Хоча війна в Україні за останні місяці дещо відійшла на другий план у новинах, нещодавні масштабні атаки вглиб РФ — зокрема по околицях Санкт-Петербурга — нагадують, що конфлікт вступає в нову і, можливо, вирішальну фазу. Україна демонструє дедалі більшу здатність вражати цілі, які раніше вважалися недосяжними для неї, що свідчить про зміну ініціативи. Тоді як Кремлю стає все важче приховувати від росіян наслідки війни, пише Telegraph.
Росія продовжує кампанію ракетних ударів по українських містах та цивільній інфраструктурі. Багато заяв звучало про можливості Москви у сфері гіперзвукових ракет, проте багато з цих озброєнь, як зазначають у виданні, виявилися набагато менш вирішальними, ніж про це розповідали.
Сучасні західні системи протиповітряної оборони, такі як американський Patriot, продемонстрували вражаючу здатність протистояти загрозам, які вважалися непереборними, як-от російські гіперзвукові ракети «Кинжал» та «Циркон». Як і у випадку з більшістю військових можливостей Росії, реальність на полі бою часто не відповідає риториці, що лунає з Кремля.
Українські технології безпілотників та ракет тепер ставлять Москву та Санкт-Петербург у зону досяжності. Для багатьох заможних росіян, що мешкають у цих містах, війна вже не є віддаленим конфліктом, що точиться у степах східної України. Вона починає зачіпати їхнє повсякденне життя.
Війна також може зачепити їхніх синів призовного віку. Дотепер тягар війни непропорційно лягав на бідніші регіони Росії, етнічні меншини та тих, кого мобілізували з в’язниць. Однак після величезних втрат за понад чотири роки бойових дій серед сімей у великих містах Росії зростає занепокоєння, що їхніх молодих чоловіків також можуть відправити на м’ясорубку. Такі побоювання починають змінювати ставлення громадськості до війни.
Ще одним свідченням напруги, що виникла в російському суспільстві, у виданні називають залежність від іноземної робочої сили, яка лише збільшується. Згідно з повідомленнями, велика кількість робітників з Індії та інших країн приїхала до Росії, аби заповнити вакансії, які залишилися після того як російські чоловіки пішли воювати проти України, загинули в боях або втекли за кордон для уникнення призову. Також з’явилися звинувачення, що деякі іноземні новобранці опинилися набагато ближче до бойових дій, ніж вони очікували.
Ознаки занепокоєння стають дедалі помітнішими, пише Telegraph. Хоча РФ жорстко контролює інформацію, стає дедалі важче приховувати наслідки тривалої війни з великими втратами та зростаючим економічним тиском.
Перші тріщини стали помітними, коли для захисту Москви під час ключових національних подій знадобилися надзвичайні заходи безпеки. Символізм має велике значення в Росії, і будь-яке припущення, що держава не може повністю гарантувати безпеку в столиці, має політичне значення. У виданні зазначили, що президент України Володимир Зеленський завжди розумів важливість стратегічної комунікації, часто використовував її так само ефективно, як і військову силу. І його «дозвіл» провести у Москві парад на 9 травня чудово це показав.
Недавні атаки Росії на цивільні об’єкти також викликають порівняння з конфліктами в інших регіонах. У Сирії, наприклад, режим Башара Асада неодноразово застосовував переважну силу проти цивільного населення і вірив, що страх забезпечить перемогу. Зрештою, це не вдалося. Як зазначають у виданні, історія показує, що населення, яке зазнає тривалих поневірянь, не завжди капітулює. Іноді воно стає ще більш рішучим у своєму опорі. У Сирій капітулював саме Асад.
Дані про жертви російсько-української війни залишаються дуже суперечливими, але немає сумнівів, що обидві сторони зазнали тяжких втрат. Зокрема для Росії втрати живої сили були значними, і чим довше триває війна, тим складніше втримувати підтримку громадськості. Навіть традиційно стійке та покірне населення має свої межі.
Оскільки Кремль стикається з посиленням військового, економічного та політичного тиску, західні уряди повинні залишатися пильними та готовими, вважають у виданні. Деякі російські чиновники продовжують погрожувати ядерною зброєю, але між погрозами ескалації та її здійсненням залишається значна різниця. Будь-яке рішення про застосування ядерної зброї матиме наслідки такого масштабу, які російські лідери повністю усвідомлюють.
Зрештою, зазначають в Telegraph, світ потребує перемир’я, яке може призвести до справедливого та тривалого миру для України. Історія показує, що російські політичні системи можуть швидко змінюватися, коли військові реалії стає неможливо ігнорувати.
Чи наближається цей момент для президента Владіміра Путіна, залишається невідомим, але з’являється дедалі більше ознак того, що Росія може наближатися до критичної стадії конфлікту. Малоймовірно, що Путіну дозволять спокійно піти на пенсію в Москві, як Асаду, якщо війна й надалі складатиметься для нього невдало.
Як писало Reuters, удари українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах, підприємствах із виробництва добрив і портах серйозно вплинули на економіку РФ. Тож Путін доручив урядовцям шукати способи для відновлення економічного зростання. Водночас представники бізнесу заявляють, що найефективнішим кроком для цього стало б припинення війни проти України. Один із високопоставлених російських банкірів заявив, що Путін ще минулого року мав шанс укласти угоду, але втратив його.
Водночас The Washington Post пише, що масовані ракетні удари РФ по Україні є спробою приховати військовий тупик, оскільки фінансові та технічні ресурси Кремля стрімко вичерпуються, а його початкові стратегічні цілі є остаточно не реалістичними.
Аналітики підсумовують, що російський лідер опинився у ситуації «цугцвангу»: продовження поточної стратегії неминуче веде до економічного та технічного колапсу РФ, а відступ означатиме миттєвий політичний крах його режиму. Російський диктатор опинився у пастці, де будь-який крок веде до краху його режиму, розповідає ZN.UA журналіст-міжнародник із 20-річним стажем Володимир Кім у статті «Корозія режиму Путіна. Чому нервує Кремль».
