Депортація українських дітей має ознаки геноциду – правозахисники

Правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк, під час пресконференції у Києві, розповіла, що усі дії Росії проти українських дітей мають сплановану політику, а також ознаки геноциду. Вона також представила звіт про депортацію Росією українських дітей.

Зазначається, що основою звіту стали як дані з відкритих джерел, так й опитування українців, які постраждали або ж стали свідками злочину депортації, зокрема, керівників, працівників та підопічних дитячих закладів. Також звіт базується на аналізі повідомлень органів державної влади РФ та окупаційних адміністрацій.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Верещук: Незаконно депортованим у Росію українським дітям змінюють дати народження та імена

Експертка розповіла, що вивозити дітей з окупованих територій Криму, Донецької та Луганської областей Росія почала ще у 2014 році, але безпосередньо перед початком повномасштабного вторгнення, 18 лютого 2022 року, розпочалася “евакуація” з окупованих територій Донеччини та Луганщини. Дітей з притулків та інтернатів вивозили найперше. Так, вже 19 лютого 2022 року на кордон РФ прибули перші автобуси із 225 вихованцями Донецької школи-інтернату № 1.

За міжнародним гуманітарним правом, розповідає правозахисниця, переміщувати дітей в інші держави окупаційна влада не має права, окрім випадків, коли є загроза для здоров’я та необхідність лікування. Крім того, не можна переміщувати дітей і в межах окупованих територій, за винятком евакуації.

Росія відправляє українських дітей у російські та кримські табори, заявляючи про необхідність оздоровлення дітей. Однак робить це із порушеннями: РФ використовує вразливий стан батьків, їхнє бажання убезпечити дітей від обстрілів і труднощів життя на окупованій території, вводить в оману щодо характеру та тривалості такого “відпочинку”. Після закінчення змін у таборах їх зазвичай продовжують, не повертаючи дітей батькам із різних приводів: небезпека обстрілів, проукраїнські погляди тощо. Також були випадки, коли дітей переміщували із одного табору в інший, не повідомляючи про це батьків.

"Не варто забувати і про роль Білорусі: нам відомо про переміщення 350 дітей з Маріуполя у вересні 2022 року до санаторію “Дубрава” в Солігорському районі Білорусі за дорученням Лукашенка, а процес організував фонд Алексєя Талая. Згідно з опублікованими даними, восени Білорусь мала прийняти більше тисячі “дітей з гарячих точок", — підкреслює Синюк.

Протягом "відпочинку" дітей також залучають до освітніх та культурних заходів за російською програмою, а з початком минулої осені більшість із них влаштували до місцевих навчальних закладів, де навчають за російською програмою. Тобто таке таборування також використовується для "перевиховання" дітей.

Для "складних" підлітків була запланована окрема програма: 200 таких дітей з Росії, серед яких були і підлітки з “ЛНР” та “ДНР”, привезли на “профілактичну роботу для військово-патріотичного виховання”. Їх відвезли у Російський університет спецназу в Гудермесі Чеченської Республіки РФ, провели екскурсію на навчальному полігоні та лекцію про “героїв Росгвардії”. Рішення відправити підлітків на цю програму було ухвалене на зустрічі Марії Львової-Бєлової з Рамзаном Кадировим, головою Чеченською Республіки в складі РФ, а організацію поїздки очолив міністр з національної політики, зовнішніх зв’язків, друку та інформації Чечні Ахмед Дудаєв.

"Росія також порушує право дитини на збереження індивідуальності, зокрема, громадянства, коли віддає українських дітей під опіку в російські сім’ї та визнає їх громадянами РФ". — каже Синюк

"Всі фактори сигналізують про сплановану кампанію насильницького виключення цих дітей з української національної групи. І особливо небезпечним є усиновлення дітей, коли закривається інформація про дитину, а також з’являється можливість для нових "батьків" змінити її персональні дані, що унеможливлює подальшу ідентифікацію дитини. Окупаційна держава за будь-яких обставин не має права змінювати громадянський статус дітей", — сказала вона.

Експертка додає, що всі дії Росії — забезпечення навчання за російськими стандартами, ізоляція від українського середовища та передача в російські сім’ї без пошуку родичів та всупереч зобов’язанню передавати дітей Україні — свідчать про злочин геноциду.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

День захисту дітей: історія

Про те, як на маленьких українців вплинула війна, а головне, про те, як їх підтримати просто зараз і допомогти в подальшому перейти все ж таки до посттравматичного зростання, а не підштовхнути в прірву безнадії та відкату в розвитку. Читайте у матеріалі Алли Котляр для ZN.UA "Недоспівана колискова, але не зруйноване майбутнє. роздуми до 1 червня".