Мабуть, найкращі танки у світі: американський M1 Abrams і німецький Leopard 2, - озброєні 120-міліметровими гарматами, які за допомогою правильних боєприпасів здатні пробити тисячу міліметрів сталі з відстані кількох тисяч метрів. Цього достатньо, щоб знищити практично будь-яку існуючу бронемашину.
Але Україна отримає лише 71 Leopard 2 від своїх європейських союзників і 31 M1 Abrams від США. В підсумку це сотня танків для армії, якій потрібно більше тисячі для оснащення всіх своїх бронетанкових батальйонів, - пише Forbes.
Колишні радянські типи танків: вироблені в Україні, повернуті з довготривалого зберігання або захоплені у росіян, - залишаться найчисленнішими бойовими машинами в арсеналі української армії. Але Київ також отримає щонайменше 100 старих Leopard 1 від німецько-нідерландсько-данського консорціуму. Крім того, він вже отримав 28 танків М-55С від Словенії. Leopard 1 і М-55С оснащені менш потужною 105-міліметровою гарматою: класичною L7 від Королівського заводу озброєнь Великої Британії.
«L7 не може пробити тисячу міліметрів сталі і зрівнятися в потужності з новішими 120-міліметровими системами, встановленими на більш сучасних танках. Але з правильним снарядом вона може наблизитись до цього», - пояснює видання.
Справа в тому, що ніхто не знає, якими саме 105-міліметровими танковими боєприпасами Україна планує озброїти свої Leopard 1 і M-55С. Це дуже важливо.
M-55С - це старий Т-55 кінця 1950-х років, який ізраїльська фірма Elbit сильно модернізувала для словенської армії ще в 1990-х роках. Працюючи з цілою низкою словенських фірм, ізраїльтяни озброїли танк новою гарматою L7, а також досить сучасною оптикою і сучасними системами управління вогнем. Модернізацію доповнили додатковою реактивною бронею і покращеним двигуном.
Минулої осені уряд Німеччини фактично профінансував передачу Україні 28 танків M55С, надавши словенському уряду десятки військових вантажівок в обмін на них. Існує велика ймовірність того, що ізраїльський уряд тихо підписав угоду щодо M-55С. І тому не виключено, що передача також включала ті ж самі боєприпаси DM63, якими були озброєні танки, коли ними користувалася армія Словенії.
DM63 - це німецька копія M426 від Elbit. DM63 і M426 важать 18 кілограмів. Це снаряди з «диверсійним» викидом. Тобто снаряди з вольфрамовим дротиком містяться у своєрідному кейсі. Порох вибухає, снаряд вилітає зі ствола, кейс відлітає, а дротик впивається в ціль, мов гіперзвукова голка.
Товщина броні, яку може пробити DM63/M426, залежить від дальності польоту і кута нахилу до цілі. Армія Тайваню, яка використовує DM63 в поєднанні зі своїми танками CM-11, вважає, що максимальне проникнення становить 600 міліметрів на типових бойових дистанціях від 1000 до 2000 метрів.
Цього може вистачити, щоб пробити лобову броню російського танка Т-72 старших поколінь. Більш новим Т-72Б3 снаряд DM63/M426 може завдати значної шкоди без фактичного знищення. Elbit наполягає на більшій ефективності своєї розробки проти сучасних танків. Але, зрештою, компанія намагається продати продукт і може перебільшувати.
Існують альтернативи DM63/M426. США озброюють свої мобільні бойові машини диверсійними боєприпасами М900, які також можуть пробити близько 600 міліметрів броні. Але пробивний елемент M900 виготовлений зі збідненого урану, який американський уряд не експортує навіть своїм найближчим союзникам. Цього місяця уряд США пообіцяв українському уряду невизначену кількість 105-міліметрових танкових боєприпасів. Швидше за все, це не М900. А відтак це можуть бути вольфрамові диверсійні снаряди, які американська фірма General Dynamics виробляє на експорт. Втім, ці снаряди C76A1 пробивають лише 400 міліметрів броні, як і аналогічні M1060A2 від французької компанії Nexter.
«Різниця між найкращим снарядом DM63/M426 і менш ефективними альтернативами - це сотні міліметрів пробитої броні. В умовах бою між українським Leopard 1 або М-55С і російським танком ці сотні міліметрів можуть стати межею між життям і смертю для одного з екіпажів», - пояснює Forbes.
Тому дуже важливо, які боєприпаси Україні надають союзники разом з цими танками, озброєними L7. Звісно, російська розвідка теж хотіла б знати, з чим танки РФ можуть зіштовхнутися на полі бою. Тому не варто очікувати, що Київ добровільно розголосить цю інформацію.