Сім стихій — одна відповідь. Вчені Вінницького технічного університету розробили унікальну комп’ютерну програму моніторингу навколишнього середовища

Стихійні лиха, як, приміром, торішня літня повінь, яка охопила південні райони Вінницької області, змусили перейнятися запитанням: якщо людина не спроможна впливати на руйнівні явища природи, то, можливо, могла б бодай навчитися оперативно й правильно на них реагувати, ухвалюючи безпомилкові рішення щодо їхніх наслідків? Однозначно — могла б. Але для цього недостатньо мати скупу розрізнену статистику різних служб — потрібна цілісна картина.

Таку картину «усе в одному» — комп’ютерну програму, яка інтегрує в собі всі дані, — створено для водного господарства. Тобто всі інформаційні банки об’єднано в єдине ціле і «прив’язано» до карти. На рівні розуміння пересічного користувача ПК ми таку електронну карту бачимо в епізодах кожного другого фільму-бойовика: агенти швидко орієнтуються в інформації, переміщаючись у правильному напрямку з допомогою кишенькового комп’ютера.

Вінницький технічний університет почав співпрацювати з місцевим обласним управлінням водних ресурсів і меліорації — «Облводгоспом» іще в 1997 році. Оскільки басейнове управління Південного Бугу розташоване у Вінниці, на ньому було відпрацьовано технологію. А керує розробкою молодий професор Віталій Мокін.

— Ми цю програму створили, протестували, потім передали користувачеві, — розповідає Віталій Борисович. — Не потрібно купувати ніяких ліцензій, це абсолютно доступна програма. Час від часу ми вчимо працювати з нашими системами екологів зі всієї України. Наш пакет нескладний, він вимагає мінімальних навичок роботи з комп’ютером, до того ж у нього високий рівень автоматизації. На карті є всі річки, водойми, ставки, канали, основні водоводи, місця контролю за якістю та кількістю води, дамби, шлюзи, гідроелектростанції, інші об’єкти. Натисканням кнопки мишки в потрібному місці на карті комп’ютера можна отримати всю наявну на даний момент інформацію про конкретний об’єкт. Важлива особливість програми: вона вимагає мінімального часу на відновлення інформації. Натисканням кількох кнопок можна завантажити в неї нові дані зі спеціалізованих систем.

Зібрані воєдино дані відкривають нові обрії в опрацюванні інформації. Скажімо, можна на відстані 20 км від населеного пункту подивитися можливі джерела забруднення. Наприклад, вивели на комп’ютері: «перевищення з нафтопродуктів», натиснули кнопку мишки — і отримали список потенційних забруднювачів. Можна оцінити зону ймовірного затоплення території, а потім визначити, скільки в неї потрапляє жителів, розрахувати оптимальні маршрути для їх евакуації. Можна спрогнозувати зміни стану води в басейні.

Колектив В.Мокіна разом із Вінницьким обласним ендокринологічним диспансером (головлікар Пилип Прудіус) провів аналіз залежності параметрів захворюваності населення області від зміни стану води. Виявилося, що ті чи інші захворювання виникали одночасно зі зміною у воді концентрацій певних речовин.

Спільно з ТОВ «Укргідропроект» Віталій Мокін розробив програму, яка дозволяє розрахувати, скільки можна скинути води з каскаду водойм річ­ки Південний Буг, щоб рівень води в річці не опускався нижче за допустимий. При цьому враховується прогноз зміни рівня води на різних ділянках річки, час руху води від одних ділянок до інших і вплив водойм на притоки Південного Бугу. Проведення всіх цих розрахунків автоматизовано. Особливо проблемним у цьому регіоні є ділянка річки нижче від Олександрівського водоймища, де нестача води влітку — звичайна річ.

Системи враховують регіональні особливості річок та структуру управління ними. Наприклад, Південний Буг — це повністю українська річка. Басейн Дністра частково знаходиться на території Молдови, Прип’яті — частково в Білорусі. Тиса — за кордоном починається і за кордоном закінчується, протікаючи через Закарпатську область. До речі, такі умови протікання Тиси обумовили високу технічну оснащеність системи моніторингу цього басейну — іноземці в рамках цілої серії різних проектів закупили і встановили в цьому басейні автоматичні гідрометеостанції з виходом на супутник. Тепер вони точно знають, що до них від нас стікає. Зате й ми можемо заходити в Інтернет і дивитися на їхньому сайті дані про стан води в басейні, які оновлюються кожні 15 хвилин. Особливості кожної річки ретельно враховуються створеними системами. У Донбасі — це шахти, у басейні Прип’яті — велика кількість каналів, у басейні Тиси особливу увагу приділяють стану дамб і ще майже трьох десятків водогосподарчих об’єктів, пов’язаних із пропусканням паводків і управлінням водними ресурсами регіону, на Дністрі — стану Новодністровського водоймища. Кожна система підлаштовується під основні потреби регіональних управлінь — щоб надати максимальну допомогу при ухваленні рішень у повсякденній практиці.

— Гідрометслужба — єдине відомство, яке давно вже має єдину систему інформації, яка постійно оновлюється. Однак велика кількість постів моніторингу Гідрометцентру — це не весь моніторинг країни. Держводгосп, сан­епідемстанції Міністерства охорони здоров’я, Держекоінспекція Мінприроди теж мають багато постів моніторингу. І якби об’єднати їх в одне ціле, то утворилася б потужна система. Але поки що це на стадії переговорів. Як завжди, на заваді стають питання за межами наукових завдань, пов’язані, наприклад, із тендерами, труднощами з узгодженням регламенту, обміном міжвідомчою інформацією тощо. Не всі також розуміють, що недостатньо зібрати велику базу даних моніторингу стану вод, важливо ще й знати і зв’язати воєдино сучасний стан так званих паспортних даних про річки й водойми. Інакше опрацювання просто даних моніторингу стає позбавленим будь-якого сенсу, — вважає Віталій Мокін.

На замовлення Державної екологічної інспекції Мінприроди України колектив В.Мокіна розробив і впровадив єдину автоматизовану систему стану забруднення навколишнього середовища, викидів, скидів і відходів. Вона використовується, постійно вдосконалюючись, держекоінспекціями областей та великих міст України. У ній закладено можливість обміну інформацією з басейновими системами Держводгоспу та інших інформаційних систем, створених за сучасними світовими стандартами.

Вінницькі вчені стверджують, що, запровадивши розроблену ними технологію і в інших екологічних відомствах, можна було б побудувати єдину систему моніторингу навколишнього середовища, яка відповідає світовим стандартам.