Андрій Кокотюха: "В Україні найкраще об'єднуватися довкола книгарень"

Останні скандали довкола Національної спілки письменників України (земельні, фінансові, кадрові) - зайвий привід нагадати, що багатьох популярних і успішних сучасних українських письменників у спілчанських лавах немає. Серед таких - популярній прозаїк та сценарист Андрій Кокотюха.

- Пане Андрію, чи потрібна взагалі Спілка письменників України? І якщо потрібна, то кому? Чи прагнули особисто ви стати членом Спілки? Можливо, на ранньому етапі творчості були такі мрії?

- У приміщенні Спілки письменників на Банковій я працював на початку 1990-х, але не письменником. Займався фестивалем гумору, який проходив під егідою Спілки, щоб меншу оренду платити за зали. Вже тоді зрозумів, що не хочу там бути, - атмосфера відштовхувала.

І якщо Спілка письменників потрібна, то лише як приміщення в центрі Києва, де можна влаштувати щось на кшталт видавничого дому. Там могли б бути офіси видавництв. І це б додало більшого медійного значення. Як письменницька організація вона потрібна лише для поетів із райцентрів та сіл, котрі мають посвідчення члена, і це надає ілюзію статусності.

- Яким би ви бачили ефективне сучасне об'єднання українських літераторів (за європейськими форматами) - асоціація, гільдія, профспілка?

- Як і всюди, українські літератори єднаються у форматах клубів за інтересами. Де дружать за когось або проти когось. Тому об'єднувати додатково їх не потрібно.

Нагадаю прописну істину: Джек Лондон і Джейн Остін не було членами письменницьких спілок, як і Франсуаза Саган чи Маркес. Проте в 1930-х роках у Парижі, з ініціативи Анаїс Нін, письменники, лідером яких був заборонений у США Генрі Міллер, об'єдналися довкола ідеї - писати твори завідомо провокативного характеру під псевдонімами.

Звісно, таке могло спрацювати і спрацювало в умовах, коли є ринок та багато книгарень.

Отже, в Україні найкраще - об'єднуватися біля книгарень чи на різних спеціалізованих книжкових заходах типу "Арсеналу" або Форуму у Львові. Прямий контакт із читачем - наше все.

- У Спілці письменників України сьогодні близько двох тисяч членів. Чи знайомі вам їхні твори ? І як підтримати літніх людей-літераторів, якщо, припустімо, згодом вони таки втратять свою Спілку ?

- Андрій Курков і Марія Матіос, здається, ще члени Спілки. З їхніми творами я знайомий. Ось є новий член - автор детективів В'ячеслав Васильченко. Його читав. Але здебільшого там справді ветерани, для яких Спілка - ілюзія затребуваності, ностальгія за стабільними часами, коли письменника видавали, не зважаючи на читацькі потреби. Написав член Спілки про колгосп - видали, а потім продали за спеціально виділені кошти в бібліотеки.

Проте я б думав усе ж про благодійні фонди, котрі могли б давати літнім літераторам якусь копійку. Хоч це й принизливо.

Фото: sumno.com