Через 13 місяців після початку російської війни проти України, чиновники в Києві і столицях Заходу досі не мають чіткого розуміння, чому Владімір Путін вирішив почати вторгнення і не можуть точно сказати, які гіпотетичні події можуть переконати його припинити кровопролиття.
Українська армія готується до очікуваного весняного контрнаступу. Військові аналітики вважають, що український прорив на полі битви - це найшвидший і найменш витратний з потенційних шляхів до миру. Однак, для цього потрібно, щоб західні партнери України забезпечити Київ додатковою військовою допомогою. І зробити це потрібно швидше, ніж відбувалися попередні постачання.
«Успіх української армії, ймовірно, зведеться до її здатності продовжувати максимально використовувати повільне та недостатнє постачання західної зброї», - пише Newsweek, нагадуючи, що з початку російського вторгнення США надали Україні військову допомогу на більш ніж 30 мільярдів доларів. А інші демократичні країни доповнили її засобами ще на приблизно 20 мільярдів.
Передача протитанкових ракет Javelin, систем РСЗВ HIMARS і гаубиць М777 зіграли важливу роль в успіхах України на полі битви. Але військові аналітики наголошують, що потрібно ще більше зброї.
«Серед експертів і в політичних колах поширений доволі помилковий аргумент. Вони кажуть, що ми відправили Україні всю цю зброю, а великого прориву з часів визволення Херсона в листопаді так і не було. А отже військова допомога - це витрати без вигоди. Проблема цього аргументу в тому, що якщо подивитися на оперативні українські потреби і порівняти їх з тим, що ми відправляємо, то можна помітити між ними великі розбіжності. Проблема в тому, що ми насправді не дали українцям достатньо засобів, щоб вони могли показати, на що вони справді здатні. Їхня здатність освоювати засоби не була повною перенасичена. Але ми й далі тримаємо Україну на «голодній дієті» у питанні допомоги», - сказав виданню аналітик «Інституту дослідження війни» (ISW) Джордж Баррос.
Деякі критики відправки зброї Україні наголошують на витратах грошей платників податків. Баррос пояснює, що поки російська армія становить загрозу для миру і процвітання Європи, західним урядам доведеться витрачати багато грошей на оборону. Зважаючи на готовність українських солдатів фізично протистояти цій російській загрозі замість всього Західного світу, в інтересах всіх демократичних столиць забезпечити Україну озброєнням, необхідним для перемоги над армією Росії на полі битви.
«Ми витратили десятиліття, накопичуючи стратегічні запаси, щоб бути готовими до будь-якої гіпотетичної «великої війни» з Росією. З точки зору суто реалістичних і суто егоїстичних американських інтересів, українці ведуть війну за нас, використовуючи невелику частину ресурсів, які нам довелося б витратити самим у конфлікті зі російською армією», - пояснив експерт, додавши, що допомога Україні - це надзвичайно ефективне використання доларів з оборонних бюджетів.
Newsweek пише, що на даний момент жодна зі сторін конфлікту не готова шукати мир.
«Якщо подивитися на ситуацію з точки зору кожної зі сторін, можна дуже легко зрозуміти, чому ані Владімір Путін, ані Володимир Зеленський не готові сісти за стіл переговорів. Путін поставив на кін все. І він, схоже готовий ризикнути майже всім, щоб добитися повного контролю над Україною. Для українців це означає, що вони ведуть битву за національне виживання. І вони готові чинити опір», - сказав колишній посол США в Україні і Росії, а нині науковий співробітник аналітичного центру RAND Джон Теффт.
Він розповів Newsweek, що в певних колах тривають розмови про потенційний мир між Києвом і Москвою «за корейською моделлю».
«Але надто багато змінних залишаються невизначеними, перш ніж ми зможемо справді реалістично уявити, як і коли конфлікт може закінчитися. Я дуже нервую, коли чую, як хтось з певним рівнем впевненості говорить, що знає, як все це закінчиться», - додав Теффт.
Інше занепокоєння, про яке критики допомоги Україні часто говорять - це страх перед ескалацією з боку Росії. 24 лютого 2022 року, оголошуючи про початок вторгнення, Путін натякнув на готовність застосувати ядерну зброю. З того моменту він неодноразово вдавався до розмитої ядерної риторики, натякаючи, що передача українській армії систем HIMARS, або танків, або винищувачів буде порушенням «червоної лінії» Кремля. Така ж риторика використовувалася, щоб переконати Україну в тому, що удари по території Криму або інших окупованих територіях, або по цілях в самій РФ буде загрожувати ядерною ескалацією.
Під час спільної прес-конференції з Сі Цзіньпіном в Москві у вівторок Путін припустив, що постачання Україні танкових снарядів, які містять збіднений уран, теж може призвести до російської ядерної відповіді.
«Якщо це станеться, тоді Росія буде змушена відповісти колективному Заходу на його застосування зброї, яка містить ядерні компоненти», - сказав Путін.
Баррос пояснив, що апокаліптична риторика Кремля - це не серйозна загроза, а скоріше інструмент, який російські чиновники використовують з конкретною метою. І досить ефективно.
«Кожного разу, коли ми обговорюємо можливість, щоб Захід передав Україні нові системи озброєння, Кремль починає натякати, що «цього разу ми справді підходимо до ядерної червоної лінії». І кожного разу ми даємо Україні системи, про які йдеться. І виявляється, що російська червона лінія навіть не існує», - нагадав аналітик ISW.
«Ми повинні припинити затримувати постачання допомоги через страх, який нам умисне нав’язують через інформаційні операції Кремля. Якби ми на Заході не витрачали так багато часу на суперечки про те, чи можна нам відправити Україні танки, тоді українці вже зараз були б готові їх використовувати», - переконаний Баррос.
Він наголосив, що саме затримка з постачанням допомоги, а не сама допомога, затягує війну.
«Кремль успішно використав цей час, щоб залатати дірки в своїй обороні. І не українці винні в тому, що це сталося, ми винні. Я все ще вважаю, що Україна добре покаже себе навесні і влітку, використовуючи те, що в неї є. Але це не означає, що ми робимо достатньо, щоб допомогти їй закінчити цю війну якомога швидше», - додав аналітик ISW.