Віктор Федорович Послідовний

«Тоталитарный рэп - это всего лишь модель

Общества глухонемых,

А если они вдобавок плохо видят,

То это только лучше для них».

Костянтин Кінчев, Тыр-тыр-тыр (Тоталитарный рэп)

Від часів Тендерної палати тема державних закупівель в Україні стала універсальним лакмусовим папірцем для виявлення справжніх намірів політиків. Одна справа - кидатися словами про благо народу та боротьбу з корупцією. Зовсім інша - вирішувати, як розподілятимуться державні гроші, яким буде контроль із боку держави та громадян тощо. Саме такі непомітні, але реальні справи визначають, скільки українців помре від ниркової недостатності, СНІДу, раку чи цукрового діабету, скільки малят будуть голодними без безплатних обідів. Або скільки годин протримається українська армія у випадку - не приведи Господи - зовнішнього нападу.

Репутації Ющенка, Тимошенко, Турчинова, Богатирьової, Цушка, Наливайченка, Колеснікова, Клюєва та багатьох інших політиків і депутатів розкисали після проходження цього тесту. Втім, деяким вдавалося вміло зберігати гарну міну при поганій грі. Віктора Федоровича Януковича це не стосується. Тест на істинність намірів «бути послідовним» він провалив у властивій йому манері - з граціозністю падаючої шафи.

1 серпня 2012 року президент підписав скандальний законопроект №9634 про внесення змін до законодавства про держзакупівлі. Його ухвалили 4 липня голосами регіоналів, литвинівців і комуністів. Ключова норма законопроекту - закупівлі за власні кошти товарів, робіт і послуг державними, комунальними, казенними підприємствами, а також товариствами з держчасткою понад 50% не підпадатимуть під дію профільного Закону «Про здійснення державних закупівель». Тільки у разі закупівель за бюджетні кошти.

У перекладі людською мовою це означає, що відтепер ми, громадяни, не довідаємося, що Харківський метрополітен купує дерев’яні лавки за ціною золотих унітазів, що підприємства-присоски під контролем відомств купують найдорожчі автомобілі (і це за умов глобальної кризи!), ціна малини для президентської їдальні сягає мінімальної пенсії, що Олександр Єфремов, спікер регіоналів у Раді, робить мільйонні статки на закупівлях підконтрольних йому шахт, Рінат Ахметов збільшує в такий само спосіб свої мільярди, а державний «Чорноморнафтогаз» купує бурові вишки з переплатою 2,5 млрд. грн. Без відкритості тендерної інформації боротьба з корупцією неможлива!

Це також означає, що зазначені підприємства робитимуть закупівлі в «своїх», підгодованих фірм, перекачуючи ресурси підприємств до власної кишені (а потім клянчити дотації з держбюджету). Адже відтепер їх ніхто не змусить проводити відкриті торги. Яка вже тут турбота про розвиток малого та середнього бізнесу?!

Загалом тендерні «малини» для обраних розцвітуть пишним цвітом. Адже в 2011 році на частку закупівель держпідприємств і підприємств із держчасткою припало 243 млрд. грн.

«Пацан сказав, пацан... не зробив»

Потурання своїм корисливим інтересам, а також інтересам обмеженого кола осіб уже стало візитівкою нинішнього президента. Схоже, у цій країні нікого не здивує, якщо він купить Ейфелеву вежу для «покращення життя» у своєму Межигірському маєтку. Скажімо, за гонорари від продажу своїх книжок...

Однак держзакупівлі - це той випадок, коли президент зовсім недавно та з власної волі публічно клявся, що він не допустить виведення держпідприємств із-під контролю суспільства та держави.

Це сталося рік тому. Тоді Кабмін подав у Верховну Раду законопроект №7532 з тією самою нормою - вивести держпідприємства з-під законодавства про держзакупівлі. Вибухнув страшенний скандал. І Віктор Янукович виступив проти цієї норми. От що він написав у своїх пропозиціях від 14 червня 2011 року: «Вважаю за необхідне підкреслити, що в європейській практиці розглянуте питання (виключення закупівель, здійснюваних за кошти підприємств державного та комунального секторів економіки. - А.М.) вирішується іншим чином (далі йдуть посилання на директиви ЄС. - А.М.)... За цієї ситуації зазначені зміни не враховують європейських стандартів, не відповідають міжнародним зобов’язанням України щодо адаптації її законодавства до законодавства ЄС, а тому не можуть бути підтримані».

Президент також виступив проти низки винятків із закону (кормів для циркових тварин, гастролей і т.ін.), оскільки вони «не відповідають конституційним основам забезпечення державою захисту конкуренції...»
1 серпня 2012 року ці винятки, які перекочували в законопроект №9634, його вже не обурили.

Усі ці документи доступні кожному на веб-сервері Верховної Ради.

Однак це не все. Нещодавно президент підписав ще два закони в сфері держзакупівель. Для природних монополій запроваджуються особливі закупівельні правила, зі значним скороченням відкритої тендерної інформації. Згідно з розрахунками автора в рамках проекту Центру політичних досліджень і аналітики, до 90% торгів тільки чотирьох монополістів («Укртранснафта», «Укрпошта», «Укртрансгаз», «Укренерго») уводяться в тінь. Щоправда, вони все-таки зобов’язані публікувати звіти про свої закупівлі. А всіх держзамовників зобов’язали публікувати річні плани своїх закупівель.

Крім того, через неоковирні формулювання цей закон «підвісив» приватників-монополістів. Відповідно до одного з трактувань, за певних умов вони також мають виконувати законодавство про держзакупівлі, хоча жодного стосунку до держави вони не мають (але це окрема, цікава історія про головотяпство парламентаріїв-регіоналів).

Отже, час обурюватися топ-менеджерам монополій: це ж як, Вікторе Федоровичу, якесь КП із копійчаним оборотом ви відправили на вільні хліба, а ми про наші мільярди маємо звітувати?!

Погано вийшло і з ініціаторами закону про електронні держзакупівлі (див. «Тендерний Хундай»). Адже вони розраховували на вершки з ринку в 325 млрд., а їм залишили 70-80 млрд. грн. бідних бюджетників.

Хай там як, очевидно, що «послідовність» президента Віктора Януковича полягає зовсім в іншому. У встановленні централізованого контролю над фінансовими потоками, а не у викоріненні корупційних схем. А вже про послідовність прийняття рішень у його штабі й говорити не доводиться...

А що ж уся королівська рать?

Перед прийняттям президентом того чи іншого законодавчого рішення зацікавлені відомства направляють йому свої пропозиції - ветувати чи ні. У випадку із законопроектом №9634 йдеться про Мінфін, Мінекономіки, АМКУ та Мін’юст.

У Мінфіні зауважень до законопроекту взагалі не виявилося. Це дуже дивно. Як правило, Мінфін будь-якої держави б’ється за кожну копійку під його контролем. Утім, одразу два джерела в уряді повідомили, що новий міністр фінансів Юрій Колобов реагує на прийняття ключових рішень у такий спосіб. На кожне готуються два висновки: один - «за», а другий - «проти». Із залізними аргументами. А хід дається тому, яке збігається з думкою «старших товаришів». Колобов пам’ятає, чиїм указом він призначений і хто його може зняти…

Мін’юст указав на правову неузгодженість норм законопроекту з іншими законами та Конституцією.

Мінекономіки рекомендувало президенту повернути законопроект у Раду зі своїми пропозиціями (як це відбулося 2011 року). Серед ключових зауважень - «з метою забезпечення прозорості та відкритості» передбачити «норму щодо необхідності оприлюднення інформації про закупівлі, які будуть здійснюватися держпідприємствами за власні кошти». Порядок оприлюднення встановлювало б міністерство як уповноважений орган у сфері держзакупівель. У листі також стверджується, що «виведення з-під дії закону певних товарів, робіт і послуг уже призвело до тимчасового припинення надання Україні секторальної бюджетної підтримки» з боку ЄС.

Лист підписано Анатолієм Максютою, першим заступником Петра Порошенка. Утім, джерело в президентській адміністрації стверджує, що зрештою Кабмін підтримав законопроект.

Отже, судимо за справами. Порошенко у відставку через це не подав. А варто було б. Якби європейські цінності були його ключовим пріоритетом.

А от голова Антимонопольного комітету Василь Цушко рекомендував ветувати законопроект. Щоправда, не з міркувань відкритості та прозорості. Законопроект підсилює повноваження Мінекономіки в сфері моніторингу держзакупівель. За його результатами міністерство вже проводить перевірки й дає рекомендації щодо дотримання тендерного законодавства. Посилення цих функцій, на думку В.Цушка, «призведе до виникнення постійного конфлікту інтересів з органом оскарження», яким є АМКУ.

Більш того, «комітет підкреслює, що такі випадки вже відбуваються». І наводить приклад із закупівлею ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» пожежних машин навесні цього року. У відповідь на скаргу учасників АМКУ через порушення скасував закупівлі. Мінекономіки перевірило ті самі закупівлі й установило, що з ними, навпаки, усе нормально. Озброївшись цим висновком, аеропорт пішов в Окружний адміністративний суд. І, цілком імовірно, доможеться скасування рішень АМКУ...

P.S. Екс-міністр економіки Богдан Данилишин із празького далека зазначив, «із уведенням у дію цього закону держзакупівлі як такі можна вважати звичайним базаром», «те, за що переслідують мене, уже узаконено». А «лідери Тендерної палати», з якими він боровся, «сьогодні в Партії регіонів»...