|
Андрій Німенко. Автор невідомий |
збирала шаржовані портрети українських художників. Цілком зрозуміло, що ця колекція не мала жодних шансів ні на публічну демонстрацію, ні на будь-яке друковане відтворення, адже митці малювали і себе, і своїх колег зовсім не в стилі салонних портретів членів політбюро... Така вже суть справжнього художника, він, мов чернець за чотки, тримається за знаряддя праці, завжди і скрізь намагається шліфувати свій розум і майстерність.Значна частина шаржів намальована під час проведення нудних і непотрібних з’їздів і конференцій, на партійних та профспілкових зборах.
Звісно, волелюбні творці не могли марнувати свій
дорогоцінний час на конспектування тез про семимильну ходу до світлих вершин комунізму, тому хапалися за олівець, фломастер, кулькову ручку, брали перший-ліпший клапоть канцелярського паперу чи виривали аркуш в клітинку із записника... і через кілька хвилин з’являлися міні-шедеври, котрі відразу тестували і вправність рисувальника, і розкривали в кількох лініях глибинну суть «жертви», як правило, колеги по пензлю. Щиро кажучи, деякі шаржі настільки гострі і навіть ядучі, що язик не повертається їх зарахувати до категорії «дружніх», радше до розряду безжальної сатири.Але як цікаво побачити майже бронзових нині Касіяна, Дерегуса, Яблонську, зображених у такому веселому неканонічному вигляді.
|
Тетяна Яблонська. Мал. В.Литвиненка |
Звісно, в організації цієї унікальної і цікавої виставки задіяна не одна людина, але якби не зусилля, ентузіазм та повага до маминої спадщини Наталії Олегівни Снарської, доньки Людмили Трунової, можливо, і лежали б ці чудові перлини покриті пилом в архівних шафах.
Дуже хочеться, щоб мрія Людмили Трунової об’єднати в одній книжці шаржі, карикатури, записані нею нестандартні висловлювання неординарних особистостей — українських художників — стала реальністю якомога швидше. Час настав! Пора!
|
Наталія Снарська Фото: Олег СМАЛЬ |