють собі сумніватися...

«Реклама у фільмі може бути після початкових титрів, у середині фільму — якщо фільм на півтори години, і втретє — наприкінці фільму перед кінцевими титрами», — стверджує Катерина Котенко, виконавчий директор Асоціації мережевих телерадіомовців. Вона ж додає: «На сьогодні питання переривання фільмів — одне з найболючіших». За рівнем болючості з ним може зрівнятися лише анонсова проблема й питання реклами алкоголю з тютюном.

Втім, у нині діючому законі про рекламу щодо переривання фільмів можна прочитати таке: «Не можуть перериватися також кіно- й телефільми. Реклама може бути розміщена перед їх початком або після їх закінчення». Це розпорядження на сьогодні порушує практично кожен телеканал. Але ж усім відомо, що найкраще працює саме реклама посередині фільму, пояснюють телевізійники. «Перш ніж домовлятися про нові правила гри, потрібно дотримуватися старих», — не погоджується М.Томенко.

А як же бідолашні, втомлені від реклами глядачі? Звісно, їхні, тобто наші з вами, почуття слід брати до уваги. Але як бути, якщо до робочої групи законопроекту, за словами К.Котенко, надійшла, скажімо, така пропозиція: зібрати б рекламу з різних каналів на одному якомусь каналі (читай, цапі офірування!) і крутити її день та ніч. Ніхто, звісно, цей специфічний канал дивитися не стане, але всіх пристойностей буде дотримано.

Це, зауважте, дуже поширена серед широкої публіки точка зору. Як бути з нею? Ігнорувати? Поблажливо знизати плечима? Чи спробувати переконати громадськість у тому, що рекламні ролики — не явне неподобство, а принаймні усвідомлена необхідність. Адже всім відома проста істина — без рекламних роликів не буде й телебачення. Принаймні яке міцно стоїть на ногах.

Ще один камінь спотикання — питання реклами алкоголю й тютюну у ЗМІ. На думку М.Томенка, реклама тютюну й алкоголю на телебаченні має бути лише непрямою — тобто через спонсорство і торгову марку. Він вважає, що «заборона прямої реклами алкоголю й тютюну — компроміс, на який телеканали готові піти». Втім, уже нині зрозуміло, що під час першого парламентського читання законопроекту алкогольно-тютюнове питання викличе бурхливі суперечки.

Адже вже зараз депутат Ю.Черновецький пропонує заборонити рекламу тютюну й алкоголю не лише на телебаченні та радіо, а й у пресі, у тому числі й спеціалізованій. Залишається сподіватися, що такі крайні думки не візьмуть гору і реклама алкоголю з тютюном залишиться хоча б у «дорослій» пресі, не розрахованій на дитячо-юнацьку аудиторію, яка легко піддається шкідливим впливам.

Втім, одна з головних проблем законопроекту — термінологічна. Уже в першому його розділі (стаття 1) з’явився цілий ряд нових стосовно нині діючого закону термінів, таких, наприклад, як внутрішня, зовнішня, комерційна та порівняльна реклама. Ці терміни, природно, зрозумілі для спеціалістів рекламної сфери, але у депутатів можуть викликати і вже викликають подив. Так, ціла веремія зчинилася навколо того, чи вважати анонси рекламою і що таке взагалі реклама. Якщо незрозумілий центральний термін закону, то що можна говорити по решту термінології. І поки депутати в ній не розберуться, справа не зрушить із мертвої точки.

«Ми вже один раз програли, коли дозволили абсолютно професійному закону стати політичною грою, — стверджує Катерина Котенко. — Зараз Асоціація мережевих телерадіомовців та інші організації, що лобіюють інтереси галузі (радіо й телебачення), намагаються виробити якісний варіант так званого узгодженого законопроекту». Чи зможе комітет з питань свободи слова й інформації піти на поступку рекламістам і телевізійникам, покаже час. А поки що він має намір оспорити вето Президента з приводу переривання фільмів анонсами.

Як відомо, Президент відгукнувся на наполегливі прохання телевізійників і дозволив переривати фільми анонсами. Якщо комітету вдасться переграти ситуацію, для телебачення можуть настати скрутні часи. І триватимуть вони доти, доки нарешті не з’явиться новий закон про рекламу, в якому, можливо, буде зафіксовано компромісне вирішення анонсової проблеми. А полягає воно в тому, що фільм усе ж таки можна переривати анонсами й рекламою, але не більше одного чи двох разів. А чого ви хотіли? Хорошого — потрошку.