Підтримати
До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україні розроблялася власна інноваційна бойова машина піхоти, яка могла б бути не гіршою за американську Bradley. Над проєктом з назвою "Вавілон" працювали спеціалісти одного з приватних підприємств. Нову БМП могли б запустити в серійне виробництво до початку великого вторгнення РФ, але низка інцидентів, конфліктів і спірних рішень, у тому числі за участі Міністерства оборони, призвели до закриття програми, розпуску команди конструкторів і втрати напрацювань, пише “Економічна правда”.
За даними джерел видання, кілька місяців тому прокуратура розпочала досудове розслідування щодо неналежного виконання службових обов’язків, яке призвело до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу), причетними до зриву проєкту. Це сталося після проведення Міністерством оборони внутрішнього аудиту в 2023 році. Автор тексту "ЕП" назвав історію "Вавілону" “еталонною відповіддю на питання, чому Україна під час війни самотужки не виробляє окремі дефіцитні види озброєння”.
Історія розробки української бойової машини піхоти почалася з інженерної групи "Арей" у Києві, яка в 2014 році була маленькою майстернею та готувала бронетехніку для бійців батальйону "Азов". Нею керувала родина міністра юстиції часів президента Віктора Ющенка Романа Зварича. Згодом до майстерні доєдналися конструктори Микола Степанов та його син Сергій, які збирали танки на заводі імені Малишева в Харкові.
Цех "Арея" працював на збанкрутілому машинобудівному заводі "АТЕК". Там також розміщувався тренувальний табір добровольців. Поряд була інфраструктура з залізницею.
Маючи 45 років досвіду роботи конструктором і десятки розробок у галузі бронетехніки (серед яких модернізація танків Т-64, Т-72 і перша серійна партія БМ "Оплот"), управляти підприємством став Микола Степанов. Він хотів створити там сучасне танкове виробництво. За Степановим прийшли фахівці з танкових заводів різних міст.
“Перевага приватної оборонної компанії була у відсутності політичних надбудов на кшталт "Укроборонпрому". Конструктори не стикалися з бюрократією, корупцією, спілкувалися з військовими та готували машини за їх відгуками”, — йдеться в матеріалі.
Однією з перших розробок стала важка бойова машина "Азовець" для міських боїв. У 2015 році техніку офіційно представив тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Хоча машина була “дуже сира”, серійне виробництво так і не почалося. З часом цехи "АТЕКу" відновлювалися та наповнювалися обладнанням, там активно ремонтувалася та модернізовувалася броньована техніка.
З часом "Арей" помітили в Міноборони. Представників майстерні запросили в Центральний науково-дослідний інститут (ЦНДІ) Збройних Сил України, щоб ті показали всі свої розробки. Під час великої наради за участі Генштабу та Міноборони військові підтвердили, що розробки Степанова потрібні армії, зокрема важка БМП "Азовочка". Після кількох подібних заходів названий проєкт перетворився на дослідно-конструкторську роботу (ДКР) з розробки важкої бойової машини піхоти за фінансування міністерства під кодовою назвою "Вавілон".
Йшлося про машину на базі танку Т-64А, маса якої мала б скласти 36 тонн — тобто, на 10 тонн більше, ніж Bradley. Степанов назвав найближчим її аналогом 60-тонну ізраїльську БМП "Намер" з максимальним захистом екіпажу. Основа від Т-64А означала простоту ремонту та виробництва. "Вавілон" планувалася як машина перехідного періоду, поки Україна не знайде інше базове шасі.
Інше ж обладнання хотіли встановлювати сучасних зразків чи розробляти самостійно. Наприклад, планувалося оснащення БМП єдиним цифровим комплексом управління для контролю всіх показників і обміну інформацією з підрозділом. Високу потужність могло забезпечити поєднання німецького дизельного двигуна TCD16.0V8 з електричним.
"Противник зазвичай намагається вразити двигун або систему охолодження. Гібридний привід дозволяє машині на електриці покинути поле бою навіть якщо основний двигун вийде з ладу. До того ж основний мотор доволі шумний, тому електричний привід дозволить бути більш непомітним", — пояснив Сергій Степанов.
Крім того, спеціалісти прагнули розробити з нуля броню, щоб вона могла захистити військових від танкових пострілів. Для зварювання було куплено сучасну німецьку установку, інструменти якої, за словами Степанова, використовувалися для бронювання танків Leopard. Згодом на випробуваннях макет української БМП витримав влучання 125-мм боєприпасу з 500 метрів.
Вартість "Вавілона", імовірно, склала б до 1,8 млн доларів. Це менше, ніж для іноземних аналогів, адже БМП та близько 75% її деталей мали б вироблятися в Україні
“Інноваційні напрацювання "Арея" могли вилитися не тільки в розробку БМП, а й освіжити інші моделі української бронетехніки. Однак для реалізації планів потрібно було пройти сім кіл бюрократичного пекла”, — зазначається в матеріалі.
У компанії "Арей" почалися проблеми після запуску дослідно-конструкторської роботи "Вавілон". У жовтні 2016-го на "АТЕК" і в танкові цехи увірвалися невідомі, які вигнали охоронців та перекрили прохідну. Інженери на завод не змогли повернутися, але обладнання на мільйони гривень залишилося всередині.
“Пояснити коротко, що сталося тієї ночі, неможливо. Три десятки гектарів київської землі біля станції метро і тисячі тонн металобрухту приваблюють багатьох ділків. Конфлікт між збанкрутілими власниками, "інвесторами", орендарями цехів та "Азовом" за "АТЕК" — тема для окремої статті”, — написав автор.
Тоді майстерня звернулася до Служби безпеки України з проханням "опломбувати" 19-й та 60-й цехи, де розробляли бронетехніку. За представників "Арею" вступилося командування військ. Зокрема, за даними “ЕП”, тодішній начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко просив ексголову СБУ Василя Грицака розблокувати цехи "Арея".
Згідно з текстом, “військових ніхто не послухав”, а “за мовчазної згоди силовиків на "АТЕК" почали зносити цехи під забудову”. Світлана Зварич розповіла про розкрадання 246 верстатів, знесення відремонтованих кранів біля залізниці і трансформаторних будок.
Після інциденту військові прихистили конструкторів у невеликому цеху 482-го конструкторсько-технологічного центру Збройних Сил, через пів року колектив почав орендувати приміщення у місті Васильків Київської області. Було докуплено обладнання та відновлено роботу. Але виготовити дослідний зразок, провести випробування та запустити серійне виробництво хотіли на Київському бронетанковому заводі (КБТЗ).
Інші труднощі виникли з технічним завданням, яке було треба для початку розробки “Вавілону”. "Арей" чекав документ від Центрального науково-дослідного інституту понад два роки, а роботи почалися наприкінці 2018-го. Як розповів у коментарі Сергій Степанов, ТЗ, до того ж, містило багато помилок, зокрема десятки неактуальних ГОСТів, нереалістичні умови чи відсутність вимог. Також була вимога, якої взагалі не мало б бути, — про встановлення конкретної деталі на бойову машину піхоти — динамічного захисту ХСЧКВ. Керівник ЦНДІ генерал Ігор Чепков був одним з розробників ХСЧКВ. Вимога про цей захист, за даними "Арея", стала нібито одним з ключових конфліктних моментів між виробником і замовником. Згодом ТЗ скоригували, але не згадану вимогу.
Згідно з матеріалом, зміни до технічного завдання розглядали шість місяців. Тоді підприємство не фінансувалося та зазнало збитків на 3 мільйони гривень. Людей не звільняли, щоб не отримати негативний висновок щодо спроможності виконати роботу.
У вересні 2019 року “Арей” перейшов до другого етапу розробки БМП. Упродовж наступних місяців компанія зіткнулася з позаплановими перевірками військових представників. Керівництво запрошували на засідання безпекового комітету Верховної Ради, на розгляді було питання передачі ДКР "Вавілон" одному з харківських держпідприємств.
"Перший заступник голови комітету Михайло Забродський ставив жорсткі та конструктивні питання. Ми змогли на все відповісти та підтвердити документально. У підсумку комітет став на наш бік і залишив розробку нам", — переповіла Світлана Зварич.
Попри позитивні висновки перевірок, Чепков у листі до Міноборони незабаром поскаржився, нібито "Арей" не ухвалив рішення про виготовлення дослідного зразка, тому після другого етапу компанія може відмовитися від проєкту. Хоча підприємство не збиралося відмовлятися від “Вавілону”. На підставі листа Міноборони в 2019 році, як пише “Економічна правда”, вирішило "притримати" аванс у 26 млн грн, що спричинило нові фінансові проблеми для конструкторів і звільнення частини фахівців. Аванс виплатили лише через пів року, але команда змогла завершити другий етап, підготувавши 22 тисячі аркушів конструкторської документації, макет машини та провівши випробування нового захисту.
Згодом в "Арей" знову прийшли військові з перевіркою та підтвердили належне виконання другого етапу і технічну можливість переходу до третього. Але, як зазначається, Міноборони запропонувало конструкторам перенести виробництво дослідного зразка на завод Малишева в Харкові через нібито відсутність достатніх потужностей.
“На той момент на КБТЗ вже готувалися цехи для виготовлення дослідного зразка "Вавілона" та були підписані всі необхідні угоди. За словами Зварич, попри це Міноборони все одно наполягало на перенесені виробництва в Харків. "Арей" на це не погодився, адже вже набрав співробітників у Києві. У підсумку фінансування третього етапу не розпочалося. "Арей" знову залишився без грошей аж до кінця 2021 року, поки не закінчився основний контракт. Збитки становили 28 млн грн і їх ніхто не компенсував, адже в контрактах не закладають відповідальність замовника за зрив фінансування”, — розповіли в матеріалі.
У межах проєкту було розроблено унікальне програмне забезпечення, оптико-електронні пристрої, енергоагрегат. Але все, схоже, було дарма, оскільки 22 лютого 2022 року програму ДКР "Вавілон" закрили. Як з’ясували журналісти, рішення ухвалили, не врахувавши позицію командування Сухопутних сил ЗСУ.
У тексті додали: “Продовжувати роботи ніхто не збирався. Міноборони просто не забрало конструкторську документацію та макети, на які витратило 50 млн грн платників податків. За словами Зварич, це майно за законом належить Міноборони. Після завершення контракту "Арей" не мав права ставити собі на баланс технічну документацію та макети, тож не раз просив їх забрати. Але цього не зробили”,
Більше того, у квітні 2022 року російських снаряд знищив у Харкові 22 тисячі сторінок конструкторської документації для бойової машини піхоти. Макети вціліли, бо були в іншому місці. Про втрату науково-технічної продукції, зокрема, йдеться у “внутрішньому документі”, який підтверджує кримінальне провадження у межах цієї історії. Імена фігурантів справи поки не відомі.
За інформацією “ЕП”, команда конструкторів, які займалася ДКР "Вавілон", розійшлася по різних компаніях, а на місці "АТЕК" — випалена земля. Журналісти зауважили: “У Міноборони провал розробки БМП "Вавілон" ніби й не помітили. Причетні до цього проєкту чиновники не покарані. Ситуація з ДКР "Вавілон" загалом характеризує роботу дослідно-конструкторських програм Міноборони, які ніколи не славилися ефективністю. З 2022 року відомство щороку виділяє на програми ДКР 3 млрд грн”.
Також з’ясувалося, що через два місяці після початку розслідування стосовно чиновників Міноборони щодо технічної документації, на пошту "Арея" надійшов позов від оборонного відомства "про витребування майна з чужого незаконного володіння". У компанії запевнили, що, попри знищення конструкторської документації, можуть її відновити з електронних копій. Степанов висловив готовність знову зібрати команду та завершити розробку.
“Уже у 2024 році в Міноборони знову зібралася нарада. Представники "Арея", військові та Міноборони обговорювали можливість поновлення ДКР "Вавілон". Проте, за словами Степанова, конструктиву на нараді було мало. Результат цієї довгої історії поки що такий: Україна не має і ще довго не матиме власної БМП”, — підсумовується в матеріалі.
Про те, як працює схема зі знищення вітчизняних військових розробок, також писала для ZN.UA Світлана Зварич у статті "Технології зриву державного оборонного замовлення".
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google