Підтримати
Війна РФ проти України стала катастрофічною для обох країн. Оскільки жодна зі сторін не має беззаперечної переваги, а їхні політичні позиції повністю розходяться, бойові дії навряд чи закінчаться найближчим часом. Однак очевидно одне: вторгнення РФ в Україну стало переломним моментом після закінчення “холодної війни”, який матиме глибокий і тривалий вплив на світову політику. Про це в статті для The Economist пише професор Пекінського університету Фен Юйцзюнь.
На хід війни впливатимуть чотири основні фактори. Перший - це рівень опору та національної єдності, який демонструють українці, і який до цього часу був надзвичайним. Другий - міжнародна підтримка України, яка, хоча останнім часом і не відповідає очікуванням країни, залишається широкою.
Третій фактор - це характер сучасної війни, боротьба, яка базується на поєднанні індустріальної потужності і систем командування, управління, зв'язку та розвідки. Однією з причин, чому Росії складно у цій війні — вона ще не оговталася від драматичної деіндустріалізації, якої зазнала після розпаду Радянського Союзу.
Останній фактор - це інформація. Коли справа доходить до прийняття рішень, глава Кремля Владімір Путін опиняється в інформаційному коконі, завдяки тому, що він так довго перебуває при владі. Путін і його команда національної безпеки не мають доступу до точних розвідувальних даних, а система, якою вони керують, не має ефективного механізму виправлення помилок. Їхні українські противники більш гнучкі та ефективні.
У комплексі ці чотири фактори роблять кінцеву поразку Росії неминучою. З часом вона буде змушена піти з усіх тимчасово окупованих українських територій, включно з Кримом. Її ядерний потенціал не є гарантією успіху. Хіба ядерна Америка не пішла з Кореї, В'єтнаму та Афганістану?
Хоча війна коштувала Україні надзвичайно дорого, сила та єдність її опору зруйнували міф про те, що Росія непереможна у військовому плані. Україна ще може повстати з попелу. Коли війна закінчиться, вона може розраховувати на перспективи приєднання до Європейського Союзу та НАТО.
Війна є поворотним моментом для Росії. Вона прирекла режим Путіна на широку міжнародну ізоляцію. Йому також довелося мати справу зі складними внутрішньополітичними подіями, від повстання найманців “Вагнера” та інших осередків військових, наприклад, у Бєлгороді, — до етнічної напруженості в кількох російських регіонах і нещодавнього терористичного акту в Москві.
Це свідчить про те, що політичні ризики в Росії дуже високі. Путін нещодавно “переобрався” на посаду президента, але зіштовхнувся з усіма видами можливих подій "чорного лебедя".
На додачу до ризиків, з якими зіштовхується Путін, війна переконує все більше колишніх радянських республік у тому, що імперські амбіції Росії загрожують їхній незалежності, суверенітету й територіальній цілісності. Дедалі більше усвідомлюючи, що про перемогу Росії не може бути й мови, ці держави дистанціюються від Москви різними способами - від формування політики економічного розвитку, яка менше залежить від РФ, до проведення більш збалансованої зовнішньої політики. Як наслідок, перспективи євразійської інтеграції, яку відстоює Росія, потьмяніли.
Тим часом війна РФ проти України змусила Європу прокинутися й усвідомити величезну загрозу, яку військова агресія Росії становить для безпеки континенту та міжнародного порядку, поклавши край розрядці у відносинах між ЄС та РФ, що настала після “холодної війни”. Багато європейських країн розвіяли свої ілюзії щодо путінської Росії.
Водночас війна вивела НАТО зі стану, який президент Франції Еммануель Макрон назвав "мертвим мозком". Оскільки більшість країн Альянсу розширюють свої військові витрати, передовий військовий контингент НАТО в Східній Європі був значно посилений. Вступ Швеції та Фінляндії в Альянс підкреслює нездатність Путіна використати війну для запобігання розширенню НАТО.
Війна також допоможе переформатувати Раду Безпеки ООН. Вона підкреслила нездатність цього органу ефективно виконувати свої обов'язки з підтримання миру в усьому світі та регіональної безпеки, через зловживання правом вето з боку деяких постійних членів. Це обурило міжнародну спільноту, збільшивши шанси на те, що реформа Ради Безпеки прискориться. Німеччина, Японія, Індія та інші країни, ймовірно, стануть постійними членами Радбезу, а п'ять нинішніх постійних членів можуть втратити право вето. Без реформи параліч, який став візитною карткою Ради Безпеки ООН, приведе світ до ще більш небезпечного місця.
Відносини Китаю з Росією не є сталими, і на них вплинули події останніх двох років. Міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров нещодавно відвідав Пекін, де він і його китайський колега вкотре підкреслили тісні зв'язки між двома країнами. Але ця поїздка, схоже, була радше дипломатичною спробою Росії показати, що вона не самотня, ніж справжнім проявом “любові”. Проникливі спостерігачі відзначають, що позиція Китаю щодо Росії повернулася від зв'язків "без обмежень" початку 2022 року, до традиційних принципів "неприєднання, неконфронтації і ненацілювання на треті сторони".
Хоча Китай не приєднався до західних санкцій проти РФ, за словами автора статті, він не порушував їх систематично. Це правда, що Китай імпортував понад 100 млн тонн російської нафти у 2023 році, але це не значно більше, ніж він купував щорічно до війни. Якщо Китай припинить імпортувати російську нафту і натомість купуватиме її в інших країнах, це, на думку професора, призведе до зростання міжнародних цін на нафту, що чинитиме величезний тиск на світову економіку.
З початку війни Пекін провів два раунди дипломатичного посередництва. Успіх виявився невловимим, але ніхто не повинен сумніватися в бажанні Китаю закінчити цю війну шляхом переговорів, вважає Фен Юйцзюнь. За словами професора, це бажання показує, що Китай і Росія - дуже різні країни: РФ прагне підірвати наявний міжнародний і регіональний порядок за допомогою війни, тоді як Китай хоче вирішувати суперечки мирним шляхом.
Оскільки РФ все ще атакує українські військові позиції, критично важливі об'єкти інфраструктури та міста і, можливо, готова до подальшої ескалації, шанси на перемир'я у корейському стилі виглядають примарними. За відсутності фундаментальних змін у політичній системі та ідеології Росії, війна може бути заморожена. Це лише дозволить Росії продовжувати розпочинати нові війни після перепочинку, наражаючи світ на ще більшу небезпеку.
Раніше повідомлялося, що Китай різко збільшив продажі Росії верстатів, мікроелектроніки та інших технологій, які Москва, використовує для виробництва ракет, танків, літаків та іншої зброї для війни.
Нещодавно США попередили, що покладуть на Китай відповідальність, якщо РФ досягне успіхів у війні проти України, після того, як Пекін вкотре оголосив про розширення співпраці з Росією. Китай у відповідь заявив, що не прийматиме "критики чи тиску" через свої зв'язки з РФ.
Хоча Пекін стверджує, що є “нейтральною стороною”, його вже давно критикують за відмову засудити Москву за вторгнення в Україну, а також за непряму підтримку військових дій РФ завдяки розширенню торгівлі з Росією.
Після марних очікувань дієвих посередницьких зусиль Китаю офіційному Києву потрібно правильно розуміти дії й тези Пекіна. Про аспекти, на які варто звернути увагу Україні у відносинах з Китаєм, розповідала кандидат політичних наук Юлія Климишин у статті “Що означає китайська мудрість під час війни в Україні?”.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google