Підтримати
Це питання, яке донедавна здавалося чимось із “розряду фантастики”, але після повномасштабного вторгнення РФ в Україну та коли експрезидент США Дональд Трамп впевнено прокладає собі шлях до повернення до Білого дому, саме з ним і зіштовхнулися європейські політики.
Колишній і, можливо, майбутній лідер Штатів, як повідомлялося, заявив чиновникам ЄС, що не прийде на допомогу, якщо континент зазнає нападу. Але Європі, для того, щоб компенсувати десятиліття недостатнього інвестування у військову сферу і відновити промислову базу, знадобляться від п'яти до десяти років та величезні суми грошей, кажуть кілька нинішніх і колишніх військових чиновників.
Цього часу у Європи може не бути.
Politico проаналізувало, які можливості є у континенту зараз, його плани щодо посилення, а також наслідки потенційного припинення Pax Americana - в тому числі дискусії в деяких країнах про необхідність створення власних, незалежних ядерних сил стримування.
Можна почати зі сценарію, який не дає спокою європейським стратегічним планувальникам. Настав 2027 рік. Трамп на третьому році свого другого терміну президентства. Війна РФ проти України все ще триває, але західна допомога Києву вичерпалася, а лінія фронту заморожена на місяці. На іншому кінці світу протистояння за Тайвань між Пекіном і Вашингтоном загострюється.
Саме тоді президент Росії Владімір Путін вирішує завдати удару.
Ракети б'ють по естонській авіабазі Емарі. Сотні тисяч військових Ленінградського військового округу Росії - загартованих роками війни проти України, оснащені винищувачами-невидимками Су-57, танками Т-14 "Армата", безпілотниками, ракетними і мобільними артилерійськими системами, вриваються в східну частину Естонії.
Першими під удар потрапляють сили розширеної передової присутності НАТО у складі 2200 багатонаціональних військовослужбовців на чолі з Великою Британією і за підтримки близько десяти тисяч естонських військовослужбовців та тисяч місцевих добровольців.
Вони відступили під ударом, але зробили те, що мали зробити. Міжнародні війська були розміщені там не стільки як бойова сила, скільки як прикриття, щоб поставити на карту життя іноземців і продемонструвати рішучість.
"Це більше символічна річ, ніж військова, але це важливо. Це свідчить про солідарність, про те, що ми готові померти за Естонію. Послання росіянам: якщо ви хочете вторгнутися в Естонію, вам доведеться вбити британців і канадців", - сказав колишній полковник французької армії та військовий історик Мішель Гойя, про нинішню присутність НАТО в країнах Балтії.
Однак у цьому сценарії білий лицар Європи не має наміру поспішати на допомогу. Трамп перенаправив більшість американських військ і техніки, дислокованих на континенті, в Індо-Тихоокеанський регіон, і в будь-якому випадку він вже дав зрозуміти Путіну, що його не надто турбуватиме акт агресії в Балтії.
"Трамп може потенційно підірвати стримування НАТО одним твітом", - сказав старший науковий співробітник німецького аналітичного центру DGAP Бенджамін Талліс.
За кілька днів Росія отримує контроль над східною Естонією, де проживає більша частина етнічної російської меншини країни. Кремль заявляє, що регіон повернувся до складу батьківщини, і поширює свою ядерну парасольку над новозавойованими територіями.
"Якщо росіяни відчують, що їм це зійде з рук, вони окупують частину східної Естонії", - вважає колишній посол США в Польщі Деніел Фрід.
Зухвалий напад Росії ставить Європу перед дилемою. Путін напав не на весь Альянс: чи варто опинитися під ризиком ядерної відплати за частину сходу Естонії? Або ж краще нічого не робити, не лише даючи Путіну легку перемогу, але й перетворюючи гарантії безпеки НАТО за статтею 5 на нікчемний папірець — даючи російському президенту саме те, чого він хоче.
"Путін і Росія розуміють, що вони не можуть перемогти НАТО у військовому плані, вони можуть перемогти НАТО лише політично, фактично зробивши статтю 5 непотрібною", - вважає науковий співробітник аналітичного центру RUSI Ед Арнольд.
Наскільки ймовірний такий сценарій?
Сам Путін наполягає на тому, що ця ідея є смішною.
“Росія не має жодних причин, жодного інтересу - жодного геополітичного інтересу, ані економічного, ані політичного, ані військового - воювати з країнами НАТО", - заявив він у грудні минулого року.
Але, з іншого боку, те ж саме він казав і про Україну. У будь-якому випадку, голос тривоги стає дедалі гучнішим.
Президент України Володимир Зеленський попередив у жовтні, що якщо Росія не зазнає поразки у війні проти України, вона може бути готова напасти на країни Балтії протягом п'яти років. Його європейські колеги-лідери, схоже, прислухаються.
Німецькі військові окреслили "сценарій навчань" для своїх планувальників. Він передбачає російську атаку на Сувалкський коридор між Польщею і Литвою в період між цьогорічними президентськими виборами в США і початком 2025 року. Така атака відрізала б країни Балтії від решти континентальної Європи.
"Ми повинні враховувати, що Путін може одного дня напасти навіть на країну НАТО", - заявив на початку цього місяця міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, додавши, що це може статися впродовж п'яти років.
Колишній помічник генерального секретаря НАТО Антоніо Міссіролі сказав, що ситуація, "в якій подібні американські гарантії не були б відкликані, але були б пом'якшені або зроблені більш невизначеними", могла б спокусити Кремль перейти до нападу на таку вразливу країну, як Естонія, за допомогою гібридних методів або відкритої військової атаки.
Зростання ризику призвело до закликів до Європи підготуватися, поки не стало занадто пізно.
"Зараз є вікно, яке може тривати один, два, можливо, три роки, протягом яких ми повинні інвестувати ще більше в надійну оборону", - попередив минулого тижня глава оборонного відомства Норвегії генерал Ейрік Крістофферсен.
У грудні голова Бюро національної безпеки Польщі Яцек Сівера заявив, що у східного флангу НАТО є лише три роки, щоб підготуватися до конфронтації.
"Це час, коли необхідно створити сили і засоби, які будуть чітким стримувальним фактором агресії", - сказав він.
Європа не готова
В одному всі погоджуються: зараз Європа вразлива.
"Європа не лише не готова до війни, вона не готується до війни", - застерігає Талліс з німецького аналітичного центру DGAP.
Без США в ЄС немає ні військової техніки, ні живої сили, щоб протистояти Москві у конфлікті високої інтенсивності.
"Європейці не мають можливості захищатися. Захист Балтії потребуватиме серйозних американських військових ресурсів", - сказав колишній посол США Фрід.
Коли йдеться про людські ресурси, чисельність активного і резервного персоналу Росії перевершує чисельність інших європейських держав. Однак, якщо їх об'єднати з українськими збройними силами, чисельність особового складу цих європейських держав може перевищити сили РФ.
Якби Кремль здійснив вторгнення в країну Європи завтра, європейські збройні сили зіштовхнулися б з російською армією, виснаженою війною проти України, але все ще потужною бойовою силою. Минулого року Путін збільшив чисельність армії (включно з резервістами) до 3,3 мільйона осіб, додавши 170 тисяч військовослужбовців, з яких понад 600 тисяч зараз воюють проти України.
Попри втрати на полі бою, Росія все ще переважає європейські країни НАТО за кількістю (хоча і не за якістю) танків, артилерійських систем і літаків. Цього року РФ також офіційно витратить 4,4% ВВП на оборону, хоча реальна цифра, ймовірно, значно вища.
Без Вашингтона Європа, швидше за все, виявилась би вкрай недостатньо озброєною. У грудні колишній генерал-лейтенант Марк Тіс заявив, що бельгійським військовим настільки не вистачає боєприпасів і фінансування, що солдатам "доведеться кидати каміння" майже одразу після початку будь-якого конфлікту.
США мають близько ста тисяч військовослужбовців, дислокованих у Європі, близько третини з них - у Німеччині, а також невеликий контингент у Польщі, який зростає. Ці цифри можуть бути невеликими, але протягом десятиліть вони слугували гарантією відданості Вашингтона і стримувальним фактором проти агресії.
НАТО створило сили передового розгортання в прифронтових країнах; найбільшим з них буде загін на чолі з Німеччиною в Литві, куди Бундесвер планує відправити 4800 військовослужбовців до 2027 року. Але європейські країни, ймовірно, навіть не зможуть достатньо швидко перекинути підкріплення до країн Балтії, щоб негайно підтримати тамтешні війська, попереджають високопосадовці Альянсу.
Після закінчення холодної війни чисельність європейських збройних сил скоротилася. Багато країн Європи скасували непопулярні закони про призов до армії і перейшли на професійні збройні сили. У період з 1989 по 2022 рік кількість військовослужбовців у ЄС скоротилася з 3,4 мільйона до 1,3 мільйона.
Безпосереднім пріоритетом є сухопутні війська, заявив міністр оборони Швеції Пол Йонсон.
"Коли мова йде про наші збройні сили, очевидно, що нам потрібно підвищити готовність і доступність, особливо сухопутних військ", - пояснив він.
Збройні сили континенту, що покладаються на добровольців, зіштовхнулися з проблемами у поповненні особового складу не лише в Німеччині, Великій Британії, Іспанії та Франції, але навіть у країнах, розташованих ближче до лінії фронту, таких як Румунія, Польща і Болгарія.
Дефіцит особового складу є серйозним викликом для військових, яки потрібне посилення.
"Якщо ми не зможемо укомплектувати наші збройні сили, то всі додаткові бюджетні кошти і закупівлі не матимуть очікуваного ефекту", - сказав голова військового комітету ЄС генерал Роберт Брігер.
Для деяких країн незаконна анексія Криму Росією в 2014 році стала тривожним сигналом. Країни Балтії та Північної Європи повернулися до призову на військову службу. Литва відновила призов у 2015 році, Швеція - у 2017 році, а Латвія - у 2023 році. В оборонній лізі Естонії цивільне населення регулярно тренується на випадок російського вторгнення.
Чисельність збройних сил Польщі тривалий час коливалася на рівні ста тисяч осіб, але в останні роки вона почала зростати. Попередній уряд хотів, щоб їх кількість зросла до 300 тисяч, але нова адміністрація прем'єр-міністра Дональда Туска більш обережно ставиться до таких великих цифр.
Хоча чисельність військ зростає, вона ще не досягла рівня, який би дозволив розгортання великих сил у разі нападу Росії. Німеччина має 183 150 військовослужбовців на дійсній службі. Закривають трійку найбільших європейських військових викликів Франція з 303 750 військовослужбовцями і Велика Британія з 150 350.
Фінляндія, де напруженість у відносинах із Росією є ключовим питанням напередодні президентських виборів наприкінці січня, входить до групи європейських країн, найбільш підготовлених до конфронтації з Москвою. У країні з населенням 5,5 млн осіб 900 тисяч громадян мають базову військову підготовку.
"У нас дуже сильні військово-повітряні сили, армія і флот, включаючи, звичайно, озброєння, в тому числі найбільшу артилерію в Європі разом з Польщею, тому люди розуміють, що ми зробили свою справу", - сказав колишній прем'єр-міністр і нинішній кандидат у президенти країни Олександр Стубб.
Хоча європейські лідери заговорили про посилення готовності, вони ще не почали пояснювати своїм громадянам, які жертви це потягне за собою.
Перехід на військові рейки вимагатиме величезних коштів, значно більшої кількості військ на східному фланзі Європи, посилення координації між столицями і зміни громадської думки.
Щоб підготуватися до найгіршого, європейським країнам потрібно "витрачати, витрачати, витрачати", за словами наукового співробітника Німецького фонду Маршалла Гесіне Вебер.
Не можна сказати, що на європейські країни не чинився тиск з вимогою збільшити військові витрати. Ще у 2006 році міністри оборони країн НАТО погодили цільовий показник витрат на оборону в розмірі 2% ВВП.
І все ж, попри російські атаки на Україну та багаторічні вмовляння Вашингтона, станом на минулий рік лише 11 з 31 члена Альянсу досягли цієї мети - вісім з них є прифронтовими державами, що межують з Росією або Україною.
Втім, вливати більше грошей в оборону нелегко для політиків, особливо в Західній Європі, де війна все ще здається далекою. Військові витрати означають менше коштів для соціального забезпечення та зеленого переходу. Крім того, країни ЄС вже мають велику заборгованість через коронавірусну кризу, а перспективи зростання виглядають похмурими.
"Важливо створити правильне обрамлення, щоб переконати громадську думку", - каже Вебер.
За її словами, в Німеччині дебати подаються як компроміс між будівництвом нової школи або купівлею танків.
"Це неправильно. Швидше, мова йде про захист і безпеку нашого способу життя", - пояснила аналітик.
Як показала історія 20-го століття, демократії можуть не поспішати переходити на військові рейки, але коли вони це роблять, з ними важко зрівнятися. Питання для Європи полягає в тому, чи достатньо швидко вона змінюється.
"Демократії, на жаль, дуже громіздкі і повільні у своїх рішеннях. І через це їм постійно загрожують тоталітарні режими", - сказав український військовий Сергій Гнезділов.
На відміну від Росії, де на хлібзаводах тепер виробляють безпілотники-вбивці, і яка минулого року виготовила близько двох мільйонів артилерійських снарядів, Європа, попри вторгнення РФ в Україну, так і не перейшла до економіки воєнного часу. Її обіцянка передати Києву мільйон снарядів до березня, дана рік тому, схоже, не буде виконана.
"В Європі ми маємо оборонно-промисловий потенціал, здебільшого розрахований на мирний час", - заявив глава Міноборони Швеції Йонсон.
За словами генерала Брігера, Європа "терміново потребує" більше стратегічних транспортних засобів, космічних засобів раннього попередження і наземних засобів, таких як протитанкове обладнання, протиповітряна оборона і техніка для боротьби з безпілотниками.
Це не означає, що нічого не робиться. Французький виробник озброєнь Nexter тепер виробляє шість самохідних гаубиць Caesar на місяць замість двох. Німецькі компанії KMW і Rheinmetall, як повідомляється, хочуть збільшити виробництво основних бойових танків Leopard 2 з приблизно 40 до близько 100 на рік протягом наступних кількох років, а Фінляндія планує подвоїти виробництво боєприпасів. Європейський виробник ракет MBDA інвестує мільярд євро у свої заводи.
Німеччина, яка заявляє, що цього року досягне 2-відсоткового рівня витрат на оборону завдяки спеціальному одноразовому військовому фонду на 100 мільярдів євро, вперше з 2011 року переглянула свою військову стратегію в листопаді минулого року, прагнучи зробити Бундесвер "боєздатним".
Польща перебуває у стані купівельної лихоманки, підписуючи угоди про купівлю південнокорейських і американських танків, винищувачів, артилерії, ракет і систем протиповітряної оборони. Новий уряд країни обіцяє ретельно вивчити деякі з цих контрактів, але все ще налаштований на модернізацію армії, яка віддала Україні майже весь свій арсенал радянських часів. Озброюються також Румунія, Чехія та інші країни.
Але конвеєр нового обладнання все ще відносно порожній, особливо з огляду на те, що багато чого відправляється в Україну, а поставки можуть тривати місяцями або роками. Існує також велике питання щодо часу будь-якого потенційного російського вторгнення і того, чи буде Європа готова вчасно.
"Важливо підкреслити, що був досягнутий прогрес, але якщо порівняти те, що було зроблено до цього часу, з тим, що, ймовірно, потрібно зробити, ми все ще говоримо про дрібний прогрес", - сказав колишній помічник генерального секретаря НАТО Міссіролі.
Прогрес викликаний "шоком" від вторгнення Росії в Україну, сказав він, додавши, що “може знадобитися ще один шок".
Не зупинятися на досягнутому
Урядам країн Європейського Союзу також потрібно буде вирішити, чи хочуть вони, щоб Брюссель відігравав більшу роль в обороні. Естонія і Франція, до яких приєднався президент Євроради Шарль Мішель, висувають ідею спільного посилення обороноздатності ЄС.
Наприкінці лютого єврокомісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон представить свою Європейську оборонно-промислову стратегію. Згідно з внутрішніми документами, з якими ознайомилося видання POLITICO, він може наполягати на збільшенні спільних закупівель озброєнь і координації оборонних бюджетів урядів з метою підвищення ефективності та підтримки компаній Союзу.
Бретон також хоче, щоб ЄС запровадив щось подібне до надзвичайних повноважень президента США, які дозволяють Білому дому переорієнтувати промисловість країни на оборонне виробництво в разі надзвичайної ситуації - що могло б привести до справжньої економіки воєнного часу.
Зрештою, як заявив Бретон на початку цього місяця, ЄС знадобиться 100 мільярдів євро для збільшення оборонного виробництва. За його словами, за 18-24 місяці Союз може зрівнятися з Росією у виробництві озброєнь.
Інші посадовці ЄС закликають до більшої стандартизації і оперативної сумісності європейських збройних сил. За даними Інституту Жака Делора, країни ЄС мають 17 різних типів танків, тоді як США - лише один.
Однак надання Брюсселю занадто великих повноважень у сфері оборони, швидше за все, зустріне опір у деяких країнах ЄС.
"Було б дуже розумно зробити це на європейському рівні. Це заощадило б багато грошей, зробило б нас більшим гравцем, а також допомогло б Україні”, - сказала німецький депутат від партії "Зелених", яка входить до підкомітету з питань безпеки і оборони Європейського парламенту Ханна Нойманн.
"Але [президент Єврокомісії Урсула] фон дер Ляєн і Бретон будують великі плани без схвалення з боку країн-членів, які все ще вважають, що влада повинна належати їм", - додала вона.
Тим часом, перспектива протистояти Москві без американської підтримки змусила декого в Європі розглянути колись немислиме: створення власних ядерних арсеналів.
Ядерна зброя, зрештою, є головним засобом стримування і війна РФ проти України слугує повчальним прикладом.
Після розпаду Радянського Союзу США та інші країни змусили Київ відмовитися від успадкованого ядерного арсеналу в 1994 році в обмін на російські та західні гарантії.
Навіть тоді деякі лідери вважали це дуже ризикованим рішенням. Президент Франції Франсуа Міттеран, як повідомлялося, попереджав свого українського колегу Леоніда Кучму, що той робить помилку.
Білл Клінтон, який на той час був президентом США, шкодує про те, що спонукав Україну відмовитися від ядерної зброї.
Можливий відхід США призведе до того, що значна частина ЄС, яка звикла бути під ядерною парасолькою Штатів, раптово виявиться незахищеною.
"Європа не має можливості забезпечити ядерне стримування так, як це робить Америка, ні за обсягом, ні за дальністю", - сказав науковий співробітник RUSI Ніл Мелвін.
Франція і Велика Британія все ще матимуть ядерну зброю, але те, скільки її вони зможуть поставити на службу своїм союзникам і за яких умов, залишається відкритим питанням, вважає колишній помічник генерального секретаря НАТО Камілла Гранд.
Велика Британія має близько 200 боєголовок, якими вона частково забезпечує оборону НАТО. Франція має близько 300, але вони призначені лише для національної оборони.
Останнє зараз обговорюється: цього місяця впливовий французький експерт з питань оборони і безпеки Жан-Домінік Мерше заявив в інтерв'ю Le Point, що Франція повинна "якось поділитися" своєю ядерною зброєю з європейськими союзниками, так само, як це робить Вашингтон.
Це ідея, на яку президент Франції Еммануель Макрон натякав кілька років тому, але яка ніколи серйозно не розглядалася. У середу, 24 січня, голова найбільшої фракції у Європарламенті Манфред Вебер заявив, що європейці повинні відновити обговорення цього питання.
"Макрон вже давно запропонував, особливо німцям, розглянути питання про те, як французька ядерна парасолька може бути поміщена в європейські рамки. Зараз саме час пристати на цю пропозицію Макрона", - сказав Вебер.
Такий крок лише порушить ще одне питання: чи дійсно можна розраховувати на те, що Париж або Лондон підуть на ризик ядерної війни, щоб стримати російські війська від походу на Таллінн або Варшаву?
"Що означає поширити ядерну парасольку на Польщу? Ми відкриваємо ядерний вогонь по Росії? Тому що ми отримаємо такий самий вибух на власній землі. Ніхто не довіряє такій перспективі", - запитує колишній французький полковник Гойя.
Невизначеність змусила європейських лідерів шукати інші варіанти. У грудні колишній міністр закордонних справ Німеччини від "зелених" Йошка Фішер заявив, що ЄС потребує власної ядерної зброї, хоча це порушує питання про те, як Союз зможе керувати ядерними ударними силами.
Тим часом у Польщі з'явилися заклики до створення власного арсеналу. Такі погляди поки що не масові, але вони, ймовірно, посиляться під час можливого президентства Трампа в США.
Для українського солдата Гнезділова, який воює з російськими загарбниками, відповідь на всі ці проблеми проста: якщо Європа не хоче воювати з Росією, її лідери повинні забезпечити Україні засоби для перемоги над Москвою вже зараз.
"Бо якщо Путін не зупиниться, чи готова Європа до війни сьогодні? Якщо Україна впаде, чи готова Європа захищати себе?" - запитав він.
Раніше повідомлялося, що Росія з її імперськими амбіціями становить найбільшу і найнагальнішу загрозу для країн НАТО. Після закінчення інтенсивних бойових дій у війні проти України московському режиму може знадобитися від шести до десяти років для відновлення своїх збройних сил. За цей час Альянс повинен забезпечити можливість своїх збройних сил стримувати РФ і, в разі необхідності, воювати проти Росії. Лише так можна зменшити ризик нової війни в Європі, вважають дослідники Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP).
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google