ІНФОМАГІСТРАЛЬ

Ерос схожий
на дикобраза

Ученим Корнеллського університету (США) вдалося в деталях розглянути маленький астероїд Ерос. Хоча діаметр планетки в найширшому місці становить усього близько десяти кілометрів, астрономи її особливо шанують, вважаючи «аксакалом» Сонячної системи. На думку фахівців, Ерос утворився раніше за багато її планет і складається з найдавнішої речовини в найближчому до нас куточку Всесвіту.

Фотознімки Ероса вдалося отримати за допомогою приладів на борту космічного апарата НАСА, що відомий як «Чоботар NEAR» і призначений саме для дослідження астероїдів. Як виявилося, за формою Ерос дещо схожий на дикобраза. На ньому чимало кратерів і величезних стосовно його діаметра скель — у середньому від 100 до 300 метрів. Однак вражає незвичний вигляд планетки — це велика кількість каменів різних розмірів, що майже повністю вкривають її поверхню. Очевидно, це результат зіткнень астероїда з іншими небесними тілами. У такі моменти скелі ламаються й утворюють розсипи валунів. Цю природну мінералогічну колекцію поповнюють брили, що відкололися від інших астероїдів, і метеорити, що залетіли на Ерос.

Залишається незрозумілим, чому космічне сміття не вилітає у відкритий космос? Очевидно, вважають учені, причиною тому особливості цього старожила Сонячної системи. За однією з гіпотез, попри низьку гравітацію Ероса, брили не в силах покинути його через відносно високу швидкість обертання. За іншою ж, злетівши з астероїда, камені так і залишаються на його орбіті. Тож час від часу планетка їх наздоганяє і знову збирає «під крило».

Правила рухУ для клітин

Біохімічний механізм, що управляє пересуванням клітин крові по судинах, відкрили вчені Корнеллського і Пенсильванського університетів.

По кровоносних судинах одночасно переміщаються мільйони клітин крові. Однак, як з’ясували фахівці, час від часу, на розвилках судинних русел, кожна з них ненадовго зупиняється і прикріплюється до стінок вен і артерій. Очевидно, такі «перепочинки» дозволяють клітинам точно дотримуватися обраного маршруту.

Взагалі-то в організмі існують сотні білків, здатних прикріплювати клітини різного виду один до одного. Однак у цьому випадку існує особливий біохімічний механізм — допомогти клітині зупинитися й «обміркувати» подальший маршрут можуть лише кілька спеціальних білків. Вчені назвали ці молекули «золотими гачками». Ці гачечки дозволяють клітині крові прикріплюватися до стінок судин оптимальним чином. Зв’язок їх не настільки сильний, щоб намертво приклеїти клітини крові до внутрішньої поверхні судин, але й не настільки слабкий, щоб дати течії потягти клітину не в той бік.

Вчені припускають, що цей же механізм відіграє роль у поширенні метастазів. Як відомо, багато видів раку важко вилікувати саме тому, що метастази покидають пухлину і нишпорять по кровотоку в пошуках підхожого містечка для укорінення і ділення. Для цього вони, очевидно, саме і використовують існуючу в організмі систему «золотих гачків». Адже в місці розгалуження судин ракові клітини теж ненадовго зупиняються, щоб «обміркувати», куди вигідніше вирушити.

На думку вчених, варто подумати над створенням препарату, що міг би придушувати активність цих молекул-гачків при зустрічі з раковими клітинами. Тоді проблема метастазів була б вирішена.

Інтернет,
бери приклад
із природи!

Інтернет, як відомо, був задуманий для військових потреб. Тому розробники спеціально подбали про виживання Мережі і сконструювали її як систему, здатну зберегти свою структуру і властивості при відключенні 75% вузлів.

Однак вчені з Нотр-Дамского університету (США) звернули увагу на те, що такі розрахунки вірні тільки для випадкової добірки вузлів. Більшість серверів має один-два зв’язки з іншими ділянками Мережі і їхнє знищення дійсно не зашкодить Web. Однак близько третини вузлів принципово важливі для роботи, оскільки кожний із них пов’язаний із тисячами інших. Якщо вийде з ладу лише один відсоток із ключових серверів типу amazon.com або Yahoo, половина Мережі не зможе працювати. Якщо зникне чотири відсотки таких вузлів, Мережа розколеться на силу-силенну не пов’язаних між собою ділянок.

Як захистити Всесвітню павутину? Фахівці вважають, що знайти відповідь допоможе жива природа. Природно еволюціонуючи, Web виявилася за будовою надзвичайно схожою на нервову клітину. Однак у біологічних мереж є очевидна перевага перед комп’ютерними — вони набагато менше вразливі перед випадковими ушкодженнями. Так, коли вчені «відключили» у бактерії Mycoplasma genitalium 80% генів, вона продовжувала жити, харчуватися і ділитися мовби нічого й не сталося.

На думку вчених, живі біологічні мережі можуть стати невичерпним джерелом ідей для вдосконалення Інтернету. Водночас їхнє зіставлення допоможе краще зрозуміти, як працює мозок.

За матеріалами WWW-cерверів інформаційних агентств