Нам потрібно більше правди. Українці формують собі реальність, якої не існує — військова психологиня

Зараз правда подається українцям порційно та цензуровано – громадяни не знають усього про те, що насправді відбувається у країні. Цей фактор під час інтерв'ю "Голосу Америки" проаналізувала військова психологиня, кандидатка наук, підполковниця ЗСУ та професійна переговірниця Ірина Андрух. 

За її словами, з одного боку це можна зрозуміти, адже це робить меншим ризик потрапляння до ворога додаткової інформації. Втім, це все одно неправильно, адже населення України формує собі реальність, якої не існує.

"Тому нам потрібно більше правди! Так, вона буде травмуючою, але її важливо доносити до людей, – відзначила Андрух. – Ми повинні говорити правду. Навіть на прикладі того, що сталося у Каховці. Сказали правду, показали, що це затоплення і українці мобілізувалися. Весь світ взагалі дивується, наскільки українці здатні мобілізуватися, наскільки вони стійкі у кризових ситуаціях, нікому такого не вдавалося, мені здається. Тому на правду українці реагують тим, що вирушають допомагати". 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Горщику, не вари!». Чого потребує Херсонщина насправді?

Психологиня пояснює, що коли у людей все добре, то позитивне мислення є нормою. Проте зараз в Україні триває війна, тож громадянам таки потрібно налаштуватися на те, що це – важко. 

"Важко психологічно жити у стані війни. Важко психологічно розуміти, що у тебе немає води, світла чи ти не знаєш, куди прилетить ракета. Про це потрібно казати. Тому що інакше люди починають боятися своїх справжніх почуттів. Мені страшно, я вважаю, що щось недобре, але я не можу про це казати, тому що всі мені кажуть "все гаразд, ти ж живий, все гаразд!" – пояснює Андрух. – Можливо, зовні людина жива, вона ходить, виконує якусь діяльність, але її душа та психіка вже напівмертва. Тому що війна все-таки знищує не тільки фізично, але й морально". 

За словами Андрух, українці таки усвідомлюють моральну несправедливість. Тож говорити, нібито "все добре", немає сенсу. 

"Та ні, гаразд було "до". Зараз – не гаразд. І треба цю ситуацію сприймати, треба навчитися сприймати нові реалії, – пояснила психологиня. – Одразу скажу, що ці знання і цей досвід залишаться назавжди. Ми не зможемо собі стерти пам'ять і сказати, що нічого не було. Але вплив психотравмуючої ситуації можливо зменшити і зробити можна навіть так, що це не матиме вагомого впливу на подальшу життєдіяльність людини, це залишиться лише як ремарка історична – "я пережив війну".

Та психологиня зазначає, що для цього повинна впроваджуватися психологічна, психокорекційна робота.