Родини зниклих безвісти: як їх підтримати

У реєстрі налічується понад 36 тисяч записів про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Моторошні цифри статистики, за кожною з яких — людське життя. А за кожною зниклою людиною — її родина. Все множиться в геометричній прогресії. Тому говорити про безвісти зниклих та їхні родини вкрай необхідно.

Зникнення безвісти є однією з найтяжчих ситуацій, із якими стикаються родини. Це не тільки фізична втрата, а й емоційна та психологічна травма, яка може залишити глибокий слід у серцях тих, хто залишається. Це страшна ситуація, що супроводжується широким спектром емоцій: розпачем, неспокоєм, тривогою, надією та розчаруванням.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Через російсько-українську війну в Україні зниклими безвісти вважаються понад 2 тисячі дітей

«Кожне невлучно сказане оточенням слово залишало болючі шрами»

Що переживають у реальності родини зниклих безвісти?

Наталія — дружина зниклого Анатолія Демченка, вже другий рік чекає та шукає свого чоловіка.

«Мій чоловік зник безвісти в населеному пункті Одрадівка на Донеччині 15 жовтня 2022 року, — розповідає жінка. — Тоді родини зниклих часто залишалися сам на сам зі своїми проблемами (як пов’язаними з розшуком рідної людини, так і психологічними). Рідні й друзі не знаходили слів, аби підтримати нас, а кожне невлучно сказане оточенням слово залишало болючі шрами в душі.

Завжди намагалася бути сильною жінкою, але тут уперше зрозуміла, що потребую підтримки і що ця підтримка має бути фаховою. Тому я вперше звернулася до психолога. Психологічні гойдалки посилились із початком відпустки. Фізичне та моральне виснаження сягнуло критичної межі. Було враження, що дуже повільно йду на дно. Біль, розпач, звинувачення себе в тому, що немає змоги допомогти... І в цей момент я випадково натрапила на повідомлення про те, що діє група підтримки від Українського ветеранського фонду.

Важливо знати: які дані про полонених та зниклих безвісти не можна поширювати в інтернеті

Лише на груповій терапії, у колі «рівний — рівному», почувши історії інших, я зрозуміла, що все, що відчуваю, є нормальним. Психологи запропонували скористатися індивідуальними консультаціями на гарячій лінії, оскільки група працює раз на тиждень, а на лінію можна звертатися цілодобово, коли найбільше накриває.

Мені здається, що наше суспільство має звертати більше уваги на психологічну підтримку родин зниклих безвісти. Ви можете навіть не помічати, що поруч із вами живуть змучені та виснажені невідомістю тисячі родин героїв».

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Рекламу кол-центру з написом "Буде лише гірше" прибрали в Києві: психолог пояснив, чому вона шкідлива

Чому родинам зниклих безвісти важко переживати втрату

Невизначеність — найскладніший аспект цієї ситуації. Родини зниклих безвісти не знають, що сталося з їхніми близькими, — живі вони чи ні; потрапили в небезпеку, полон чи були поранені. Все це породжує напругу, тривогу, відчуття безсилля. Родини постійно очікують новин, живуть у сподіванні й страху. Життя близьких окреслюється двома станами. По-перше, це невизначеність. Нескінченне ходіння по колу між надією та відчаєм завдає величезного стресу, оскільки родини не можуть знайти спокій і розпочати процес жалоби або відновлення.

По-друге — постійний пошук і надія. Родини зниклих безвісти часто не можуть припинити пошуки та сподіваються на повернення близької людини. Ця надія може бути важкою й виснажливою, оскільки триває нескінченно довго.

Соціальна ізоляція — ще одна складна проблема для родини. Часто такі сім’ї почуваються відокремленими від інших людей, які не розуміють їхньої ситуації повністю. Іноді родини можуть стикнутись із недостатньою підтримкою з боку свого оточення. Це може посилити почуття самотності та безпорадності.

Психологічна підтримка: де її можуть отримати ветерани

Крім того, емоційне знання про можливу втрату також упливає на родини зниклих безвісти. Вони постійно живуть у страху й тривозі, не знаючи, що чекає на них завтра. Це може спричинити посттравматичний стресовий розлад та інші психологічні проблеми, що потребують додаткової психологічної підтримки. Аби дати собі раду з почуттями гніву, вини, розпачу, безпорадності та іншими складними емоціями, може бути потрібно звернутися по допомогу до фахівців.

Окрім емоційних аспектів, родини зниклих безвісти також постають перед практичними труднощами. Вони можуть мати фінансові проблеми, оскільки втрата заробітку годувальника може суттєво позначитися на їхньому доході. Також родинам може бути важко організовувати побут, доглядати за дітьми та виконувати рутинні обов’язки, оскільки вони переживають стрес. Це порушує й родинні зв’язки, й рутину. Батьки можуть стати самотніми вихователями, діти втрачають підтримку. Стає складно планувати далі життя й ухвалювати рішення, оскільки немає певності щодо майбутнього. Це може призвести до відчуття втрати контролю та вплинути на загальне самопочуття всієї родини й окремих її членів.

Отже, важкість переживань родини зниклого безвісти полягає в невизначеності, постійному пошуку й надії, соціальній ізоляції та емоційному навантаженні. Важливо допомагати таким родинам, забезпечуючи їм емоційну та практичну підтримку. Професійні психологи та соціальні служби можуть надати необхідну допомогу в цей важкий період: навчити керувати стресом, пропрацювати емоційні реакції, допомогти родинам зрозуміти та прийняти свої почуття. Зникнення близької людини може бути надзвичайно складною й травматичною ситуацією для всіх, хто з нею пов’язаний.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Поради психолога: як не образити людину з травмою обличчя

Способи підтримки тих, чия близька людина зникла безвісти

• Виявляйте емпатію. Важливо показати свою підтримку родині й друзям. Бажано не говорити «Я розумію, що ви відчуваєте» й не вживати слова «горе». Краще: «Я тут, щоб вас підтримати» або «Я завжди готовий/готова послухати». Люди можуть відчувати розпач, тривогу або збентеження, і їм може бути необхідно висловити свої почуття. Просто бути поруч і прислухатися до їхніх емоцій може бути дуже помічним.
• Будьте присутніми. Бути поруч із родиною й друзями — значний підтримувальний чинник. Будьте доступними для спілкування, проводьте час із ними, допомагайте в повсякденних справах або просто слухайте їх, якщо вони хочуть поділитися почуттями.
• Допомагайте в пошуку. Ви можете пропонувати допомогу в цьому процесі, наприклад, розповідати про зниклу людину знайомим або ділитися інформацією про неї у соцмережах.
• Зберігайте надію. Це важливо робити навіть у найскладніших ситуаціях. Допоможіть родині й друзям вірити в можливість повернення зниклої людини та підтримуйте їх у цьому.
• Звертайтеся до професіоналів. Якщо відчуваєте, що ситуація стає занадто важкою для родини або для вас, не соромтеся звернутися до професіоналів. Психологи та групи підтримки можуть надати необхідну допомогу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ізраїль відновив навчальні курси для українських психологів 

Якою може бути допомога психолога

Психолог може допомогти родині й окремим її членам у разі зникнення безвісти близької людини, надаючи емоційну підтримку та сприяючи відновленню психологічного благополуччя. З власного досвіду хочу навести загальні напрями, в яких психолог може допомогти.

Психологічна підтримка. Психолог може стати слухачем і бути емпатичним до родини. Він може надати простір для висловлення емоцій, розмови про страхи, тривоги й горе, злість, гнів і відчай, які можуть виникнути внаслідок зникнення. Психологи можуть надати родині інструменти та стратегії для керування емоціями.

Розуміння й нормалізація (легалізація) емоцій. Психолог може пояснити, що відчуття суму, тривоги, розчарування, злості, гніву є природними реакціями на такі події, і що ці емоції є важливими й допустимими. Легалізація гніву та злості в родині зниклого безвісти, з мого досвіду, є важливою, оскільки допомагає відчинити двері до зцілення та підтримки. Це дає змогу кожному члену родини висловити свої почуття, зрозуміти одне одного та знайти конструктивні шляхи розв’язання конфліктів. Легалізація гніву також сприяє зміцненню зв’язків у родині та створює основу для подальшого розвитку та росту. Коли гнів і злість легалізовані, родина може працювати разом над пошуком рішень і покращенням комунікації. Це також сприяє підтримці ментального та емоційного благополуччя кожного члена сім’ї.

Розвиток стратегій копінгу, тобто способів психологічної діяльності та поведінки, що виробляються свідомо та спрямовані на подолання стресових і важких побутових ситуацій. Головне завдання копінгу — забезпечення та підтримка благополуччя людини, її фізичного стану, психічного здоров’я та соціальних відносин. Психолог може допомогти родині розвинути стратегії копінгу, що допоможуть їй упоратися зі стресом та емоціями, пов’язаними з втратою. Це можуть бути техніки релаксації, медитації, дихальні вправи або використання позитивних механізмів зцілення. Чи навіть шопінг, який по суті є медитативним і повертає людині відчуття, що вона має вибір у цьому житті.

Підтримка в розвитку сильних сторін. Психолог може допомогти родині виявити й розвинути сильні сторони та ресурси, які допоможуть їм пережити цей важкий період. Він може сприяти збереженню родинних зв’язків, підтримувати позитивну комунікацію та сприяти взаємній підтримці.

Рекомендації щодо самопіклування. Психолог може надати родині поради щодо самопіклування й догляду за своїм емоційним і фізичним благополуччям. А також звернути особливу увагу на здоров’я тих, хто має хронічні захворювання. Допомогти знайти можливості вчасно робити дослідження, аналізи, пройти планову шпиталізацію.

Психолог може надати індивідуальну підтримку кожному члену родини, а також провести сімейні консультації, щоб допомогти зміцнити зв’язки й разом пережити цю складну ситуацію. Також психолог може сприяти родині у знаходженні ресурсів і підтримки від інших організацій, які спеціалізуються на роботі з сім’ями. Не варто нехтувати кваліфікованою допомогою.

Фахівці гарячої лінії Українського ветеранського фонду надають підтримку щодня й цілодобово. Дзвінки в межах України безплатні: 0800332029. Також дуже корисним і помічним може бути відвідування груп підтримки.