Підтримати
Коли президент США Джо Байден відправив авіаносці на Близький Схід після нападу ХАМАС на Ізраїль минулого місяця, у нього було одне послання для Ірану та його союзників: «Не треба». З того часу по всьому регіону відбулися атаки на Ізраїль і американські війська з боку мережі союзних Ірану збройних формувань, але перетворення конфлікту на регіональну пожежу не відбулося.
На тлі війни в Секторі Гази між Ізраїлем і ХАМАСом зростає ширше і потенційно небезпечніше суперництво США з Іраном. Відмовившись від підходу епохи Дональда Трампа щодо «максимального тиску» на Іран, адміністрація Байдена в останні місяці намагалася тихо знизити напруженість. Однак сьогодні Іран не лише вітає напади ХАМАС і через своїх маріонеток загрожує американським інтересам. Схоже, що він також діє за мовчазної співпраці з Росією і навіть Китаєм, які входять до угруповання автократій. Це викликає серйозні питання про те, чи зможе Байден виробити нову стратегію для Близького Сходу, зазначає The Economist.
Починаючи з 7 жовтня, підхід Ірану полягає в тому, щоб підвищити напруженість, не провокуючи тотальну конфронтацію. Він заявляє, що не має безпосереднього відношення до планування або здійснення звірств ХАМАСу, і це твердження здебільшого підтверджується американськими та ізраїльськими публічними заявами. Спорадичні напади на Ізраїль з боку проіранських бойовиків-хуситів у Ємені та атаки безпілотників на американські бази в Іраку та Сирії з боку місцевих ополченців підвищили температуру, але не досягли точки кипіння.
Зараз Іран намагається максимізувати дипломатичні дивіденди, оскільки світ переключився з жаху від нападу ХАМАСу на агонію палестинців, які стикаються з відплатою Ізраїлю. Міністр закордонних справ Ірану Хоссейн Амір-Абдуллахіан так само активно, як і держсекретар США Ентоні Блінкен, бере участь у регіональних консультаціях. Багато країн закликають Іран втрутитися, чи то для стримування конфлікту, чи то для допомоги у звільненні заручників.
Іран сподівається посилити свій вплив і зруйнувати підтримувані Америкою плани зближення між США, Ізраїлем і країнами Перської затоки згідно з угодами Абрахама. Він з радістю спостерігає за тим, як проамериканський табір зазнає все більшого напруження. Ізраїль та арабські держави відкликають послів зі столиць один одного. На Заході зростають пропалестинські демонстрації. Десятки тисяч людей пройшли маршем у Вашингтоні, закликаючи до припинення вогню.
Проте Ірану ще зарано зловтішатися. В Америці відбувається швидка і потенційно глибока зміна політики щодо Ірану. Ця проблема була нестерпною з часів повалення шаха в 1979 році. Сорок чотири роки тому в цьому місяці ісламістські студентські активісти взяли в заручники 52 людини в американському посольстві в Тегерані. Барак Обама намагався нейтралізувати найнебезпечніший аспект ворожнечі між США та Іраном – зростаючу ядерну програму Ірану – за допомогою Спільного всеосяжного плану дій, узгодженого в 2015 році, який мав на меті контроль над іранською програмою озброєнь. У 2018 році Дональд Трамп відмовився від цієї угоди, натомість почав застосовувати санкції.
Спробувавши відновити ядерну угоду і зазнавши невдачі, адміністрація Байдена обрала стриману дипломатію. До 7 жовтня існували крихкі домовленості: Іран зменшив концентрацію урану, що виробляється на своїх центрифугах, а Америка пом'якшила застосування санкцій. Експорт іранської нафти зріс з приблизно 380 тисяч барелів на день у 2020 році до приблизно 1,5 млн зараз – переважно до Китаю через тіньових посередників. Суперечлива угода, яка забезпечила звільнення п'яти американців, затриманих в Ірані у вересні, передбачала розморожування 6 млрд доларів іранських доходів у Південній Кореї.
Такий підхід Білого дому зараз неможливо підтримувати. Однією з причин є те, що Іран все більше співпрацює з Росією і має тісніші економічні зв'язки з Китаєм. Як заявив 31 жовтня в Сенаті Блінкен: «Коротко кажучи, для наших супротивників, будь то держави чи недержавні структури, це все одна боротьба». Він закликав Конгрес ухвалити додатковий бюджет у розмірі 106 мільярдів доларів для допомоги Ізраїлю, Україні та Тайваню.
Він додав, що між авторитарними ворогами Америки існують «глибокі зв'язки». Іран постачає Росії безпілотники для використання в Україні. Вони співпрацюють у Сирії, а Росія приймала у себе в Москві представників ХАМАСу. Ці зв'язки можуть розвиватися далі. Після закінчення 18 жовтня терміну дії давніх санкцій ООН щодо Ірану, торгівля технологіями балістичних ракет може збільшитися, можливо, включаючи постачання іранських ракет до Росії для використання в Україні, як стверджують західні офіційні особи.
Як на все це може відреагувати Америка?
Республіканці в Конгресі хочуть, щоб адміністрація стала жорсткішою. Ліндсі Грем, сенатор, заявив, що Америка повинна встановити чітку червону лінію, заявивши, що вбивство американського солдата Іраном або його союзниками стане приводом для прямої американської атаки на Іран. Марко Рубіо, сенатор-республіканець, запитав, чи має Америка волю використовувати свої розгорнуті на Близькому Сході сили для удару по Ірану.
«На даний момент у нас немає надійного стримуючого фактору», – сказав він.
Лобістські групи також вийшли на стежку війни: Одна з них, «Об'єднані проти ядерного Ірану», закликала Америку негайно розбомбити Іран. «Ми перейшли від максимального тиску до максимальної поваги до режиму», поскаржився Марк Дубовіц з Фонду захисту демократій, іншого аналітичного центру.
Тож Байден перебуває в обороні. Він, ймовірно, запровадить подальші санкції, навіть якщо «максимальний тиск» Трампа не призвів до помітних змін у поведінці Ірану. Іранський режим пережив роки економічної ізоляції, а нещодавно – понад 12 місяців вуличних протестів. Проте він і його радники також знають, що продовжувати військові дії проти Ірану було б величезною авантюрою. Атака на його ядерні об'єкти в кращому випадку затримає програму, а в гіршому – підштовхне Іран до створення бомби і, ймовірно, розпалить регіональну війну, якої так боїться Америка.
Як наслідок, дипломатія з Іраном – це ідея, яка не помре, хоча б тому, що альтернативи здаються ще менш привабливими.
«Ядерне питання, здається, має імунітет від усіх інших тисків і всіх інших міркувань. Я підозрюю, що такий підхід до контролю над озброєннями буде з нами ще деякий час», – каже Рей Такех з Ради з міжнародних відносин, американського аналітичного центру.
Дійсно, є одна річ, яка зробила б війну в Газі ще більш жахливою: якби за її «віссю опору» стояв ядерний Іран. Наступ ХАМАСу робить американо-іранську угоду більш необхідною, ніж будь-коли, і водночас більш складною, ніж будь-коли, щоб її можна було собі уявити.
Нагадаємо, аналітики The Economist від початку нападу ХАМАСу на Ізраїль зазначали, що ЦАХАЛ не зможе нанести нищівного удару бойовикам без окупації Гази. На їхню думку, атака ХАМАСу зруйнувала хибні уявлення Ізраїлю про палестинців. Вони вважають, що Іран на Близькому Сході зараз грає у найнебезпечнішу гру.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google