ATACMS для України. Чому надання цих ракет буде таким важливим у протистоянні з Росією

Вже не один місяць як у внутрішньоукраїнському, так і в закордонному колах точаться дискусії щодо передачі ЗСУ тактичних балістичних ракет ATACMS з дальністю 300 кілометрів. Йдеться насамперед про арсенал США, в якому їх нараховується більше 2000.

Згідно з останніми повідомленнями ЗМІ, рішення про їх передачу було прийняте, але про нього не було офіційно повідомлено, щоб росіяни не могли підготуватися до ударів цими ракетами.

Отож, в цій публікації ми розглянемо, чому передача ракет ATACMS така важлива для України, а також заглибимося в історію створення цієї потужної зброї.

Історія

Армійський тактичний ракетний комплекс MGM-140 (ATACMS) - це квазібалістична маневрена тактична ракета. Вона є продуктом програми Assault Breaker Агентства передових оборонних дослідницьких проектів, яка була започаткована в 1970-х роках і мала на меті розробку нових можливостей для нанесення ударів в глибину.

Спочатку вона була розроблена як «спільна тактична ракетна система» (Joint Tactical Missile System), спільна програма армії і ВПС США, яка передбачала, що PAVE MOVER ВПС США буде керувати як армійськими балістичними ракетами класу «земля-земля», так і балістичними ракетами класу «повітря-земля», спрямованими на радянські бронетанкові з'єднання другого і третього ешелонів.

Хоча концепція була успішно випробувана в 1982 році, ВПС США були більше зацікавлені в крилатих ракетах, тому вони вийшли з програми в 1984 році, що призвело до її перейменування на ATACMS. Згодом PAVE MOVER перетворився на літак управління повітряним боєм E-8 Joint STARS.

В той час як JTACMS використовував керовані суббоєприпаси для ураження бронетехніки противника, ATACMS тимчасово відмовився від цієї функції на користь звичайних суббоєприпасів. Модернізація була проведена компанією Ling-Temco-Vought, яка отримала контракт у 1986 році.

У 1992 році ракетний підрозділ Ling-Temco-Vought був придбаний компанією Loral Systems, яка в свою чергу була придбана компанією Lockheed Martin в 1996 році. З того часу Lockheed Martin Missiles and Fire Control виробляє ATACMS.

M39 (ATACMS Block I) була першим варіантом, що надійшов на озброєння в січні 1991 року, якраз під час операції «Буря в пустелі», під час 1-ї війни в Перській затоці. Вона була не дуже точною, мала лише інерціальну систему наведення, але це компенсувалося великим корисним навантаженням у 950 протипіхотних антиматеріальних бомб (Anti-Personnel Anti-Material bomblets - APAM) М74.

Армія була задоволена роботою ATACMS, але визначила збільшення дальності і точності стрільби як бажані покращення для системи. Block IA забезпечила обидва покращення, запровадивши GPS-навігацію, що було зроблено за рахунок зменшення корисного навантаження до 300 одиниць М74.

Навіть у випадку відхилення на 150 метрів від цілі, Block IA все одно може досягти 57% знищення цілі з максимальною дальністю (300 км). На відстані 50 метрів можна було очікувати 95% ураження. Block I також змогла досягти цього стандарту завдяки більшому корисному навантаженню, що компенсувало знижену точність.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Newsweek: Україні не підійдуть касетні ATACMS, генерал Ходжес пояснив причину

Сотні ATACMS були використані під час операції «Іракська свобода» з серйозним ефектом. Однак корисне навантаження ATACMS не було особливо придатним для ураження броньованих цілей. Цей недолік призвів до відродження первісно передбаченого протитанкового потенціалу, який був наданий новій ракеті Block II/IIA

Паралельно з розробкою Block II у 90-ті роки було розроблено варіант з унітарною осколково-фугасною бойовою частиною замість суббоєприпасів М74. Це ATACMS Quick Reaction Unitary чи М48. Вона задовольнила потребу точності удару по більш важким цілям.

M48 використовує боєголовку WDU-18/B протикорабельної ракети AGM-84 Harpoon із потужною вибуховою речовиною DESTEX вагою 215 фунтів (97.5 кг). Вона розміщується у новій секції боєголовки WAU-23/B ракети M48, замінюючи корисне навантаження M74. Ті кілька боєголовок, які були використані в операції Іракська свобода, довели свою високу ефективність проти командних пунктів.

На зміну M48 прийшла M57, результат програми ATACMS T2K, яка зберегла ту ж боєголовку, але покращила наведення і точність. Вона досягла значення КІІ, ймовірно, менше ніж 9 метрів при атаці майже вертикально. Виробничі витрати також зменшено.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

WSJ: Передача Україні ATACMS може спонукати Німеччину до відправки Taurus

З 2016/17 фінансового року діє Програма продовження терміну служби (Service Life Extension Program - SLEP), яка має на меті «обнулити» термін зберігання ракет Block I та IA, у яких закінчився термін придатності, і які мають боєголовки, що не відповідають політиці Міністерства оборони США щодо коефіцієнту невлучень касетних боєприпасів. Ракети Block II також доступні для модернізації.

Ці ракети модернізуються до стандарту M57, а з 2019/2020 року - до стандарту M57E1. На додаток до нової унітарної боєголовки та інших апаратних і програмних модернізацій, вони отримують нове паливо. Це обнуляє їхній термін придатності, який становить 10 років.

Чому ракети ATACMS такі важливі для України

Багато хто стверджує, що ЗСУ ці ракети не потрібні, бо є інші системи, такі як GMLRS або Storm Shadow/SCALP-EG. Ці аргументи не мають під собою жодного підґрунтя. Вони ігнорують різні можливості цих систем та їхню різну роль на полі бою. GMLRS та Storm Shadow можуть виконувати місії з нанесення ударів у глибину, але в дуже різних масштабах. Остання має значно більшу дальність дії.

Цієї осені Україна має отримати «бомбу малого діаметру наземного базування» (Ground Launched Small Diameter Bomb - GLSDB), дальність уцраження якої майже вдвічі перевищує офіційну дальність GMLRS, але все ще вдвічі менша, ніж у ATACMS. GLSDB також не буде надходити в таких же кількостях, як GMLRS, принаймні, не одразу.

GLSDB може виконувати вогневі завдання в діапазоні 83-150 км, але росія просто перемістить свої найважливіші засоби на 150 км+ назад. Зараз лише Storm Shadow/SCALP-EG можуть вражати ці цілі на великій дальності, і їх кількість обмежена.

Хоча постачання ATACMS також є обмеженим, диверсифікація можливостей України гарантує, що жодна система не буде швидко вичерпана через оперативні потреби. Навіть якби Storm Shadow/SCALP-EG постачалися у великій кількості, система ATACMS надає зовсім інші можливості.

Перша - це дозвукова крилата ракета повітряного базування (КРПБ), друга - гіперзвукова квазібалістична ракета наземного базування, що маневрує. Вони мають порівнянну дальність польоту і є високоточною зброєю, але на цьому їхня схожість закінчується.

КРПБ за своєю суттю є найменш оперативним засобом нанесення ударів на великі відстані, оскільки вони потребують планування маршруту, їх потрібно підвісити на літак, а потім доставити до місця запуску ближче до лінії фронту, щоб максимізувати їх потенційну дальність польоту. На все це потрібен час.

В той же час, балістичні ракети наземного базування можуть бути запущені з пускової установки вже поблизу лінії фронту і завдяки своїй швидкості вражають ціль за лічені хвилини. Така оперативність має вирішальне значення для ураження цілей, чутливих до часу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Я сподіваюся, ми отримаємо ракети ATACMS восени – Зеленський

До них відносяться мобільні, наземні системи протиповітряної і протиракетної оборони, такі як сімейства С-300 і С-400, літаки і гелікоптери на аеродромах, логістичні засоби, що займаються завантаженням/розвантаженням, а також власні артилерійські і ракетні батареї супротивника.

Всі ці цілі є небезпечними та/або швидкими. Вони мобільні і можуть переміщуватись задовго до того, як дозвукові КРПБ зможуть їх уразити. Дозвукові КРПБ наразі є єдиною можливістю для України вразити будь-яку ціль на великій відстані, незалежно від того, чи є вона чутливою до часу, чи ні.

Посібник командувача Збройних сил США зі спільного цілевказування, чутливого до часу, визначає КРПБ і літаки як найкращі системи для ураження чутливих до часу цілей на великій дальності. Однак у ньому зазначається, що літаки потребують сприятливого середовища, якого в Україні немає.

Насправді, саме через велику кількість наземних засобів протиповітряної оборони (ППО) в росії Україна стикається з вкрай несприятливим середовищем для експлуатації своїх літаків. Перехоплювачі ЗРК С-300 і С-400 значно перевершують за дальністю дії зброю, що стоїть на нинішніх українських літаках.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У Пентагоні похвалили ЗСУ за використання касетних боєприпасів та далекобійних систем

Поява на озброєнні F-16 не змінить цю диспропорцію кардинально. Україні знадобляться нові F-16V Block 70/72, а також ракети AGM-88E AARGM (наступник HARM, які Україна вже експлуатує) для того, щоб отримати реальні можливості знищення ППО противника.

Перспективи отримання Україною винищувачів F-16V близькі до нуля, оскільки самі ВПС США не експлуатують цю модель. Існує довгий список іноземних замовників, які мають замовлення як на нові машини, так і на модернізацію, і яким доведеться погодитися на те, щоб Україна перестрибнула їх у черзі.

ЗСУ ще протягом кількох місяців не матимуть жодного діючого винищувача F-16. В той же час ATACMS можуть бути поставлені негайно і не потребують тривалої підготовки. Вони є єдиним реалістичним варіантом для України для боротьби з чутливими цілями.

Висновок та прогноз

Надання Україні хоча б 200 ракет було б дуже ефективним рішенням, і при цьому воно залишило б достатнью кількість боєголовок доступними для розгортання США в Кореї та інших місцях земної кулі. В той же час, згідно з оборонним замовленням США, 566 ракет все ще виробляються зі швидкістю приблизно 30 ракет на місяць.

Варто зауважити, що разом з ракетами великої дальності, ЗСУ потребують забезпечення високоточними ударними боєприпасами великої дальності, які можна підтримувати постійним виробництвом, такими як JASSM або SLAM-ER. ATACMS можуть лише заповнити прогалину доти, доки такі системи не набудуть оперативної готовності.

Самі по собі ATACMS не виграють війну, але це ключова спроможність, якої ЗСУ були позбавлені надто довго. В той же час більша кількість касетних боєприпасів та бронетехніки також є критично важливими потребами.