Підтримати
Саміт лідерів перевірить, чи зможе Євросоюз зберегти єдність на тлі тиску США — Politico
Парадигма — багатозначне поняття, яке, залежно від контексту, може означати певний, обумовлений часом та обставинами як сталий на певний період стиль, традицію, концепцію, генеральну ідею чи закон, за зміною котрих можна застосувати граничні умови — зміни парадигми.
Україну втягують у реалізацію сценарію «Будапештський меморандум-2.0». Наші керманичі, й то, здається, не всі, ще всіма силами пручаються, намагаючись уникнути гніву «дивного» президента поки що наймогутнішої держави Цього Світу. Але що не день, то важче стає зберігати суб’єктність в ухваленні рішень, ледве втримуючись на плаву між тим, хто хоче тебе цинічно продати, й тим, хто прагне банально зжерти. Це ще вдається робити за допомогою європейських партнерів, які проявляють унікальну з часів Другої світової рішучість, але й у них є проблеми з юридичною одностайністю, які вони собі самі створили, коли засновували Європейську спільноту.
Ми воюємо на полі бою за своє існування як нації, а на політичному фронті наша влада бореться за нашу територію та сильні гарантії безпеки, які б хотілося закріпити в окремому серйозному документі.
Та чи дійсно цей документ зможе захистити нас у майбутньому? Чи дійсно до нас негайно прийдуть на допомогу, навіть якщо там буде прописано чіткий таймінг розгортання військ, ударів у відповідь, перекидання зброї тощо?
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Хтось справді вірить, що слова на папері з підписом «найкращого президента найвеличнішої країни» призведуть до конкретних військових дій з її боку? Прокиньтеся: ви або не читали нової Стратегії національної безпеки США, або взагалі є далекими від реалій нового типу Цього Світу! «Дні, коли Сполучені Штати підтримували весь світовий порядок, як Атлант, минули», — написано там чорним по білому.
Цей документ прямо фіксує пріоритет національних інтересів і зменшення ролі Америки як «глобального регулятора». Йдеться не про емоційний політичний сигнал, а про глибоку структурну зміну міжнародної архітектури. За таких умов жоден документ не може забезпечити гарантовану підтримку чи автоматичне військове реагування. Гарантії без негайних механізмів примусу — це не елемент безпеки, а лише інструмент дипломатичного заспокоєння на деякий час. Ми це вже їли, нам це вже продавали. І ми на це купилися — й отримали війну від того, хто підписав зобов’язувальний документ. Сорі, мої американські друзі й партнери, але знамениті слова Бісмарка про домовленості з Росією ХІХ століття, що не варті паперу, на якому написані, вже можна застосовувати й до Америки ХХІ-го. Про це вам скажуть і в’єтнамці, й курди, й сирійці, й афганці. А незабаром, мабуть, і українці та європейці загалом. Необхідно визнати очевидне — Цей Світ змінився: документи та урочисті підписи вже майже нічого не варті! Значення мають лише реальна сила та принципи лідерів. На превеликий жаль, це так. Така епоха — такі виклики! І через це теж потрібно пройти. Щоб потім знову повернутися до довіри слову, обіцянкам і гарантіям.
У такому середовищі перед нами постає питання: що робити Україні, яка не є найбільшою чи найпотужнішою державою світу? Як нам вижити й зберегти суб’єктність? Рішення цієї задачі не просте й не швидке. Але його ми маємо знайти й реалізувати самі — без ілюзій і не покладаючись на паперові гарантії.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Повномасштабна війна в Україні показала, що держава, яка не має чисельної або ядерної переваги, може ефективно стримувати й завдавати відчутних втрат значно сильнішому агресору, якщо володіє розвиненою технологічною екосистемою та силою волі. Жоден документ не захищає так, як власні технології та спроможності.
З позиції людини, глибоко зануреної у виробництво дронів і розвиток оборонних технологій, можу стверджувати: поки світ шукає правильні формулювання й моделі гарантій, ми на фронті щодня бачимо реальні факти. А вони такі: високоточні боєприпаси, засоби радіоелектронної боротьби, дрони різних класів, автономні системи та далекобійні платформи за допомогою штучного інтелекту перестали бути допоміжними елементами війни — вони стали її новою основою.
Саме ці об’єднані технології дають змогу реалізувати операції з ураження стратегічних і логістичних об’єктів Росії. Фактично Україна демонструє можливість асиметричного впливу на цілі, які ще донедавна вважалися недосяжними для держав, що не мають стратегічного озброєння.
Унікальна операція українських спецслужб із ураження дальніх бомбардувальників на аеродромах базування та об’єктів морського базування ударних засобів, які входять до «ядерної тріади» Московії, відкрила новий тип війни із застосуванням великої кількості ударних елементів малої потужності проти кратно переважаючих ударних компонентів противника величезної потужності. Це сталося завдяки тривалій і копіткій роботі технічних спеціалістів, виробників, інструкторів, пілотів, представників спецслужб, які безпосередньо планували й утілювали в життя складні елементи операції на фінальній стадії — як в Україні, так і поза її межами. Цей досвід яскраво ознаменував початок утілення не тільки на морі, а й на землі нової стратегії війни проти значно переважаючого противника. Подібну операцію пізніше провів ізраїльський Моссад, атакувавши засоби ППО Ірану, розчистивши простір для майже безперешкодної роботи авіації та ракет ЦАХАЛу.
Разом із не менш унікальною роботою українських морських дронів та майбутнім, на мою думку, вибуховим розвитком наземних роботизованих комплексів це створює нову технологічну «hi-tech тріаду» на противагу ядерній.
У нових реаліях протистояння сильнішим загарбникам, які володіють потужнішим озброєнням, зокрема найсмертоноснішим, стає можливим для менших країн, а стрімкий розвиток новітніх технологій і застосування їх в обороні є кардинально необхідним для їх виживання. Для цього не завжди потрібно мати ядерну зброю. Натомість потрібно мати можливість нейтралізувати засоби доставки, залишивши їх у місцях базування на території противника.
Для виконання цього завдання можуть бути використані різні елементи майбутньої «технологічної тріади» повітряного, наземного, морського (надводного чи підводного) базування, а також підземного (хоч як дивно чи нереально це звучить на сьогодні). Це може бути зроблено з використанням тільки одного з елементів тріади, що ми реалізували раніше, так і в комплексі, із залученням усіх засобів, у тісній координації кожного складника.
Звісно, що такі історичні операції, як «Павутина», складно масштабувати. У тому й полягає їхня унікальність! Але технологічні рішення (виготовлення спеціальних дронів, адаптація під специфічні потреби замовника, навчання складних елементів застосування, виготовлення «флай-боксів», контейнерів, пускових елементів, БЧ тощо) можуть бути уніфіковані для застосування в інших місіях проти противника. А тактичні елементи планування операцій можуть допомогти в подальших ударах по його больових точках. Країні потрібно зробити наступний історичний крок — створити потужну «hi-tech тріаду», або «тріаду високих технологій», яка об’єднає й розвине всі наші проривні досягнення в БпЛА, морських дронах і наземних роботизованих комплексах. Незабаром до цього доєднаються підводні дрони. А в недалекому майбутньому — й космічні бойові та розвідувальні безпілотні апарати. В цьому напрямі вже ведеться активна робота.
Наступні рішення з мінімізації розмірів, активного застосування ройових технологій та штучного інтелекту для планування й ухвалення рішень призведуть до того, що противника можна буде зненацька атакувати практично в будь-якій точці його лігва. Це створить умови для «тисячі ОСИних укусів», які можуть не тільки призвести до руйнації систем захисту й уражень ворога, а й стати одним із ключових елементів його падіння.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
В цьому контексті погляньмо, що відбувається на фронті із сьогоднішнім забезпеченням підрозділів засобами розвідки, протидії та ураження. Також, на продовження дискусії про необхідність удосконалення деяких положень ухваленого закону про мобілізацію, хочеться висловити низку думок і пропозицій для обговорення й можливого подальшого втілення в життя керівництвом держави та командуванням ЗСУ.
Почнімо з того, що вже, мабуть, усі зрозуміли: не просто війна майбутнього, а вже поточна — це переважно війна дронів, ракет і «смарт»-артилерії, яку, знов-таки, коригують дрони. Про це говорять керманичі держави, командувачі родів військ, офіцери, рядові, аналітики, західні партнери та всі-всі, хто хоч щось узагалі говорить про війну. Але ці слова й переконання не переходять у конкретні справи. Хоч скільки б звітували Мінцифри (яке виконало на початку війни проривну роботу в секторі БпЛА), Держспецзв’язок (який був, на подив багатьох, визначений державою як фактичний оператор із закупівлі БпЛА), Міноборони, Кабмін, офіс президента, сам президент про постачання дронів, засобів РЕБ, ППО на передову у великій кількості, — їх катастрофічно бракує, особливо якісних! А інколи і просто немає, від слова «зовсім»!
Чому? Це логічне питання, які всі ставлять, і багато хто дає відповіді. Переважно досить практичні, фінансові й технічні. Але часто також емоційні й жорсткі, інколи небезпідставно вказуючи на корупцію та тенденційність вибору компаній-постачальників, які не в змозі впоратись із замовленнями або постачають неякісну продукцію.
А головна відповідь на це питання полягає в іншому: ще ніхто з тих, хто ухвалює рішення в державі й у військах, попри щоденні розмови та заяви, внутрішньо не готовий до війни машин. А це впливає й на їхні рішення! Обговорення проєкту закону про мобілізацію та його подальше ухвалення — пряме підтвердження цього. Всі, зокрема й ініціатори, президент, Кабмін, депутати, суспільство, зосередилися насамперед на обговоренні правил мобілізації та кількості мобілізованих, тобто живих потенційних бійців. Але якщо ми говоримо про сьогоднішню війну дронів, то маємо найперше думати про те, щоби збільшити їх кількість на фронті, а в майбутньому й повністю замінити людей дронами, хоч як фантастично це звучить.
Майбутнє починається вже зараз! Тому потрібно, щоб у законі про мобілізацію, в інших підзаконних актах, у наказах та розпорядженнях у військах червоною лінією проходив принцип сприяння та концентрації всіх причетних до заміни живих воїнів механічними. Що це означає? А те, що за допомогою цих законів і документів ми передусім маємо знаходити та залучати до виробництва інженерів, конструкторів, дизайнерів, проєктантів, ІТ-шників, складальників та ін. Із цього потрібно починати й мобілізацію, й домовленості (так, домовленості) з ними. Вони не мають ховатися від захисту країни, втікати за кордон, боятися ходити до кафе. Їх потрібно не гнобити, не вишукувати по домах і ловити по кав’ярнях, а поважати, давати можливість себе реалізувати й своєю працею зберегти життя сотням і тисячам наших героїв «на нулі». Давши їм в руки автомат, ми не досягаємо нашої стратегічної цілі — перемогти ворога не кількістю загиблих воїнів (у цих перегонах ми не переможемо суто з математичних причин), а технікою, стратегією, вмінням і мотивацією, зберігши життя цвіту нації для відродження й розвитку в майбутньому. Цим спеціалістам потрібно дати в руки олівці та паяльники, забезпечити комп’ютерами й комплектухою, визначити напрями їхньої роботи та підтримати в реалізації їхніх проєктів. Військові й уже мобілізовані поставляться до цього з розумінням, бачачи щоденну перевагу ворога в застосуванні дронів. Уже без перебільшення майже кожен солдат відчув на собі вплив ворожих дронів і нестачу наших. Без кардинальної зміни в цьому напрямі війну не переламати й ворога не вигнати з нашої землі.
А для цього парадигма необхідних змін до мобілізаційного закону, рішень і конкретних дій має бути першочергово змінена з принципу «Скільки нам потрібно військових — 100, 200, 500 тисяч?» на принцип «Скільки нам потрібно спеців, щоб випустити один, два, п’ять мільйонів дронів, ППО, РЕБ тощо, які врятують 100, 200, 500 тисяч життів?».
Це стосується всіх: і Головнокомандувача ЗСУ, й командувачів родів військ, і командирів частин, батальйонів та рот. Хто цього не розуміє, не впроваджує й не сприяє, той має відійти від керівництва й бути замінений. Інакше технологічна перевага противника, який уже швидко адаптується та розвивається, змете їх. На жаль, це може бути разом із нами та нашою країною.
Наведу декілька прикладів проблем бронювання спеціалістів із власного досвіду. Одна з наших компаній робить ударні дрони-камікадзе. Попередній контракт із державою був уже виконаний і закінчився, наступний перебував на стадії підписання. Можливості бронювати всіх спеціалістів до підписання наступного контракту не було. «Дія-сіті» дозволяє лише 50% бронювання. Один з інженерів, який займався дальнім дроном-камікадзе на 800 км, ішов по вулиці Києва, до нього підійшли представники ТЦК — і в темпі «Формули-1» протягом доби інженер уже в «учебці» з автоматом і в бронежилеті проходить підготовку для відправлення на фронт. Жодні докази того, що людина займається стратегічно важливими речами для нашої перемоги, не приймаються! «Закон є закон», — кажуть у ТЦК.
Інший приклад. Почали проєктувати та віддавати на передову наземні дрони-мінери. До контракту з державою потрібно подолати шлях тривалістю у ще кілька місяців — у кращому разі. Але продукція вже йде на фронт. Люди, які працюють у цьому проєкті, змушені попід парканами рано-вранці й пізно ввечері ходити на виробництво, щоб не потрапити на очі співробітникам ТЦК.
Скажіть, хтось дійсно вважає це стратегічно правильним і перспективним? І тут проблема не в представниках ТЦК, які виконують свою роботу. Проблема в законодавстві, яке регламентує їхню діяльність.
З огляду на це потрібно внести конкретні зміни до законодавства щодо заохочення всіх спеціалістів, які можуть бути причетні до виробництва дронів та іншої військової техніки, до залучення в приватні та державні компанії з відповідним негайним бронюванням і фінансовим стимулюванням. Потрібно прописати чіткі критерії досяжності результатів і забронювати спеціалістів, які займаються перспективними видами озброєння та потенційно проривними технологіями, а також фундаментальними дослідженнями в оборонному секторі. А ще не менш важливо попросити допомоги в наших співвітчизників, які виїхали раніше або зовсім недавно за кордон, і нашої діаспори. Особливо з-поміж тих, хто навчається в технічних вишах, працює в ІТ-компаніях, на високотехнологічних виробництвах, професійно займається хімією, фізикою, математикою, робототехнікою, авіабудівництвом, космосом та супутніми речами. Необхідно знайти механізми зацікавити їх. Це можуть бути не тільки фінансові стимули, а й емоційні чинники, пов’язані з конкретною причетністю їхньої роботи за кордоном до перемоги та майбутнього процвітання, можливо, вже далекої для них Батьківщини.
Повторюю: з такими людьми треба домовлятися, а не залякувати примусовим поверненням і війною! Їхні рішення можуть бути втілені в життя через місяці чи навіть роки. Але нам потрібно піти на те, що ці люди мають працювати в лабораторіях і за комп’ютерами, в Україні чи поза її межами, щоби створити нашу технологічну перевагу над, на жаль, поки що сильнішим і чисельнішим противником.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Стратегічна мета всіх цих комплексних заходів має бути така: нам необхідно зосередитися на винайденні іншого типу озброєння, яке за технологічним складником перевищить ядерне, що ним так хизується московія, лякаючи його застосуванням. Емоційний складник — загроза для фізичного виживання нашої нації — має стимулювати нас створювати зовсім інший тип озброєння, наявність якого дасть нам перевагу над іншими країнами Цього Світу, а насамперед — над нашими ворогами сьогодні й у майбутньому. Інтелектуальний потенціал українців, їхній історичний досвід проривних винаходів, які змінили й зараз змінюють технологічний розвиток Цього Світу, дає не просто надію, а впевненість у досягненні цієї амбітної мети.
Для цього до зазначеного вище потрібно додати необхідність змін у парадигмі нашого осмислення шляхів до виживання в цій війні. Тільки технологічний прорив у військовій сфері, забезпечений стимулюванням геніальних спеціалістів і вчених, зможе надати дієвий захист нашій державі незалежно від рівня політичних домовленостей, виборів у державах-партнерах та приходу до влади різних типів лідерів у державах-агресорах.
Досить боятися «ядерки»! Завтра вона буде вже вчорашнім днем і більше тягарем для тих, хто володіє нею, ніж перевагою. Цей Світ змінюється. І змінюємо його ми!
Довідка ZN.UA:
Компанія FIRST CONTACT із 2014 року є виробником ударних БпЛА. 2015 року виготовила перший в Україні дрон-камікадзе «Ятаган». Із 2022 року є виробником та постачальником широкого спектру оборонної продукції: БпЛА, РЕБ, ППО та ін. За інформацією провідних ЗМІ (Defence Express, CNN, The Wall Street Journal, Financial Times), дрони ОСА виробництва FIRST CONTACT були застосовані в операції «Павутина», коли на території Росії було знешкоджено 41 літак, що становить 34% стратегічних авіаційних сил РФ.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google