Гори воно синім полум’ям!

Незважаючи на гучні заяви влади про необхідність інноваційного шляху розвитку країни, співпраця науки й економіки все ще гальмується.

Яскравим прикладом цього може слугувати доля трубчастої технології газоспалювання, розробленої науково-технічним центром «Екотехнології і технології енергозбереження» (НТЦ «ЕКОТЕЗ») Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (НТУУ «КПІ»).

Над новою технологією спалювання газу науковці НТЦ «ЕКОТЕЗ» працюють із 2000 року. Вже під час перших випробувань технології було отримано приголомшливі результати: економію палива на 10% і зменшення шкідливих викидів (оксидів вуглецю та оксиду азоту), відповідно, у 30 разів і втричі. «Це найкращі показники серед усіх нинішніх технологій, - підкреслює керівник «ЕКОТЕЗ» Геннадій Варламов. - Економія 10% палива означає, що протягом години роботи одного агрегату економиться стільки газу, скільки потрібно для опалення приватного будинку площею 200 кв. метрів упродовж місяця. Фактично за добу роботи одного такого агрегату можна було б місяць опалювати безкоштовно 24 будинки!» Але науковці «ЕКОТЕЗ» не зупинилися на досягнутому і вдосконалювали свою технологію. Сьогодні, як повідомляє Г.Варламов, економія сягає 18%, і навіть 20% - для газотурбінної техніки.

Та економія - не єдина перевага нової трубчастої технології газоспалювання. Незаперечними її плюсами є: підвищення коефіцієнту корисної дії (ККД) (для газотурбінної техніки - 30-31% замість традиційних 26%), універсальність (можливість використання для різних видів палива і в різних агрегатах-котлах, теплогенераторах, газотурбінній техніці), уніфікованість (для різних видів техніки застосовується один і той самий принцип створення пальникової системи, що істотно полегшує і спрощує експлуатацію).

Над розв’язанням газової проблеми працювали всі уряди незалежної України. Ще в часи прем’єрства Юлії Тимошенко було розроблено Державну цільову економічну програму енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010 - 2015 роки. З невеликими доповненнями і правками від Кабміну Азарова вона діє й сьогодні. Одним зі шляхів розв’язання енергетичних проблем країни у програмі визначено «забезпечення економії традиційних паливно-енергетичних ресурсів за рахунок, відповідно, зменшення обсягу їх споживання». З цією метою серед інших заходів пропонується впроваджувати новітні технології виробництва та споживання енергетичних ресурсів, модернізувати газотранспортну систему.

Здавалося б, в Україні, для якої газове питання стало питанням енергетичної незалежності, прогресивна технологія, що дозволяє зменшити споживання газу, буде сприйнята «на ура» і негайно впроваджена на вітчизняних підприємствах. Однак...

Спочатку через нестачу коштів було припинено співпрацю науковців КПІ з державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект», де проходили випробування нової трубчастої технології газоспалювання для сучасного потужного вітчизняного газотурбінного двигуна ДН80.

Володимир Вікул, головний спеціаліст відділу камер згорання «Зоря» - «Машпроект», підкреслює: «Технологія газоспалювання, розроблена науковим центром КПІ, - це хороша, перспективна ідея. У неї є переваги перед іншими вітчизняними та закордонними розробками. Але для того, щоб довести технологію до комерційного застосування, потрібні гроші - кілька мільйонів гривень. Саме через їх відсутність «Зоря» - «Машпроект» змушений був припинити співпрацю з науковим центром НУ «КПІ». Хоча результати випробувань нової технології на нашому заводі були дуже обнадійливі».

Не склалася співпраця науковців і з дочірньою компанією НАК «Нафтогаз» - «Укртрансгазом». Ще у 2006 р. фахівці «Київтрансгазу» провели власні випробування нової технології. Як випливає з акта, підписаного начальником відділу М.Оляничем, «економічний ефект від модернізації одного газоспалювального агрегату… за рахунок використання трубчастої технології паливоспалювання науковців НТЦ «ЕКОТЕЗ» може становити на рік за рахунок економії паливного газу та зменшення плати за валові викиди шкідливих речовин понад
1,0 млн. грн. на рік».

Геннадій Варламов розповідає: «Коли у 2008 році ми запропонували «Укртрансгазу» використати нашу технологію, надавши відповідні звіти й акти щодо результатів випробувань, нашу розробку перестали помічати. Наші доповіді на наукових форумах і конференціях сприймалися дуже схвально. Але результату не було. Ми писали відповідні листи, звернення - та все марно».

Звісно, ніхто офіційно не відмовлявся від ефективної наукової розробки.

Однак чиновники «Укртрансгазу» повелися, як той цар із казки, що хотів позбутися Івана-царевича і тому постійно загадував йому загадки. Г.Варламов пригадує: «У нас просили дозвіл заводу - виробника газотурбінного комплексу (а це неіснуючий сьогодні НЗЛ - Невський завод ім. Леніна). Однак правонаступник НЗЛ, Санкт-Петербурзький «РЕП-Холдінг», такий дозвіл дав. І зацікавився співпрацею з «ЕКОТЕЗ», повідомивши, що за 20 років роботи фахівців заводу їм вдалося підвищити ККД лише на 1% (на відміну від українських 4% !)».

Окрім дозволу «РЕП-Холдінга», «Укртрансгаз» зажадав висновок Національної академії наук. І ось витяг із протоколу наради при Комісії з промислових газових турбін і електроприводів при НАН України від 16.11.2011р.: «Вважати, що запропоновані результати досліджень трубчастої технології газоспалювання (ТТГ) є цікавими та потребують розвитку… Підтримати використання даної технології газоспалювання у теплоенергетичних установках».

Такий висновок ще раніше, у грудні 2010 року, дала НАК «Нафтогаз України», де розробку науковців КПІ названо актуальною і вкрай необхідною. Перед тим НАК «Нафтогаз» звернулася до директора ДК «Укртрансгаз» С.Вінокурова з листом, у якому містилося прохання: «протягом десяти днів розпочати випробування малотоксичних камер з фронтовим пристроєм трубчастого типу…» Однак, як повідомив Г.Варламов, із невідомих причин це прохання так і не було виконане.

І остання перепона на шляху впровадження прогресивної технології газоспалювання - одвічна відсутність коштів. Геннадій Варламов пояснює: «Нам повідомили, що у бюджеті немає грошей на впровадження нашої технології. Ми відповіли, що готові почекати. Нам можна буде сплатити пізніше, за рахунок економії палива. Але й тут виникли проблеми - як рахувати цю економію? Не на всіх установках є досконалий облік витрат палива. Це, до речі, серйозний мінус, який необхідно терміново усувати. Потрібен облік на кожен агрегат, а не на станцію в цілому. Тоді можна буде зробити висновок щодо кожного агрегату: як він експлуатується, як витрачає паливо, який його економічний ефект. Крім того, якби Україна перейшла на нормовані витрати газу, його вигідно було б економити. А тепер мотивації економити немає. Навпаки, вигідно не економити, бо таким чином зменшуються виплати з бюджету на транспортування і використання газу».

А ось ті, хто рахує не бюджетні, а власні гроші, зацікавлені у впровадженні нової технології. Наприклад, публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Заступник технічного директора «Київенерго» Юрій Гладишев розповідає: «Акціонер поставив перед нами завдання - економити енерговитрати. Тому наша компанія зацікавлена в нових підходах, які забезпечують економію. У технології газоспалювання, запропонованій науковим центром «ЕКОТЕЗ», для нас важливі два «плюси»: економія палива та екологія. Це справді передова вітчизняна розробка. Поки що ми впровадили її частково, але плануємо співпрацювати й далі. На нашій ТЕЦ-5, де розпочалося впровадження технології, всього п’ять котлів, із яких лише один відносно «молодий» - йому чотири роки. Інші у будь-якому разі доведеться міняти. І всі ці витрати, в остаточному підсумку, ляжуть на плечі споживача. Можна використати закордонні технології, однак вони дуже дорогі (вчетверо дорожчі за розробку НТУУ «КПІ»). Тому, звісно, ми задоволені пропозицією.

Крім того, над новою технологією газоспалювання, поряд із досвідченими науковцями, працюють молоді талановиті студенти та інженери. З НТУУ «КПІ» у нас підписано домовленість про співпрацю. І кращі студенти НТУУ «КПІ» - наші майбутні працівники. Отже, маємо не лише ефективну технологію, а й кваліфікованих спеціалістів, які нею володіють».

Як розповів Г.Варламов, технологією трубчастого газоспалювання цікавляться також закордонні компанії з Китаю, Чехії і США (General Electric).

В.Вікул зауважує: «Ідея економного й екологічно безпечного газоспалювання цікавить не лише наших науковців. Шляхом, який ще 2000 року запропонували вчені НТУУ «КПІ», ідуть інші відомі у світі компанії. Наприклад, General Electric. І хоча почали вони відносно недавно, проте працюють більш інтенсивно. За даними моніторингу 2011 року, ми з ними поки що на рівних. Але дуже ймовірно, що скоро нас випередять. Достатнє фінансування дає їм можливість швидше впроваджувати наукові інновації у практику, використовувати їх у нових установках, технологіях та циклах. А потім продавати за хороші гроші. Не виключено, що навіть нам».

Яка доля чекає на унікальну вітчизняну технологію газоспалювання, що не має аналогів у світі? Чи зацікавляться нею врешті-решт вітчизняні чиновники? Чи покладуть під сукно і махнуть рукою: «Гори воно синім полум’ям!». А тим часом ми, газоспоживачі, платитимемо за синє полум’я з власних кишень значно більше, ніж платили б, якби інноваційна технологія працювала на економію, причому в державному масштабі.

Описана ситуація не є проблемою виключно одного інституту і однієї державної установи. «Основна біда нашої науки у тому, що вона не потрібна сьогоднішній українській деформованій економіці, - вважає Максим Стріха, віце-президент Академії наук вищої школи України. Української «Нокії» ми не маємо не тому, що у нас в країні немає світлих голів, а тому, що у нас немає законодавства, яке реально сприяло б інноваціям. Натомість є інноцид, тобто геноцид щодо інновацій. Високопосадовцям «цікавіше» купити за кордоном готовий продукт (при цьому можна й «дельту» покласти в
кишеню - йдеться ж про закупівлю за бюджетні кошти!), ніж підтримати свою, вітчизняну розробку чи технологію».