І ХОЧЕТЬСЯ, І КОЛЕТЬСЯ, І МАМА НЕ ВЕЛИТЬ

Народження дитини — це щастя. Мало хто не погодиться з таким твердженням. А якщо майбутній мамі ледве виповнилося 14 або 15 років? Невже також радіти?

Проблема підліткової вагітності, на жаль, останнім часом стає дедалі актуальнішою. Одвічне прагнення юної істоти якомога швидше стати дорослою і здійснювати дорослі, як їй здається, вчинки стимулює сьогодні й несприятлива ситуація в суспільстві. З одного боку, до нас докотилася хвиля сексуальної революції, яка на повну силу відбуяла на Заході, а з другого — ми вступили в еру голодного капіталізму, коли всі, і бідні, і багаті, зайняті переважно добуванням грошей і не звертають належної уваги навіть на власних дітей. Залишені напризволяще, на тлі загальної пропаганди вільних сексуальних стосунків, підлітки нерідко потрапляють у полон неправильних уявлень і ілюзій. І тоді до лиха — один крок.

Причин, зазначають психологи, за яких юнка може виявитися в «інтересному стані», існує кілька. Одна з них —гуманніші погляди сучасного суспільства на народження дитини поза шлюбом, зокрема і в досить молодих матусь. Якщо колись факт вагітності школярки ставав НП мало не міського масштабу, то сьогодні такій дівчині просто дадуть можливість здобути освіту заочно.

Основна ж причина, з якої примудряються «залетіти» 14—15-річні дівчатка, — небажання користуватися презервативами. Винні в цьому невігластво у сфері репродукції й хибна сором’язливість.

Можливо, коли набере чинності новий Сімейний кодекс, згадана ситуація, принаймні юридично, трохи зміниться. Чоловік відповідатиме за кожен сексуальний контакт: адже в разі народження дитини (навіть у результаті випадкової зустрічі) він буде зобов’язаний виплачувати аліменти на її утримання аж до одержання диплома про вищу чи спеціальну освіту.

Сьогодні ж майже десять 15—17-річних дівчат на 1000 людей населення роблять аборт. Багато з них назавжди позбулися можливості мати власних дітей. Задля справедливості треба зазначити: пропаганда медиками та засобами масової інформації безпечного сексу дала свої плоди. Ще 1993 року ця цифра була майже утричі вища.

Серед тих, кому ще не виповнилося 14 років, аборти становлять 0,17 людини на 1000 населення (точних даних про кількість юнок, котрі завагітніли, у нашій країні немає). Це не дивно: 40% киянок втрачають цнотливість у 13—14 років і лише одиниці до 17 років не мають сексуального досвіду.

І все-таки, що робити, якщо дівчинка 14—15 років завагітніла: наважитися на аборт чи на народження дитини?

— І в тому, і в другому випадку наслідки неймовірно складні, — запевняє головний дитячий гінеколог Інституту педіатрії, акушерства й гінекології АМНУ, професор Ірина Вовк. — У такому юному віці організм абсолютно не готовий ні до аборту, ні до пологів, ні до сексуальних стосунків у принципі. У разі народження дитини на незміцнілий організм юної матері, яка сама ще росте, лягає надзвичайно тяжке навантаження під час пологів і вигодовування маляти. Проте пологи — природний фізіологічний процес, тому цей варіант не такий небезпечний для здоров’я, як аборт, у результаті якого дуже велика ймовірність розвитку безплідності й інших тяжких гінекологічних захворювань.

— За деякими даними, серед юних породілей високий відсоток смертності.

— У таких породілей частіше, ніж звичайно, фіксують анемії, токсикози, слабкість пологової діяльності й інші ускладнення перебігу вагітності та пологів. Але кожна така дівчинка перебуває під особливим контролем, з нею працюють тільки найдосвідченіші фахівці. Тому смертність серед юних матерів не вища, ніж в інших вікових категоріях.

— А наскільки здоровими народжуються діти?

— Уроджених аномалій у малюків немає. Але, звісно, вони з’являються на світ ослабленими, менш адаптованими, ніж народжені в більш зрілих матерів.

Багато психологів також вважають, що народження дитини — кращий варіант.

— Сучасне суспільство занадто розбещене, зніжене, кожен хоче отримати в житті якісь пільги, — висловлює свою думку Юрій Садовський, психолог-консультант Центральної клінічної лікарні. — Проблема саме в цьому, а не в тому, що робити з дитиною неповнолітньої доньки. Якщо дівчина завагітніла, то вона мусить народити дитину. І нічого особливо жахливого в такій ситуації немає. Чому в нашому суспільстві вважається, що дитина — це жах?

— Напевно, це пов’язано з менталітетом. Який чоловік одружиться з дівчиною, що у 18—20 років має вже величеньку дитину?

— Той, котрий її любить. Якщо ж у нього виник ступор («Я люблю дівчину, а в неї дитина!»), то краще звернутися до психолога. Досвідчений фахівець допоможе розібратися у своїх почуттях і визначитися з вибором. Те саме я порадив би дівчині, котра потрапила в таке складне становище, та її родичам. Дуже важливо в спокійній обстановці проаналізувати ситуацію й вирішити, як бути далі, щоб зопалу не накоїти дурниць. З’ясувати для самих себе — це катастрофа чи одна з тих трудностей, які неминуче трапляються на життєвому шляху кожної людини.

Проте одна річ — вирішити народжувати дитину, і зовсім інша — відповідати за наслідки ранніх пологів, які бувають дуже тяжкими. Як правило, такі дівчатка залишають школу, а опісля знаходять собі самі низькооплачувану роботу. Крім проблем матеріальних, їм доводиться зіштовхуватися із несхваленням не лише родичів, а й своїх близьких. Нерідко самі батьки відвертаються від таких доньок, і без того збільшуючи тиск на незміцнілу психіку підлітка.

Саме з остраху постійно слухати докори батьків, багато юних майбутніх мам намагаються швидше вийти заміж і жити окремо. Але заміжжя далеко не завжди є кращим виходом. Деякі психологи вважають, що саме собою раннє материнство не так згубно позначається на дорослішанні дівчини, як раннє материнство в поєднанні з раннім заміжжям. За статистикою, шлюб у старшому підлітковому віці частіше призводить до того, що дівчина припиняє вчитися і зупиняється в інтелектуальному розвитку, ніж підліткова вагітність, — якщо в дівчинки розумні й люблячі батьки, які усвідомлюють, що в цій біді є й частка їхньої вини (не пояснили, не розповіли, залишили поза увагою).

До того ж ті, хто одружується в такому юному віці, розлучаються частіше, ніж ті, хто спочатку народить дитину, а заміж виходить лише тоді, коли підготується до цього морально. Тому набагато краще для психічного здоров’я такої дівчинки, якщо в неї немає сильних почуттів до батька її дитини, залишатися у звичній домашній обстановці й лише поступово звикати до дорослих обов’язків.

У складному становищі, зазначають психологи, опиняються й діти юних батьків. Вони можуть потерпати від того, що їхнім батькам бракує досвіду виконувати дорослі обов’язки і турбуватися про інших. Позаяк батьки-тінейджери дуже часто перебувають у стані стресу і фрустрації, то їм часто немає діла до своїх «живих ляльок». За відсутності турботливих бабусь і дідусів такі діти часто недоглянуті й голодні, страждають від жорстокого поводження батьків. Якщо ж у юного подружжя існують матеріальні проблеми, вони часто сваряться, то в їхніх малюків є всі шанси відставати від своїх однолітків у фізичному й інтелектуальному розвитку.

Проте деякі юні батьки відмінно дають раду вихованню дітей і продовжують тим часом дорослішати самі. Для цього їм потрібне лише одне — щира любов і допомога близьких людей.

Звісно, ніколи не можна передбачити заздалегідь, як складеться життя та що краще порадити в тій або іншій ситуації: зробити аборт чи народити дитину, вийти заміж за юного тата чи розпрощатися з ним. Слухатися тут потрібно, швидше за все, своє серце й намагатися не нашкодити власній дитині, допомогти їй за будь-яких обставин стати повноцінним членом суспільства.