Стратегія України на Донбасі полягає у тому, щоб повільно відступати, завдаючи Росії максимальних втрат. Так її визначило видання The New York Times, зауваживши, що наразі неясно, чи буде така стратегія успішною.
Принаймні вона дозволяє виходити з того, що втрата Мар’їнка, Авдіївка, Вугледара та значної кількості менших населених пунктів – то не початок кінця, коли Москва впевнено бере гору на полі бою, використовуючи свою перевагу в живій силі та вогневій міці, а усвідомлений вибір українського командування на користь війни на виснаження,
Ідея полягає в тому, щоб відступити від атакованих міст, взявши із загарбників найвищу ціну у живій силі та техніці.
«Ця війна не вирішуватиметься тим, хто контролює Вугледар або інші тактичні прифронтові міста», – цитує The New York Times Франца-Штефана Гаді, військового аналітика із Відня. – «Йдеться про те, скільки військ росіяни витратили, намагаючись захопити Вугледар, порівняно з втратами, яких зазнали українці, намагаючись його утримати».
Зрештою, Україна сподівається, що зростаючі втрати Росії зроблять війну неприйнятною для Кремля, перш ніж вона стане такою для Києва.
Українські та західні офіційні особи вказують, що втрати росіян у серпні цьогоріч сягали 1200 на день. Аналітики кажуть, що з нинішнім рівнем втрат і відстаючого оновлення Росія, ймовірно, вичерпає свої запаси бойових броньованих машин до 2026 року.
Однак слід враховувати, що президент Росії Володимир Путін поставив економіку своєї країни на ґрунт війни і не показав жодних ознак того, що він готовий припинити боротьбу. Та й російський народ, здається, непохитний у своїй підтримці війни.
У зв’язку з тим, що Москва поки що виявляє здатність компенсувати свої втрати, набираючи більше солдатів і нарощуючи виробництво зброї, залишається незрозумілим, скільки території Києву доведеться віддати, перш ніж російська армія вичерпається. Якщо це взагалі колись станеться.
Раніше повідомлялося, що цими днями на Донбасі росіяни окупували Красногорівку і Гергіївку та готуються штурмувати Курахове.