Берлінале прислухається до «глухих» з України

Цими днями продовжує роботу один із найбільших міжнародних кінофорумів — Берлінале. Найстаршому фесту — 60 років. Поволі з’їжджаються гості, багато сюрпризів і цікавих персон обіцяють «на закуску», ближче до завіси — 21 лютого.

Серед цементуючих фільмів фесту — нова робота Мартіна Скорсезе «Острів проклятих». Інтерес викликає і демонстрація на Бранденбурзьких воротах відновленої копії «Метрополіса» Фріца Ланга. Що в ній нового? Крім технічної реставрації, кілька нових частин із виявленої в Аргентині версії фільму. Шедеври, доводять німці, справді не старіють.

Як і ветерани кіно, яким цього року в конкурсі «стелять подіум». Китаєць Чжан Імоу везе новий фільм із божевільною назвою «Жінка, гармата і локшина».

Сподвижник фон Трієра, один з ідеологів «Догми-95» Томас Віттенберг знову на плаву завдяки «Підводному човну». Британський кінореаліст і скандаліст Каннського фестивалю 2004 року (маємо на увазі його «9 пісень») Майкл Вінтерботтом виносить на суд «Убивцю всередині мене» — картину, що спричинила скандал до прем’єри (нібито жорстокими методами роботи режисера з акторами).

Однак головний ньюсмейкер Берліна-2010 — Роман Поланський. Поки «злісний ґвалтівник» і уславлений режисер перебуває під домашнім арештом, його останній фільм «Письменник-привид» (про тонкі взаємини президента США Буша і прем’єр-міністра Великобританії Блера) бере участь у боротьбі за «Золотого ведмедя». Світова прем’єра з Пірсом Броснаном і Еваном Мак-Грегором «розтоплює серця» міжнародних критиків.

Ні для кого не секрет, що Берлінале давно підім’яв під себе бренд «соціальщини», і мало який фільм являє собою чисте мистецтво, позбавлене експлуатації чи порпання у виразках суспільства та політичних авантюрах.

Це той фестиваль, де якість виконання може запросто поступитися місцем актуальній темі. І запитання «про що?» (і це «про що?» має бути конкретним і актуальним) стоїть завжди гостріше від питання «як?».

Цього року тріумф у російських кіношників. За останні п’ять років вони знову удостоїлися честі боротися за берлінський приз. У конкурсі драма в стилі Хічкока (за словами автора) Олексія Попогребського «Як я провів цим літом» (помилки у відмінюванні немає — назва розшифровується у процесі перегляду). Слідом за Гребєнщиковим Попогребський повторює «боже, помилуй полярників» і показує драму на полярних чукотських широтах з усіма відповідними для російської душі загадками, подвигами і... любов’ю до тварин. Росія і ведмеді — те, що у Попогребського буде аж ніяк не символом, а документальною (бо знімали в реальних умовах і з реальними північними тваринами) художністю.

У другу за значимістю (після конкурсу) програму «Панорама» відібрано дві ігрові стрічки — «Веселуни» Фелікса Михайлова із заявкою на приз «Тедді» (премія за гомосексуальну тематику). А також спроба в художньому кіно документалістки Анни Фенченко «Зниклий безвісти».

Настанова «Панорами» — формувати тенденції експериментального та ігрового кіно. Якими очима на експеримент у російській кіноіндустрії дивиться Захід?

Попри те що останні кілька років на адресу берлінських відбірників російських фільмів лунають докори і невдоволення, торішня прем’єра «Росії-88» у цьому ж панорамному огляді показала, що як мінімум у самому російському кіно з альтернативою (не кажучи вже про громадянську позицію) все гаразд.

Непогано, як показує нинішнє Берлінале-2010 виглядають справи і з популяризацією азіатського кіномистецтва в Європі. Так, відкриватимуть і закриватимуть фестиваль фільми зі Сходу. Таке собі символічне протистояння Китаю і Японії. З останньої вибрали фільм для закриття — «Про її брата» режисера-довгожителя (41 рік кар’єри в кіно) Єдзі Ямада. А фільмом-відкриттям стала стрічка конкурсної програми з Китаю «Разом порізно» представника молодого покоління авторського кінематографа Піднебесної Вань Чуананя, великого любителя фіксувати сучасні еволюційні процеси китайського соціуму. 2007 року він виграв головний приз із картиною «Весілля Туї», 2010-го першим виходить у конкурс. Ситуація парадоксальна тим, що тепер «журить» свого режисера виконавиця ролі Туї актриса Нен Ю.

Додамо, що до складу ювілейного журі ввійшла також і голлівудська зірка Рене Зельвегер, і продюсер торішнього перуанського лауреата Берлінале — фільму «Молоко скорботи» — Хосе Марія Моралес. А очолить почесну суддівську команду легендарний німець Вернер Херцог — яскравий приклад одержимої людини в кіно. Сподіваюся, завдяки йому на Берлінале-2010 буде місце не тільки виправданому пафосу, а й шансу заохотити істинне талановите безумство під назвою «авторське кіно».

Всі статті Ольга Клінгенберг

Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.

Будь ласка, виберіть один або більше пунктів

Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК

Залишайтесь в курсі останніх подій!

Підписуйтесь на наш канал у Telegram

Стежити у Телеграмі