Підтримати
Володимир Пікузо, 38-річний юрист, заснував "Агенцію оборонних закупівель" України незабаром після лютого 2022 року. Він зазначає, що летальна допомога на десятки мільярдів фунтів, надана Україні з лютого 2022 року — це лише мала частина того, що необхідне для відбиття більших і краще фінансованих сил Путіна, пише Гаррі Йорк, заступник політичного редактора газети The Sunday Times.
"Нам недостатньо наданої зброї", — каже він, зазначаючи, що протягом перших місяців вторгнення Росії приблизно 60% озброєння, розгорнутого на полі бою, було поставлено Заходом, а решту придбала безпосередньо Україна — "але це було лише 10% від наших реальних потреб".
Пікузо вважає, що, щоб переломити хід війни, Україні доведеться витратити суму, яка "втричі або вчетверо" перевищує оборонний бюджет Китаю у 200 мільярдів доларів. Це збігається з оцінкою високопоставлених британських військових, які вважають, що Україні потрібно ще 300 мільярдів доларів, щоб зрівнятися з Росією за обсягами виробництва. Засновник агенції додає, що бюджет України "недостатній, щоб забезпечити навіть 20% наших реальних потреб на полі бою".
Пікузо зазначає, що багато країн запровадили ембарго на постачання зброї де-факто після анексії Путіним Криму у 2014 році й відмовилися від значущих поставок в Україну. Ситуація змінилася в другій половині 2021 року, коли американська розвідка дійшла висновку про неминучість повномасштабного конфлікту, і Білий дім санкціонував постачання протитанкових ракет Javelin. Засновник "Агенції оборонних закупівель" вважає, що це стало однією з головних причин початку війни.
"Саме відсутність масштабних поставок в Україну змусила Росію замислитися над можливістю швидкої перемоги. Вони були впевнені, що ми не будемо готові до такої боротьби — і ми не були готові", — каже він.
Україна хотіла б мати справу безпосередньо з виробниками озброєнь і намагалася налагодити інші надійні шляхи закупівель. Пікузо повідомляє, що вона неодноразово намагалася переконати норвезьких і шведських виробників запустити виробничі лінії, але вони відмовилися, посилаючись на високу вартість інвестицій і недостатню прибутковість. Він наводить випадки, коли його команда намагалася придбати "критично необхідну партію боєприпасів", експорт яких був заборонений національним урядом.
"Ми отримуємо категоричну відмову, але потім нам телефонують і радять надіслати лист про наміри певній компанії-посереднику, можливо, навіть не в цій країні. Коли ми надсилаємо лист про наміри й нам надають проєкт контракту, ми одразу отримуємо дозвіл на поставку цієї партії в Україну. Ми розуміємо, що це не диво, що якийсь конкретний посередник може доставити те, що було повністю обмежено урядом", — додає Пікузо.
У чому проблема для України? Ці дилери знають, що зірвали джекпот, і використовують війну для того, щоб підняти ціни на зброю.
Перед інтерв'ю The Sunday Times отримала список, складений українськими джерелами з детальним знанням системи закупівель, який показує, що вартість багатьох ключових видів озброєнь зросла в шість разів за час війни. До них належать 122-мм ракети "Град" радянських часів, які призначені для обстрілу позицій піхоти, мінометів та артилерії противника. На початку війни дилери продавали їх по 900 доларів за снаряд; зараз вони просять 6 тисяч доларів, хоча Україна отримує їх по 4700 доларів на цю мить.
Ціни на інші боєприпаси, такі як 152-мм снаряди для гаубиць Д-20, далекобійної артилерії, підскочили з 1200 до 5727 доларів, а 125-мм танкові боєприпаси коштують 7420 доларів, порівняно з 1200 доларами. Україні поки що вдається укладати угоди за половину цієї ціни, але незабаром у неї може не залишитися іншого вибору, окрім як погодитися на вищі ціни.
"Найбільш очевидною причиною цього видається гола спекуляція — і той факт, що Росія, як і Україна, розшукує ту ж саму зброю по всьому світу", — йдеться в газеті.
Дилери знають, що росіяни готові платити, і продають тільки тому, хто більше заплатить. Пікузо каже, що деякі постачальники й власники складів притримують запаси, бо знають, що через пів року ціна подвоїться.
Більше про те, навіщо створили "Агенцію оборонних закупівель" та які перші результати роботи пише Віталій Шабунін у статті "Що не так з ДП "Агенція оборонних закупівель"?
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google