Соціальний капітал: довіра і толерантність – міра за міру

Відкритістю до навколишнього світу ми стверджуємо, що здатні його перетворювати. А довіра і толерантність у ставленні одне одного дають нам упевненість у своїх силах і продукують енергію єдності. Численними зв'язками ми множимо капітал соціуму. Аби лиш вистачало нам уміння розвинути з протестного начала діяльність, спрямовану на остаточне розв'язання конкретних проблем. Зараз, коли країна охоплена протестами, ми бачимо, що серед нас є люди, здатні зв'язувати наші соціальні "нитки" в ім'я загальної мети. Тим важливіше розуміти, що кожен з нас може стати "ткачем" нової конфігурації соціуму для інших.

Часто сучасні українські суспільствознавці не можуть оцінити рівень розвитку, складники й функції соціального капіталу через неподолану "совєтськість", коли соціальні зв'язки були під контролем держави і партії. В аналітичному арсеналі багатьох українських інтелектуалів досі немає практик оцінювання нових форм громадського життя, які постійно виникають. Проблема в тому, що в країні немає інституту незалежних експертів - тільки "суспільствознавці без кордонів": без кордонів компетентності, а часто й здорового глузду.

Це підтвердило й дослідження природи соціального капіталу, проведене відділом соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ. Виявилося, що 63 обрані соціологами експерти, серед яких були вчені, викладачі вишів, працівники соціологічних центрів і діячі недержавних організацій, аналізують явище на рівні масових уявлень. Але, як видно сьогодні, нові способи самоорганізації соціуму випереджають науковий аналіз. І тут виникає запитання: чи потрібні суспільству такі інтелектуали? Мабуть, потрібні - як барометр динаміки суспільних настроїв. Особливо, якщо здатні вчитися. Розвиток соціального капіталу - благодатна для цього тема.

Наш співрозмовник - завідувач відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ Юрій САЄНКО.

Соціальний капітал нарощується свободою
та ініціативою

- Сучасне суспільство нездатне жити й розвиватися у жорстких лещатах централізованого управління, - каже вчений. - Ієрархічна модель управління має бути доповнена самоорганізованими структурами громадянського суспільства та об'єднаннями соціального капіталу, які виникають спонтанно. Що не в змозі вирішити державна машина, то на місцях вирішують об'єднавшись вільні громадяни, виробляючи "соціальні рішення". Свого часу Радянський Союз, власне, й загинув, удавившись у зашморгу централізації.

Соціальний капітал - це добровільне об'єднання громадян, засноване на взаємній довірі одне до одного з метою вирішення завдань локально, без участі держави й партій. Це соціальна енергія, сила, яка виливається в соціальні дії для вирішення тих чи інших проблем. Соціальний капітал, хоча й може "запускатися" акціями протесту, є об'єднаною діяльністю людей упродовж усього періоду вирішення певних проблем. Потім громадський рух може припинити свою діяльність, але з появою нових завдань він набуває громадянського досвіду. Це має стосунок до інстинкту безпеки - саме він дає людям змогу переборювати страх і зберігати спільність, а паростки свободи жодна влада задушити не може.

Характерно, що суспільство - це динамічно нестійка система, як і сама людина. Воно має на увазі непередбачувані динамічні зміни. Коли відбуваються такі ситуації, як Майдан, багато людей виплутуються з "кокона" безнадійної невизначеності й починають діяти. Часто це неможливо передбачити. Локальна соціальна енергія переростає в дію.

Прикладом реалізації соціального капіталу є Майдан. Він розпочався з того, що влада обрала для країни не той шлях розвитку. А звідси вже - обмеження прав, економічної діяльності тощо. Адже європейський напрямок розвитку країни передбачав вирішення багатьох проблем, упоратися з якими самотужки Україна не може. Якщо слабкий поєднується з сильним - це порятунок. Якщо слабкий зі слабким - катастрофа. Наші люди об'єдналися на основі нових норм і цінностей. В основі соціального капіталу не лежать управлінські механізми, навпаки, він слугує "двигуном" для розвитку суспільства, і найчастіше - непередбачуваного. Способи вирішення проблем виникають у процесі об'єднання та діяльності. Пошук різних варіантів - це типова ігрова модель.

- Що лежить в основі соціального капіталу?

- Довіра й толерантність. Вони тримаються на нормах, на культурній традиції. Примітно, що соціальний капітал виникає на периферії, звідти розпочинаються й усі системні зміни. Якщо виниклий соціальний капітал сприймається більшістю суспільства, то він починає поширюватися на всю систему й часто приводить до її зміни. Майдану-2004 не вдалося змінити систему, яка так і залишилася кримінально-олігархічною. Кучма не приховував, що будував її. Ющенко робив вигляд, що проводить європейські зміни, хоча зберіг цю систему і здав її регіоналам. Нинішній Майдан теж виник на периферії соціальної системи, поступово захоплює регіони і може перерости в системні зміни країни - зміниться влада, економіка, закони. Попередній Майдан був заглушений, а цей поки що розвивається.

Характерно, що утворення, які виникають на підвалинах соціального капіталу, діляться на два види: тимчасової дії і ті, що приводять до істотних змін усієї соціальної системи. Сьогодні Майдан може завершитися як істотними змінами в рамках системи режиму Януковича, так і встановленням демократичної системи.

Безповітряний простір соціуму, позбавленого демократії

- Серед функцій соціального капіталу на середньому рівні 47% експертів відзначили можливість зміцнення родинних і товариських стосунків. На низькому - залучення людей до спільного обстоювання своїх прав і свобод (за це висловилися 36% експертів). Стимулювання розвитку відносин і співробітництва як норми громадського життя визнав важливим 31%. На неістотному рівні, на думку експертів, опинилося стимулювання створення самоорганізованих осередків (29%), а також сприяння підвищенню суспільної довіри (28%), виникненню протестних настроїв і поведінки людей (26%), дотриманню справедливості та рівності громадян перед законом (24%). У чому причина таких відповідей, обмежених ближнім колом обивателя?

- В експертів немає досвіду спостережень за хорошою роботою соціального капіталу. У західних суспільствах 80–90% населення є членами якихось громадських організацій. Там держава й олігархи не організовують політичних сил. Ми ж після радянської імперії одержали кримінально-олігархічну систему, яка, наприклад, повністю задушила профспілки. У перетвореннях, ініційованих польською "Солідарністю", брали участь три сили: профспілки, інтелігенція і релігія. У нас же всі роз'єднані. Але Майдан намагається їх об'єднати.

За даними моніторингу Інституту соціології, з 1992-го по 2013 рік у соціумі утримується стабільний показник - тільки 13% громадян є членами якихось неформальних об'єднань. Досвіду роботи соціального капіталу, а також знання про те, як він працює на Заході, не мають ні населення, ні експерти. Та й умови в соціумі цьому не сприяють. Адже фундаментальною основою соціального капіталу й громадянського суспільства є середній клас. У нас же соціальна структура суспільства така: 1% - багатії, 80% - бідняки, які примітивно виживають. 15% - це прото-середній клас, тобто ті, хто за певних умов може стати середнім класом. Відповідають середньому класу в нас, можливо, 3–4% населення. Насправді - це лише його прообраз. Навіть більшість експертів до нього не належать. А в західних суспільствах середній клас охоплює 70–80% населення. Він незалежний, дуже розвинений з погляду культури, інтелекту і є носієм норм, традицій і цінностей суспільства.

- А 80% бідняків можуть формувати якусь конфігурацію суспільства?

- Самі не можуть. У нас повністю дезінтегрований нужденний робітничий клас, задавлений олігархами і криміналітетом. Інтелігенція - бідна й роз'єднана. У релігійних питаннях немає єдності. І якимось дивом виникає Майдан, який усіх об'єднав. У нас є певний досвід життя в західних країнах - здебільшого в жителів Західної України. У Донецькій же і Луганській областях 80% жителів не виїжджали за межі області. Для порівняння в них є тільки російська й білоруська моделі - Азіопа.

- Суспільну ситуацію в країні експерти оцінили за індексом суспільної реальності. Наша держава як демократична набрала 3,6 бала за десятибальною шкалою, як соціальна - 2,1, як правова - 1,4. Але якщо держава не правова, вона не може бути й демократичною, якою її вважають трохи більше респондентів.

- Вони бачать якісь паростки демократії і прикрашають ситуацію. До того ж перед Майданом спрацювала риторика режиму "наперсточників", які обіцяли країні вступ у Євросоюз.

Україна - це Європа

- Оцінюючи суспільні процеси в країні за десятибальною шкалою, експерти на значимому рівні розвитку відзначили вирішення питання про вступ України в ЄС (5,7 бала) і водночас до низького рівня віднесли нормалізацію політичної ситуації (4,1), розвиток громадянського суспільства (3,9), становлення розвиненої демократії (3,8), функціонування економіки (3,2 бала). На що з такими даними можна було розраховувати в ЄС?

- Незважаючи все це, ЄС брав на себе відповідальність за перетворення нашого суспільства. Якби ми підписали угоду про асоціацію, то кожен наш крок у будь-якій сфері суспільного розвитку, діяльність ВР і президента були б під контролем європейського співтовариства. Ми хотіли "прикріпитися" до визнаних у світі "відмінників", щоб вони підтягли нас до свого рівня, як країни Балтії і Польщу. Об'єднання ж з Росією, Білоруссю та Казахстаном - це немов відсталі учні об'єдналися, аби стати відмінниками.

Все-таки ми потрібні Європі для реалізації нормальної моделі сусідства. Крім того, європейці бачать, що у перспективі Україна може стати розвиненою у культурних та економічних відносинах. ЄС багато чого змінив би у свідомості українців, яка ґрунтується на патерналізмі й очікуванні більшості, що рішення за них ухвалять інші - та ж таки влада, а також сподіваючись на "якось воно буде". Західне суспільство руйнує такий ненадійний фундамент суспільної свідомості, покладаючи відповідальність за життя на саму людину. А сьогодні практики повної відповідальності вона не має, виключаються ризики й шанси розвитку.

- Однак експерти вважають, що час переходу України до модерної держави становитиме в середньому 28 років. Причому для 41% експертів це питання виявилося непосильним, а 8% оцінили перехідний період у 50 років.

- Тут в експертів "прорвалася" підсвідомість: свідомо вони хотіли б бачити країну на демократичному шляху, але внутрішньо в це вони все ж таки не вірили. Якби ми були з ЄС, цей шлях становив би 10–12 років.

Зміни в соціальному житті ініціює нове покоління

- Експерти зазначили, що серед видів довіри, властивих українцям, переважає особистісне - до родини, друзів (93%). За ним іде корпоративне - до колективу, фірми (21%). І на останньому місці інституціональне - довіра до великих державних і недержавних організацій (3%). Чи зміниться це після Майдану? Чи вийдуть люди зі свого "ближнього кола"?

- Люди вже вийшли за ці межі. Хоча їх за це переслідували. Майдан зламав "шкаралупу" ближнього світу. Наш моніторинг за останні роки показує, що суспільна свідомість зазнає перетворень у кращий бік: зменшується відсоток прибічників патерналізму, зростає відповідальність людей за себе, збільшується відсоток виживаності в нинішній ситуації. Хоча останнє й неправильно, оскільки в людей має бути неприйняття цього режиму.

- Серед факторів впливу на формування соціального капіталу експерти відзначають на високому рівні довіру до партнерів по соціальній групі, колективу (72%), на середньому - створення самоорганізованих осередків (50%) та обстоювання громадянських свобод і прав (47%). На низькому - громадянську позицію (40%). Але без усвідомленої громадянської позиції кожної людини навряд чи можливі успішні об'єднання.

- У суспільній свідомості тут якась "каша". Але люди зараз, в умовах Майдану, рухаються у правильному напрямку щодо зміни свого бачення суспільних цінностей.

- На думку експертів, на мікрорівні індекс розвитку соціального капіталу становить 4,7 бала за десятибальною шкалою, на мезорівні - 3,1, на макрорівні - 2 бали.

- Ніякого соціального капіталу на макрорівні в нас насправді немає. Усе руйнують бандити при владі. Що не дивно для кримінально-олігархічного суспільства.

- Чи зможуть люди самі ініціювати зміну соціальних структур, якщо на суспільствознавців і в цілому на інтелігенцію надії мало?

- Надія на нове покоління. А ми його не знаємо, не вивчаємо. Нове покоління дасть зовсім інших експертів. У деяких регіонах молоді люди не надто відрізнятимуться від старших - у тому ж таки Криму передається переважно радянський досвід. А в деяких буде дуже різка зміна світогляду.

Усі режими глушили появу нового покоління на суспільній і політичній арені, будуючи різноманітні "греблі". Зараз відбувається те саме. Справжня еліта повинна ці "греблі" прорвати. На початку 90-х років минулого століття я писав, що суспільний порядок зміниться через двадцять років - для цього буде досить становлення одного покоління. Виявилося, зусиль одного покоління недостатньо. Напевно, більш дієвим буде наступне.

- Після Майдану будуть соціальні зміни?

- Обов'язково. У чому була помилка минулого Майдану? З'явився "світоч" - Ющенко, якому довіряли без контролю. Цього разу патерналізм не спрацює - громадянське суспільство поставить усе під контроль. І воно розвиватиметься, хоча до цього було забитим.